ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 200/1636/21-а
адміністративне провадження № К/9901/29352/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Грищенко Є.І.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Компанієць І.Д., Гайдар А.В.)
у справі №200/1636/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної прокуратури
про стягнення вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з Донецької обласної прокуратури вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено; позов залишено без розгляду.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
4. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
6. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовом і підстави для його поновлення відсутні.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що вони винесені з порушенням норм процесуального права.
8. Зокрема, вважає, що суди попередніх інстанцій не з`ясували причини ненадання нею відповідних документів, що підтверджують факт захворювання в період з 30 квітня 2021 року по 30 травня 2021 року.
9. Зазначає, що понад сім років працюючи в органах прокуратури жодного разу не перебувала на лікарняному, у разі хвороби брала відпустки, оскільки через релігійні переконання не може надати згоду на обробку персональних даних та внесення даних до відповідного електронного реєстру. Причиною її звільнення з органів прокуратури також було ненадання «добровільно-обов`язкової» згоди на обробку персональних даних для проходження атестації, до якої її так і не було допущено. Наведене слугує підтвердженням неможливості надати до суду відповідну медичну документацію, яка підтверджує факт її захворювання. Поряд з цим, у зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних, щорічні декларації нею подаються завчасно за встановленою НАЗК формою у паперовому вигляді.
10. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю в неї медичної документації, яка підтверджує факт її захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, додала до касаційної скарги письмові пояснення двох свідків, які підтверджують вказаний факт та перебування на самоізоляції в період з 30 квітня 2021 року по 30 травня 2021 року.
11. Крім того, жодних доказів щодо встановлення дати проведення остаточного розрахунку відповідачем не надано та судами попередніх інстанцій не з`ясовано, хоча це має ключове значення у вказаній справі.
12. Серед іншого позивачка вказує, що апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що вона була присутня на судових засіданнях 22 червня 2020 року та 29 липня 2020 року в Донецькому окружному адміністративному суді, а також 12 жовтня 2020 року в Першому апеляційному адміністративному суді, однак станом на ці дати строк її звернення до суду з позовом вже сплинув, а період її захворювання та перебування на самоізоляції з 30 квітня 2021 року по 30 травня 2021 року.
13. Також вважає, що вона не могла звернутись з позовом про стягнення вихідної допомоги при звільненні у квітні 2020 року, оскільки на той час не було проведено остаточного розрахунку. До того ж з 28 квітня 2020 року вона не мала доступу до офісної техніки, у тому числі до мережі Інтернет, оскільки вже не працювала в органах прокуратури, а 30 квітня 2020 року захворіла на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
15. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
16. У справі, що розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням з органів прокуратури. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачкою строку звернення до суду з цим позовом.
17. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, і підстави для його поновлення відсутні.