ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/17602/14
адміністративне провадження № К/9901/28869/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Добрянська Я.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.)
у справі №826/17602/14
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2528-ц про його звільнення з посади заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
- поновити його на посаді заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України або на іншій рівнозначній посаді в Генеральній прокуратурі України (Офіс Генерального прокурора), зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- зобов`язати Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2528-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 922 628, 08 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12 334, 60 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №2528-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.
Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією або на іншій рівнозначній посаді.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2020 року у розмірі 2 014 777 гривень 24 копійки без вирахування обов`язкових платежів.
Зобов`язано Офіс Генерального прокурора України проінформувати Міністерство юстиції України щодо відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального, просив постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог:
- про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити зменшивши суму стягнення до 828 784 грн;
- про поновлення в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією або на іншій рівнозначній посаді;
- про зобов`язання Офісу Генерального прокурора України проінформувати Міністерство юстиції України щодо відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади" скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Генерального прокурора України від 05 січня 2012 року №15к ОСОБА_1 призначено заступником прокурора АРК, звільнивши його в порядку переведення з посади Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області (пункт 5 статті 36 КЗпП України).
7. Наказом в.о. Генерального прокурора України від 25 березня 2014 року №332 к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора АРК в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в апарат прокуратури Донецької області (пункт 5 статті 36 КЗпП України).
8. Наказом Генерального прокурора України від 09 липня 2014 року №1388ц ОСОБА_1 призначено заступником начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України в порядку переведення з Прокуратури Донецької області.
9. 16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про очищення влади».
10. З огляду на викладене, 21 жовтня 2014 року позивач в порядку статті 4 Закону України «Про очищення влади» подав заяву на ім`я Генерального прокурора України в якій повідомив про те, що до нього не застосовуються заборони на подальше перебування на посадах в органах прокуратури.
11. Водночас, наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Підставою наказу зазначено довідку про результати вивчення особової справи ОСОБА_1 .
12. Позивач, вважаючи зазначений наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, винесений непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнивши позивача з посади лише з обставин зайняття ним у певний період окремо визначеної посади, застосувавши до нього міру колективної відповідальності лише за формальними ознаками, відповідач таким чином порушив норми Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та діяв не у спосіб, та не з метою, що встановлені Законом, не врахував основоположних принципів очищення влади, які розроблені міжнародними організаціями, з огляду на що, застосування до позивача положень Закону України «Про очищення влади», не відповідає існуючим у демократичному суспільстві стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів. В цьому відношенні, український закон про очищення влади відрізняється від процедур люстрації, які були запроваджені у інших державах Центральної та Східної Європи і які є більш цільовими і вузько спрямованими.
15. У зв`язку з чим, суд першої інстанції встановивши протиправність наказу про звільнення позивача і скасувавши його, поновив ОСОБА_1 на посаді, з якої його було незаконно звільнено, а також, стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі: 922 628, 08 грн.
16. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Офісу Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей щодо застосування до ОСОБА_1 заборони, визначеної частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII суд першої інстанції зазначив, що цим Законом та Положенням про Реєстр не передбачено можливості відкликання відомостей про застосування заборони та суб`єктів, які б могли відкликати такі відомості. Натомість, встановлено, що у випадку надходження до Реєстратора - Міністерства юстиції України відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, відомостей про особу щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону №1682-VII вилучаються з Реєстру.
17. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині, оскільки Генеральна прокуратура України (Офіс Генерального прокурора) такі відомості фактично не відкликає, крім того, відсутні підстави вважати, у випадку набрання судовим рішенням законної сили, така інформація не буде вилучена Міністерством юстиції України з Реєстру.
18. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача та, як наслідок, про наявність підстав для скасування спірного у цій справі наказу про звільнення позивача та поновлення останнього на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
19. Однак, зазначив, що для забезпечення ефективного захисту прав позивача останнього слід поновити на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією або на іншій рівнозначній посаді.
20. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Генеральної прокуратури України поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.
21. Окрім цього, апеляційний суд не погодився з розрахованою судом першої інстанції сумою середнього заробітку, у зв`язку з неправильним визначенням середньоденного заробітку позивача та неврахуванням вимоги Порядку №100 щодо корегування середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, що призвело до зменшення суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. У поданій касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора зазначив, що судові рішення в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення не оскаржуються.
23. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає про те, що постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання поінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування заборон, передбачених статтею 1 Закону № 1682-VII, ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (абзацу 3 пункту 3, пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) та без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №809/3968/14, де Суд вказав про передчасність відкликання відомостей про застосування до особи заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону №1682-VII.
24. Крім того, при винесенні постанови судом апеляційної інстанції не враховано відповідні висновки постанов Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах №640/18679/18, № 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі №813/7911/14, від 09 грудня 2020 року у справі №826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі №826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі №811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 22 травня 2018 року у справі №П/9909/101/18 (Великої Палати Верховного Суду) тощо.
25. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, зазначено, що з аналізу статті 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
26. Також у касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора зазначає про неправильне застосування пункту 10 Порядку №100 при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача. Зокрема скаржник вказує на неможливість розрахунку середнього заробітку звільненого працівника з урахуванням підвищень посадових окладів з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16.
27. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
29. Касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
30. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги, а саме у частині позовних вимог про: поновлення позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання Офісу Генерального прокурора України проінформувати Міністерство юстиції України щодо відкликання відомостей про застосування заборони.