Постанова
Іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 638/3632/17
провадження № 61-9250св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»,
відповідач - Тарасюк Дар'я Борисівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Соболя Михайла Петровича, на постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Бровченка І. О., Котелевець А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним.
Позов обгрунтований тим, що 27 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про ДТП, яке відбулося 27 грудня 2016 року о 09 год 20 хв за участі транспортного засобу «Рено», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Хонда», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
У вказаному повідомленні зазначено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ТДВ «СК «Альфа-гарант» згідно з договором страхування АК/1946706.
30 грудня 2016 року до ТДВ «СК « Альфа- гарант» звернулась ОСОБА_1 та надала копію страхового полісу АК/1946706.
За вказаними обставинами проведено службове розслідування, в результаті якого встановлено, що до страхового агента 27 грудня 2016 року о 15 год 00 хв зверталась невідома особа з метою страхування цивільно-правової відповідальності та для оформлення договору надавала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Хонда», номерний знак НОМЕР_2 . Платіж за вказаним договором здійснено 16 січня 2017 року.
Просило визнати поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1946706, який укладений 27 грудня 2016 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 , недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 рокупозов задоволено. Визнано поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1946706 від 27 грудня 2016 року, який укладений між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 , недійсним. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довела, що саме вона 27 грудня 2016 року о 09 год 00 хв звернулась щоб застрахувати вказаний автомобіль. Суд зазначив, що саме це є підставою для визнання договору страхування недійсним, оскільки після ДТП отримано поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1946706, виданий 27 грудня 2016 року. Наслідком підписання договору страхування не є виникнення прав та обов`язків для сторін у разі, якщо страховий випадок настане після укладання договору страхування, але до здійснення страхувальником першого страхового платежу, у страховика не буде виникати обов`язку здійснювати страхові виплати. Договір страхування укладений після настання страхового випадку, про що свідчать пояснення страхового агенту, тому він є недійсним відповідно до статті 998 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу задоволено.Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що страховий платіж за договором від 27 грудня 2016 року №АК/194706 сплачено лише 16 січня 2017 року. Станом на момент ДТП 27 грудня 2016 року договір страхування укладений між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 не набрав чинності відповідно до статті 983 ЦК України, згідно з якою договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Тому, позивач не несе обов`язків страховика щодо виплати страхувальнику коштів у зв`язку з ДТП, яке відбулося 27 грудня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Соболя М. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, у якій просила змінити її мотивувальну частину, в іншій частині залишити без змін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення грунтується на недоведених обставинах та неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи.
У централізованій базі даних МТСБУ містяться дані про те, що станом на 27 грудня 2016 року поліс є чинним.
Під час оформлення ДТП інспектор поліції Дацко О. М. склав схему ДТП, в якій зазначив, що ОСОБА_1 пред`явила поліс обов`язкового страхування серія АК № 1946706, виданий ТДВ СК «Альфа-Гарант», термін дії якого визначений до 26 грудня 2017 року.
Отже, на момент ДТП поліс вже був оформлений та пред`явлений інспектору, який оформляв ДТП.
Тому висновок суду першої інстанції, що поліс був виданий після ДТП не відповідає обставинам справи.
Обов'язок щодо заповнення страхового полісу покладається на страховика, тому саме він мав внести дані щодо внесення страхового платежу.
Крім того, у поясненнях від 17 січня 2017 року страховий агент ОСОБА_4 пояснив, що отримав від відповідача оплату страхового платежу в момент оформлення та передачі оригіналу полісу 27 грудня 2016 року, проте не вказав дату та час оплати страхового платежу, оскільки не знав коли здійснить оплату договору. Цей факт також підтвердив представник позивача у судовому засіданні 07 лютого 2020 року, проте суди не надали цьому правову оцінку.
Посилання позивача на те, що пункт 10 полісу не містить даних щодо часу, номеру і виду платіжного документа, які б підтверджували оплату, є безпідставиними, оскільки відповідно до пункту 2.1.4 Положення про особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 року № 673, обов`язок щодо заповнення страхового полісу лежить на страховикові.
Позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження недійсності договору обов`язкового страхування відповідно до статей 203, 215, 998 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на справедливий розгляд справи, який передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В день розгляду справи судом апеляційної інстанції 21 травня 2020 року відбувся повторний автоматизований розподіл справи, згідно з яким змінився склад колегії. Відповідно до пункту 31 розділу 8 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, після проведення розподілу судових справ, поданих у паперовій формі, відповідальна особа суду не пізніше наступного робочого дня передає їх визначеному головуючому судді. Отже, нова колегія суддів фізично не могла розглянути справу, дослідити докази та надати їм належну правову оцінку, що є порушенням пункту 4 частини першої статті 411 ЦПК України.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ТДВ СК «Альфа-Гарант» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Страховий платіж за договором страхування не було оплачено 27 грудня 2016 року, а внесено лише 16 січня 2017 року, тому договір страхування на момент вчинення ДТП чинності не набрав.
Безпідставним є посилання в касаційній скарзі щодо отримання коштів на оплату договору страховим агентом, оскільки страховий агент не уповноважений приймати від страхувальника кошти та може лише надати відомості про банківські реквізити страхової компанії. Тому отримання ним коштів є усною домовленістю з відповідачем, проте такі дії виходять за межі взаємовідносин із страховою компанією та не регулюються агентською угодою.
За наслідками моніторингу Єдиної централізованої бази даних МТСБУ встановлено, що ні станом на 26 грудня 2016 року, ні станом на 01 лютого 2016 року, ні станом на 01 лютого 2015 року транспортний засіб відповідача не забезпечено жодним полісом.
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач не несе жодних обов`язків страховика щодо виплати страхувальнику коштів, оскільки на час ДТП договір страхування не набрав чинності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 27 грудня 2016 року о 09 год 15 хв, керуючи автомобілем «Хонда», номерний знак НОМЕР_2 , у м. Києві на вул. Стеценка, 21, не вибрала безпечної дистанції та швидкості руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом «Рено», номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила пункт 12.1,13.1 Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП України.
Страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім`я ОСОБА_5 № АК/1946706 видано 27 грудня 2016 року.
Відповідно до квитанції № 120С6618СD страховий платіж у розмірі 866,59 грн сплачено ОСОБА_5 16 січня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.