Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 756/7022/18
провадження № 61-12207св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року
у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно спадкодавця,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно спадкодавця, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029
у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу
НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить 6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази, загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява, з урахуванням її уточненої редакції (а. с. 237-240, т. 2), мотивована тим, що 19 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № КІVVGА00000029, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 19 жовтня 2007 року до 19 жовтня 2027 року включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 150 000,00 доларів США на будівництво, а також у розмірі 36 782,18 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Банк виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, проте ОСОБА_4 свої зобов`язання належним чином не виконував,
у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12 жовтня 2014 року серії НОМЕР_1, про що позивачу стало відомо з ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року про закриття провадження у зв`язку зі смертю відповідача у справі № 369/3599/14-ц, яка була отримана банком
27 жовтня 2014 року через систему обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу.
01 квітня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори претензію кредитора
№ 71017КІVVL106 від 25 березня 2015 року.
Листом від 24 квітня 2015 року Двадцять перша київська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена приватним нотаріусом Чигріном А. О.
15 травня 2015 року позивачем на адресу приватного нотаріуса Чигріна А. О. була направлена претензія кредитора № 71017КІVVL106 від 08 травня
2015 року.
Листом від 29 травня 2015 року приватний нотаріус Чигрін А. О. повідомив банк, що претензія кредитора була долучена до відповідної спадкової справи, а спадкоємці померлого ОСОБА_4 повідомлені про наявність вимог АТ КБ "ПриватБанк".
Листом від 01 вересня 2015 року приватний нотаріус Чигрін А. О. повідомив банк про видачу спадкоємцям померлого ОСОБА_4 свідоцтв про право на спадщину від 05 серпня 2015 року та від 01 вересня 2015 року.
25 листопада 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна А. О. з проханням надати інформацію про спадкоємців ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: їх прізвища, ім`я, по батькові, адресу реєстрації, для реалізації свого законного права як кредитора спадкодавця, тобто для пред`явлення своїх вимог до його спадкоємців.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Чигріним А. О. листом від 03 грудня 2015 року було повідомлено, що запитувана банком інформація відноситься до нотаріальної таємниці, а тому відсутні правові підстави для її надання.
У подальшому банку стало відомо з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 05 серпня 2015 року право власності на офісно-побутовий будинок будівельної бази, загальною площею
482,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано зa спадкоємцями ОСОБА_4, а саме: право власності по 1/3 частці за ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 05 серпня 2015 року, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Чигріном А. О. Таким чином, до вказаних спадкоємців мають бути заявлені вимоги.
На підставі викладеного, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року
№ КІVVGА00000029 у розмірі 252 960,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року становить
6 500 000,00 грн, звернути стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 та складається з: А - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; Б - убиральні, В - будинку охорони, І-IV - каналізаційних споруд, V - питної колонки, VІ - вимощення,
1-6 - огорожі, шляхом його продажу на публічних торгах, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області
від 26 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивач як кредитор спадкодавця є таким, що не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки, встановлені статтею 1281 ЦК України. Крім того, на думку суду першої інстанції, позов подано із пропуском позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року змінено у мотивувальній частині, викладено її в редакції постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що кредитором було направлено звернення з вимогою до спадкоємців шляхом направлення до державної нотаріальної контори за останнім місцем проживання боржника, а отже, слід вважати, що ним було реалізовано право. Той факт, що його лист було повернуто для звернення до приватного нотаріуса, яким відкрита спадкова справа, не спростовує обставину вчинення кредитором дій щодо реалізації належних йому прав. А отже, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку, визначеного статтею 1281 ЦК України,
є необґрунтованим.
Разом із тим, на вимогу про звернення стягнення на майно спадкодавця розповсюджуються положення щодо строку позовної давності, який, на думку апеляційного суду, позивачем пропущено, оскільки для банку перебіг позовної давності для пред`явлення вимог до спадкоємців починається
з наступного дня після звернення до державного нотаріуса, що відбулось
01 квітня 2015 року, відповідно, його закінчення припадає на дату 02 квітня 2018 року, проте позов був поданий 30 травня 2018 року.
Таким чином, ураховуючи відсутність клопотання позивача про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску та наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку, у задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справу № 756/7022/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного
Суду, викладений у постановах від 19 травня 2021 року у справі
№ 522/20081/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 688/353/15-ц про застосування частини першої статті 261 ЦК України у спірних правовідносинах, відповідно до якого саме дата прийняття спадщини спадкоємцями є початком перебігу позовної давності, оскільки з цієї дати настали одночасно обов`язкові умови для початку перебігу строку: банку на цей момент стало відомо про порушення його права, а також він мав можливість отримати відомості про особу, яка його порушила.
У вказаній постанові Верховного Суду також зазначено, що у спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності не міг бути визначений раніше, незважаючи на те, що банку було відомо про прострочення виконання та існування заборгованості за кредитним договором, так як до прийняття спадщини йому не була відома особа, до якої безпосередньо необхідно звернутися з відповідною вимогою.
З урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду, висновок апеляційного суду про початок строку з наступного дня після звернення до нотаріуса є помилковим та таким, що суперечить практиці Верховного Суду.
Суд першої інстанції, в свою чергу, взагалі дійшов помилкового висновку про порушення банком строків, передбачених статтею 1281 ЦК України.
