Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 127/1489/21
провадження № 61-11060св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Вінницької міської ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року у складі судді Романюк Л. Ф. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Міхасішина І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є учасником бойових дій та проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом № б/н від 28 лютого 2019 року. Також із 02 вересня 2019 року позивач бере безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
У серпні 2020 року позивач звернувся до виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про взяття його на квартирний облік за місцем проживання.
В обґрунтування наявності правових підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що потребує поліпшення житлових умов, він посилався на
пп. 7 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, у якому, зокрема, зазначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більше як з однієї кімнати).
Листом від 16 жовтня 2020 року № Б-01-80198/01-20 ОСОБА_1 повідомлено про те, що рішенням виконавчого комітету № 2055
від 01 жовтня 2020 року йому відмовлено у взятті на квартирний облік за місцем проживання на підставі пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня
1984 року № 470.
Рішення виконавчого комітету від 01 жовтня 2020 року № 2055, на думку позивача, є протиправним та таким, що прийнято без урахування
усіх обставин, що мають істотне значення, зокрема, не враховано, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстрована та проживає також мати позивача ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане свідчить, що позивач підпадає під дію пп. 7 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР
та є особою, потребуючою поліпшення житлових умов.
Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено процедуру розгляду заяви ОСОБА_1, оскільки позивача на засідання виконавчого комітету запрошено не було, що суперечить п. 20 Правил
№ 470. Також було порушено місячний строк розгляду заяви.
Посилаючись на зазначені порушення, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2055 від 01 жовтня 2020 року в частині відмови
ОСОБА_1 у взятті його на квартирний облік за місцем проживання як особу, яка потребує поліпшення житлових умов; зобов`язати виконавчий комітет Вінницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття його на квартирний облік за місцем проживання як особу, яка потребує поліпшення житлових умов.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня
2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є таким, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки встановлено, що квартира
АДРЕСА_2, де зареєстрований та проживає позивач, складається з двох кімнат, ОСОБА_1 забезпечений житловою площею 15,00 кв. м, у той час, як постановою виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок
від 10 січня 1985 року № 21 встановлено, що житлові приміщення надаються громадянам не менше рівня забезпеченості житлової площі
6,5 кв. м на кожного члена сім`ї.
Право ОСОБА_1 на участь у процесі прийняття рішення виконавчого комітету міської ради від 01 жовтня 2020 року № 2055 не порушено, оскільки відповідно до п. 3 розділу 6 Регламенту виконавчих органів Вінницької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05 січня 2017 року № 27, визначено, що громадяни, які мають намір брати участь у засіданні виконавчого комітету, зобов`язані подати про це відповідне повідомлення. Разом із тим, позивачем зазначеного здійснено не було.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 21 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію витрат на правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, посилаючись на положення пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, виходив із того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а тому судові витрати покладаються на нього як позивача.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 21 травня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав оцінку доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року справу № 127/1489/21 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 34 ЖК УРСР у поєднанні із нормами п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання жилих приміщень в УРСР.
У п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання жилих приміщень в УРСР визначено 8 самостійних підстав, за наявності яких особа вважається такою, що потребує поліпшення житлових умов.
Суди не звернули увагу на те, що квартира, в якій позивач зареєстрований та проживає, належить на праві власності його матері, він із матір`ю є особами різної статі, а тому позивач у силу вимог пп. 7 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання жилих приміщень в УРСР повинен бути поставлений на квартирний облік незалежно від розміру житлової площі, яка припадає на нього для проживання.
Крім того, посилається на порушення строків та порядку розгляду відповідачем заяви про взяття на облік осіб для поліпшення житлових умов, що залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом № б/н від 28 лютого 2019 року (а. с. 7).
З 02 вересня 2019 року до моменту звернення до суду із позовом
ОСОБА_1 бере безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (а. с. 13).
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про взяття його на квартирний облік за місцем проживання (а. с. 20).
Листом від 16 жовтня 2020 року № Б-01-80198/01-20 ОСОБА_1 повідомлено про те, що рішенням виконавчого комітету від 01 жовтня
2020 року № 2055 йому відмовлено у взятті на квартирний облік за місцем проживання на підставі пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470
(а. с. 8, 16, 17).
Відповідно до акта обстеження житлових умов ОСОБА_1 від 27 серпня 2020 року останній проживає за адресою:
АДРЕСА_2, квартира складається з 2-ох кімнат, загальною площею
43,59 кв. м, прописані та проживають: ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_1, умови для проживання не задовільні (а. с. 18).
Відповідно до довідки № 230 від 21 вересня 1993 року ОСОБА_2 належить квартира
АДРЕСА_3 (а. с. 55, 56).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01 жовтня 2020 року № 2055 в частині відмови
ОСОБА_1 у взятті його на квартирний облік за місцем проживання як особу, яка потребує поліпшення житлових умов; зобов`язати виконавчий комітет Вінницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття його на квартирний облік за місцем проживання як особу, яка потребує поліпшення житлових умов.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивач не є таким, що потребує поліпшення житлових умов, оскільки встановлено, що квартира АДРЕСА_2, де зареєстрований та проживає позивач, складається з двох кімнат,
ОСОБА_1 забезпечений житловою площею 15,00 кв. м, у той час, як постановою виконавчого комітету Вінницької обласної ради народних депутатів та президії обласної ради професійних спілок від 10 січня
1985 року № 21 встановлено, що житлові приміщення надаються громадянам не менше рівня забезпеченості житлової площі 6,5 кв. м на кожного члена сім`ї.
Колегія суддів із зазначеним висновком у повній мірі не погоджується та вважає його передчасним з огляду на наступне.
Кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (частина друга статті 47 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Положеннями статті 31 ЖК УРСР визначено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (стаття 36 ЖК УРСР).
Загальні підстави для визнання громадян потребуючими поліпшення житлових умов визначені статтею 34 ЖК УРСР, відповідно до положень якої потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або водній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством.
Зазначені норми є загальними для житлових правовідносин.
Також права військовослужбовців регулюються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК УРСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Отже, чинним законодавством врегульовано порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян.
Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов,
і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила).
Відповідно до п. 13 Правил (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Вказаним пунктом визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом із радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя
(в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей,
а також членів сімей загиблих, визначених абзацами четвертим-восьмим, чотирнадцятим, шістнадцятим-двадцять другим пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Таким чином, зазначеною правовою нормою визначено 8 самостійних підстав, за наявності яких особа вважається такою, що потребує поліпшення житлових умов.