ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 160/9717/21
адміністративне провадження № К/9901/47648/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЕРНА ПЛОЩА»
до Дніпропетровської обласної державної адміністрації,
треті особи: Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради
про визнання протиправним та скасування розпорядження
за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної державної адміністрації
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Голобутовського Р.З. від 26 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., Мельника В.В. від 23 листопада 2021 року,
У С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОЗЕРНА ПЛОЩА» (далі - ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Управління культури, третя особа), у якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» у частині включення в додаток до вказаного розпорядження об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 17 (адреса після перейменування: м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 4), охоронний номер 114.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване розпорядження є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято органом, який не мав повноважень на його прийняття, оскільки, на думку позивача, затвердження пам`яток історії та культури місцевого значення було віднесено законом до повноважень виконавчих комітетів обласних, міських рад народних депутатів, а не державних адміністрацій, таким чином у Дніпропетровської ОДА були відсутні повноваження на прийняття спірного розпорядження.
3. Позивач також вказав, що Український спеціальний науково-реставраційний проектний інститут «Укрпроектреставрація» не є визначеним законодавством органом, уповноваженим складати переліки виявлених пам`яток історії та культури. Зауважує, що будівля, розташована по вул. Шмідта, 17 у м. Дніпро (після перейменування: пр. Пушкіна, буд. 4, м. Дніпро) не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що підтверджується інформацією з офіційного вебсайту Міністерства культури України, тому, на думку позивача, відсутні підстави вважати, що цей об`єкт нерухомості належить до об`єктів культурної спадщини чи є пам`яткою культурної спадщини у розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, позов задоволено.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відносно будівлі по вул. Шмідта, 17 у м. Дніпро у встановленому порядку не проводилося обстеження (дослідження) на предмет визначення її історичної, наукової, художньої або іншої культурної цінності, з фіксацією цього та вивченням виявленого, також не складалося повного переліку державної облікової документації, за якою б визначалась приналежність об`єкта до відповідного виду та категорії пам`ятки історії та культури (облікових карток, паспортів, карток негативних та обмірних фондів, актів технічного стану пам`яток, інвентарних описів цінних фрагментів фасадів та інтер`єрів пам`яток, карт-схем розташування пам`яток, історико-архітектурних опорних планів, планів зон охорони, фотодокументації, обмірних креслень, графічних замальовок, наукових звітів про проведення дослідних і ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятках, тощо), а тому у голови Дніпропетровської ОДА станом на 12 квітня 1996 року не було правових підстав та повноважень на включення до Переліку (Списків) пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області будівлі 17 по вул. Шмідта у м. Дніпро.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Дніпропетровська ОДА звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 8 та 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктів 2, 3, 30 Указу Президента України «Про Положення про місцеву державну адміністрацію» від 14 квітня 1992 року № 252 (що була чинною на момент прийняття спірного розпорядження; далі - Положення № 252), у зв`язку із чим, на думку скаржника, суди дійшли неправильного висновку про відсутність у відповідача повноважень щодо віднесення об`єкту до культурної спадщини місцевого значення та про наявність порушень вимог закону при її реєстрації.
8. Крім того, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у зв`язку із чим суди, як вважає скаржник, необґрунтовано віднесли справу № 160/9717/21 до справ незначної складності та здійснювали її розгляд у письмовому провадженні. На цій підставі Дніпропетровська ОДА стверджує, що справа, спір у якій виник у зв`язку із необхідністю збереження та захисту об`єктів культурної спадщини, не може відноситися до категорії справ незначної складності.
9. Також скаржник зазначає, що справа № 160/9717/21 становить значний суспільний інтерес з огляду на те, що спір у цій справі стосується безпосередньо захисту історичної пам`ятки у м. Дніпро.
10. Від ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА» надійшов відзив на касаційну скаргу Дніпропетровської ОДА, в якому наголошується на законності та обґрунтованості рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки, на думку позивача, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для віднесення будівлі 17 по вул. Шмідта у м. Дніпро до пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області.