Судами не звернуто уваги на те, що АТ КБ "ПриватБанк" не мало можливості звернутися за захистом свого права, оскільки приватний нотаріус на запит банку не повідомив, кому видано свідоцтва про право власності. Враховуючи, що свідоцтва про право на спадщину видані відповідачам
05 серпня 2015 року та 01 вересня 2015 року, звернення з позовом
30 травня 2018 року відбулося в межах трирічного строку, тобто в межах позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просять залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки позивачем пропущено преклюзивні строки пред`явлення кредиторських вимог та строк позовної давності, оскільки банк не був позбавлений права своєчасно, починаючи з 28 жовтня 2014 року, використати своє право щодо заявлення претензії кредитора.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № КІVVGА00000029, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі
150 000,00 доларів США, а позичальник взяв на себе зобов`язання щодо повернення коштів щомісячними платежами зі сплатою відсотків за користування кредитом (а. с. 13-15, т. 1, а. с. 64-68, т. 3).
Свій обов`язок банк виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 19 жовтня 2007 року № 1, випискою по особовому рахунку та меморіальним ордером № 1 від 19 жовтня 2007 року. Водночас позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість (а. с. 16-19, 37-41, т. 1).
Позичальник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації смерті у м. Києві від 12 жовтня 2014 року (а. с. 19, т. 1). Вказана обставина встановлена також в ухвалі Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 жовтня 2014 року у справі № 369/3599/14 про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_4
(а. с. 20, т. 1).
АТ КБ "ПриватБанк" листом від 25 березня 2015 року № 71017KIVVL106, адресованим до Двадцять першої київської державної нотаріальної контори, заявило про претензію кредитора, просило повідомити про заведення спадкової справи після померлого ОСОБА_4, включити кредиторські вимоги АТ КБ "ПриватБанк" у спадкову масу, про що зробити запис у книзі обліку спадкових справ та повідомити спадкоємців померлого про наявність боргу перед банком у розмірі 497 879,59 доларів США (а. с. 24, т. 1).
У відповідь на вказану претензію кредитора листом від 24 квітня 2015 року Двадцять перша київська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 нотаріальною конторою не відкривалася, а спадкова справа до майна померлого заведена приватним нотаріусом Чигріном А. О. У зв`язку із неможливістю одночасного відкриття спадкової справи в двох нотаріальних конторах, заява повернута для направлення її за належністю до приватного нотаріуса Чигріна А. О. (а. с. 27, т. 1).
На адресу приватного нотаріуса Чигріна А. О. АТ КБ "ПриватБанк" направило претензію кредитора від 08 травня 2015 року № 71017KIVVL106 (а. с. 28, т. 1).
Листом від 29 травня 2015 року приватний нотаріус Чигрін А. О. повідомив банк, що претензія кредитора була долучена до відповідної спадкової справи та зареєстрована, а спадкоємці померлого повідомлені про наявність вимог АТ КБ "ПриватБанк" (а. с. 31, т. 1).
Листом від 01 вересня 2015 року приватний нотаріус Чигрін А. О. повідомив банк про видачу спадкоємцям померлого ОСОБА_4 свідоцтв про право на спадщину від 05 серпня 2015 року та від 01 вересня 2015 року (а. с. 206,
т. 2).
З листа АТ КБ "ПриватБанк" від 25 листопада 2015 року № 71017 КІVVL106 встановлено, що банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна А. О. з проханням надати інформацію про спадкоємців ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
їх прізвища, ім`я, по батькові, адресу реєстрації, для реалізації свого законного права як кредитора спадкодавця, тобто для пред`явлення своїх вимог до його спадкоємців (а. с. 207, т. 2).
Листом від 03 грудня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А. О. повідомив, що запитувана банком інформація відноситься до нотаріальної таємниці, а тому відсутні правові підстави для її надання (а. с. 210, т. 2).
Листом від 03 липня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 повідомило ОСОБА_3 про наявність боргу спадкодавця перед банком у розмірі 498 860,83 доларів США та просило сплатити зазначену заборгованість (а. с. 43, т. 1).
З копії спадкової справи № 4/2014, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А. О., до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, встановлено, що із заявою про прийняття спадщини 12 листопада 2014 року звернулася його дружина ОСОБА_2 . Нею були надані дані про реєстрацію та проживання разом зі спадкодавцем крім неї ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (а. с. 22-28, 36, 37,
т. 2).
Лист-претензію кредитора АТ КБ "ПриватБанк" від 08 травня 2015 року
№ 71017KIVVL106 було одержано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А. О. 20 травня 2015 року (а. с. 32-35, т. 2).
Листами від 29 травня 2015 року приватний нотаріус Чигрін А. О. повідомив ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про претензію кредитора
АТ КБ "ПриватБанк" та їх обов`язок задовольнити вимоги кредитора в повному обсязі, але в межах вартості спадкового майна (а. с. 40, 42, т. 2).
У матеріалах спадкової справи також містяться копії документів щодо всього спадкового майна. Зокрема, щодо офісно-побутового будинку будівельної бази за адресою: АДРЕСА_1, міститься копія свідоцтва про право власності ОСОБА_5 від 21 вересня 2012 року; витяг про державну реєстрацію цих прав; звіт про оцінку його вартості в розмірі 1 878 770,00 грн, витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а. с. 45-65, 165-167, 171-176, т. 2).
05 серпня 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Чигріна А. О. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна, а саме: офісно-побутового будинку будівельної бази, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
(а. с. 141, 144-148, 152-155, т. 2).
05 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А. О. видано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадщину за законом по 1/3 частці офісно-побутового будинку будівельної бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 142-144, 149-151, 156-158, т. 2).
Також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А. О. 01 вересня 2015 року видано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на спадщину за законом на інше спадкове майно (а. с. 163-205, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.