Постанова
Іменем України
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 309/3857/19
провадження № 61-2122св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ізянська сільська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець Хустського нотаріального округу Чіжмарь Сергій Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізянської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та приватного виконавця Хустського нотаріального округу Чіжмаря С. І. про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації.
На обґрунтування позову посилався на таке. 16 листопада 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,224 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2125383600:02:001:0306 на підставі архівного витягу з рішення виконавчого комітету Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115. Проте ОСОБА_2 ніколи не користувався цією земельною ділянкою і в указаному рішенні виконавчого комітету сільради не зазначено, що саме вона передається у власність. На підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2018 року ОСОБА_2 відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 .
Позивач, як суміжний землекористувач, звертався до сільської ради про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, однак заява розглянута не була. Вважав дії відповідачів з реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (на АДРЕСА_1 , а фактично в урочищі «Діл» с. Іза) незаконними, оскільки рішення виконкому Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115 стосувалося зовсім іншої земельної ділянки, з іншою площею, а виконавчий комітет не мав повноважень розпоряджатися землею.
У зв`язку з наведеним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки ОСОБА_2 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115 у частині передачі земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_2 ; скасувати за ОСОБА_2 реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,224 га з кадастровим номером 2125383600:02:001:0306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699079821253), здійснену на підставі архівного витягу від 13 червня 2018 року № 219 з рішення виконавчого комітету Ізянської сільської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року № 115; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 листопада 2018 року (номер у реєстрі 9013) земельної ділянки з кадастровим номером 2125383600:02:001:0306; скасувати за ОСОБА_3 реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,224 га з кадастровим номером 2125383600:02:001:0306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699079821253), здійснену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2018 року.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115 в частині передачі земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_2 .
Визнано недійсною та скасовано за ОСОБА_2 реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,224 га з кадастровим номером 2125383600:001:0306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699079821253), здійснену на підставі рішення виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року № 115;
визнано недійсним договір купівлі-продажу від 22 листопада 2018 року земельної ділянки з кадастровим номером 2125383600:001:0306, зареєстрований в реєстрі за № 9013 та посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмарь С. І.;
скасовано за ОСОБА_3 реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,224 га з кадастровим номером 2125383600:001:0306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699079821253), здійснену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2018 року.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115 у частині передачі земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_2 прийнято з порушенням вимог пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому підлягає визнанню недійсним. Також підлягає визнанню недійсною і скасуванню реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,224 га з кадастровим номером 2125383600:001:0306, оскільки така проведена на підставі архівного витягу від 13 червня 2018 року № 219, який не відповідає оригіналу рішення виконавчого комітету Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115. Договір купівлі-продажу укладено 22 листопада 2018 року, однак відповідно до Інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно № 161470785 право ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 2125383600:02:001:0306 площею 0,224 га виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 листопада 2018 року і сама реєстрація цього правочину відбулася 21 листопада 2018 року. Крім того, від імені ОСОБА_2 указаний договір купівлі-продажу підписав брат відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підставі довіреності від 11 червня 2018 року, тобто коли ОСОБА_2 не був власником земельної ділянки, а тому відповідно не міг уповноважувати будь-кого на здійснення дій щодо розпорядження нерухомим майном, права на яке в особи ще не було. Отже, ОСОБА_3 фактично розпорядився на власний розсуд земельною ділянкою площею 0,224 га як особа, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а його волевиявлення не було вільним і не відповідало внутрішній волі.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 08 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нього яких-небудь майнових прав на спірну земельну ділянку, не зазначив та не довів у чому саме полягає порушення його прав оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Ізянської сільської ради та рештою вимог, які є похідними. Спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні позивача, а доказів того, що останній має певні обґрунтовані очікування щодо отримання у власність чи користування спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що він, будучи суміжним землекористувачем спірної земельної ділянки, подав заяву до сільської ради про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, тобто мав очікувані сподівання на отримання земельної ділянки. Проте незаконними діями відповідачів було порушено його правовий інтерес (правомірні очікування) на отримання земельної ділянки у власність. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у позові, незважаючи на встановлену судом першої інстанції явну неправомірність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та порушення вимог матеріального права під час реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, на яку позивач мав очікувані сподівання.
Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 910/2280/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 914/1521/17, Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 16 листопада 2018 року приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарем С. І. здійснено за ОСОБА_2 реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2125383600:001:0306, площею 0,224 га на АДРЕСА_1 на підставі архівного витягу з рішення № 115 виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року № 219, виданого 13 червня 2018 року. (т. 1, а. с. 8).
Зі змісту архівного витягу відомо, що ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115 передано у приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, а в самому рішенні відсутнє посилання на делегування повноважень сесією Ізянської сільської ради виконавчому комітету щодо передачі, надання і вилучення земельних ділянок.
З оригіналу рішення виконкому Ізянської сільської ради від 25 грудня 1997 року № 115відомо, що цим рішенням ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,25 га на АДРЕСА_2 , а не на АДРЕСА_3 , як зазначено в архівному витязі № 219, на підставі якого ОСОБА_2 оформив право власності на спірну ділянку. Ця обставина також підтверджена листом архівного відділу Хустської РДА від 13 червня 2019 року № 219.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 22 листопада 2018 року № 9013 ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2240 га, розташовану на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 11, 12).
Щодо вимог про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Згідно зі статтею 103 ЗК Українивласники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Частиною другою статті 95 ЗК України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.