11. Позивач також наголошує, що законодавством, чинним на момент прийняття спірного розпорядження, а саме Законом України «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», Положення № 252, не було передбачено для обласних, місцевих державних адміністрацій повноважень щодо виявлення та затвердження переліків пам`яток історії та культури.
12. З огляду на зазначене, представник ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційну скаргу подано до суду 21 грудня 2021 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/9717/21, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу Дніпропетровської ОДА.
15. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не заявляли.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів установлено, що ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА» (код ЄДРПОУ 41826171) зареєстровано як юридична особа 22 грудня 2017 року.
17. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА» на праві власності належить адміністративно-побутовий корпус з підвалом літ. А-3, А[1]-1,а, а [1]-3037 кв. м; тунель літ. а-1-74 кв. м; прохідна літ. Б-1, Б[1]-1, б-б[4]-128,8 кв. м, механічна майстерня, котельна, димова труба, магазин, відділ кадрів літ. В-1; В[1]-2, в-450,2 кв. м; головний корпус, відділ пляшкомийної машини, будівля приготування розчинів з підвалом та надбудовами літ. Г-2, г, г-1, г[4], г[5], склад готової продукції літ. Г[1]-2, Г[2]-2, г[1]-г[3], будівля спиртосховища літ. Г[3]-1-Г[5]-1-5628,7 кв. м; побутові приміщення шоферів, гараж з прибудовою літ. Д-2, Д[1]-1, Д[2]-1, д, д[1]-429,6 кв. м; посудний цех літ. Е-2, е-1, е[1]-е[6]-1111,5 кв. м; галерея літ. е-1-16, 02 кв. м; трансформаторний кіоск літ. Є-1-31,9 кв. м; компресорна, літ. Ж-1, ж-126 кв. м; газорозподільний пункт літ. 3-1-16,4 кв. м; навіс літ. И-23 кв. м; навіс літ. 1-34 кв. м; зварювальний збірник літ. ї-23,2 кв. м; склад балонів літ. Й-11 кв. м; убиральня літ. К-1-6 кв. м; огорожа №1-10; резервуар протипожежний № 11 збірник склобоя № 12; бункер склобоя № 13; мощення -І,ІІ, III, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ (місто Дніпро), пр. Пушкіна, будинок 4.
18. Підставою виникнення права власності у ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА» на зазначений об`єкт нерухомого майна є акт приймання-передачі нерухомого майна № 1 від 28 грудня 2017 року. Видавник: ТОВ «Агроцентр Плюс» - ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА».
19. З листування ТОВ «ОЗЕРНА ПЛОЩА» з Державним підприємством «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України», позивачу стало відомо про те, що об`єкт нерухомого майна до 2003 року мав адресу: м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 17. Адреса нерухомого майна була змінена відповідно до розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 25 березня 2003 року № 299р.
20. 31 травня 2021 року Управлінням культури надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, оформлену листом за вих. № 1005/0/161-21, яким повідомлено, що будівля, розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 17, є пам`яткою архітектури місцевого значення «Виробниче підприємство», охоронний № 114, взята на державний облік розпорядженням голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р. Розпорядження голови облдержадміністрації від 12 квітня 1996 року № 158-р прийнято відповідно до владних повноважень, визначених законами та законними актами. Підставою для прийняття зазначеного розпорядження була інвентаризація історичної забудови міста Дніпро (м. Дніпропетровськ до 19 травня 2016 року), яка проводилася базовим науково-дослідним інститутом України «УкрДніпропроектреставрація», який підпорядковувався спеціально уповноваженому на той час органу в сфері охорони культурної спадщини -Держбуду. На теперішній час, на пам`ятку архітектури місцевого значення «Виробниче підприємство» виготовлено облікову документацію. Відповідно до облікової документації (облікова картка), предметом охорони зазначеної пам`ятки є зовнішній об`єм пам`ятки до увінчуючого карнизу.
21. До відповіді долучено розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» та додаток до розпорядження, у графі 114 якого зазначено, що до об`єктів пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області віднесено Виробниче підприємство за адресою: вул. Шмідта, 17, м. Дніпропетровськ.
22. 8 червня 2021 року Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради надано відповідь на адвокатський запит представника позивача, оформлену листом № 8/7-42, якою повідомлено, що згідно з науково-проєктною документацією «Історико-архітектурний опорний план. Визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м. Дніпра», затвердженою рішенням Дніпровської міської ради від 2 вересня 2020 року № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра», будівля за адресою: м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 4 (колишня адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, буд. 17), а саме: головний корпус, відділ пляшкомийної машини, будівля приготування розчинів з підвалом та надбудовами (літ по плану Г-2), склад готової продукції (літ. по плану Р1-2, Г2-2), будівля спиртосховища (по плану літ. Г3-1, Г4-1, Г5-1), є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області «Виробниче підприємство», охоронний номер 114, відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12 квітня 1996 року № 158-р «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області». Зазначено, що документація на пам`ятку, складена до 12 квітня 1996 року, в Управлінні відсутня і не передавалась у розпорядження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
25. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на таке.
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
36. Одним із доводів касаційної скарги є порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у зв`язку із чим суди, на думку скаржника, необґрунтовано віднесли справу № 160/9717/21 до справ незначної складності та здійснювали її розгляд у письмовому провадженні.
37. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
38. Спірні правовідносини у цій справі виникли стосовно визнання протиправним та скасування розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р, яким затверджено Перелік пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області у частині, що стосується включення до цього переліку будівлі, яка належить позивачу, тобто фактично спірні правовідносини пов`язані з діяльністю суб`єкта владних повноважень щодо охорони пам`яток історико-культурного призначення.
39. Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.
40. Статтями 15 та 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституції усі суб`єкти права власності рівні перед законом Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
41. Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
42. Згідно з положеннями статті 66 Основного Закону України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
43. Законом України № 165-V (165-16) від 20 вересня 2006 року ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року, відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.
44. Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.
Законодавство держав-учасниць має передбачати вимоги щодо подання до відповідного компетентного органу, що стосується архітектурного ансамблю або будь-якої його частини чи визначного місця і передбачає: спорудження нових будівель; значну зміну вигляду, яка переінакшує характеристики будівель або визначних місць.
45. Відповідно до статті 9 зазначеної Конвенції кожна Сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини. У відповідних випадках він може зобов`язати правопорушника зруйнувати новоспоруджену будівлю, якщо вона не відповідає встановленим вимогам, або реставрувати об`єкт спадщини, що охороняється, до його первісного вигляду.
46. Згідно зі статтею 10 Конвенції кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.
47. Відповідно до статті 13 Конвенції з метою сприяння здійсненню такої політики кожна Сторона зобов`язується розвивати в межах своєї політичної і адміністративної системи ефективне співробітництво на всіх рівнях між органами, що займаються питаннями збереження спадщини, культури, довкілля і загального планування.
48. Відповідно до статті 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 3 жовтня 1985 року для цілей цієї Конвенції вираз «архітектурна спадщина» включає такі нерухомі об`єкти: 1. пам`ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення; 2. архітектурні ансамблі: однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак; 3. визначні місця: створені спільно людиною та природою частково забудовані ділянки, які мають чітко визначені характерні і однорідні риси, характеризуються спільністю чітких територіальних ознак і мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення.
49. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
50. Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; охорона культурної спадщини -- система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.
51. Отже, з огляду на вищезазначені правові приписи, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходів для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.
52. Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним із проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
53. При цьому поняття «державний інтерес», в основі якого, як правило, знаходяться суспільні (публічні) інтереси, у сталій практиці Верховного Суду є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються однозначній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення з позовом, апеляційною або касаційною скаргою; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень суб`єкта владних повноважень там, де це дійсно потрібно (питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо).