Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 367/768/17
провадження № 61-17326 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
представник ОСОБА_1 - адвокат Дубчак Леся Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубчак Лесі Сергіївни, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня
2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»
(далі - ПАТ «ОТП Банк», банк) звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 01 лютого 2008 року
між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ МL-009/027/2008, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит
у розмірі 38 376,20 доларів США строком до 01 лютого 2035 року зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка
у розмірі 3,99 % річних та FIDR на купівлю нерухомого майна.
На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-009/027/2008, за яким остання зобов`язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань. Згідно з пунктом 2.1. цього договору порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі.
Крім того, на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
від 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 у цей самий день укладено договір іпотеки № PML-009/027/2008. За умовами договору іпотеки для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов`язань іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв. м,
що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв. м.
Банк вказував, що позичальник свої кредитні зобов`язання належним чином
не виконав, на вимоги не реагував, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом.
04 листопада 2016 року на адресу поручителя засобами поштового зв`язку було направлено досудову вимогу від 03 листопада 2016 року № 5722,
яка поручителем не виконана.
07 листопада 2016 року на адресу позичальника засобами поштового зв`язку було направлено досудову вимогу від 04 листопада 2016 року № 5737,
яка позичальником не виконана, відповідні суми банку не сплачені.
Поручитель на вимоги також не реагував.
З урахуванням наведеного, ПАТ «ОТП Банк» просило суд: стягнути солідарно
із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість
за вказаним кредитним договором у розмірі 32 603,76 доларів США,
що за офіційним курсом Національного банку України, станом на дату проведення розрахунку заборгованості, а саме станом на 04 серпня
2016 року, становить 809 095,16 грн; у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на підставі вищевказаного договору іпотеки на іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; кошти, отримані
від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості
у розмірі 809 095,16 грн перед банком за кредитним договором; вирішити питання щодо розподілу понесених банком судових витрат.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ПАТ «ОТП Банк», у якому, з урахуванням заяви про виправлення описки, просила визнати поруку за договором від 01 лютого 2008 року
№ SR - 009/027/2008, укладеним між нею та банком, припиненою.
Зустрічний позов мотивовано тим, що вимоги ПАТ «ОТП Банк»
є необґрунтованими, заявлені зі спливом строку позовної давності (строку пред`явлення вимоги до поручителя). Позичальник узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами). Тобто умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов`язання,
які деталізують обов`язок боржника повернути борг частинами.
Вказаувала, що право кредитора вважається порушеним із моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу,
а тому початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення. Крім того, договір поруки діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором (пункт 4.1 договору поруки). Відповідно до умов кредитного договору позичальник повинен був здійснювати повернення кредиту шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються, до 01 лютого 2035 року.
Вважала, що в умовах кредитного договору не встановлений строк виконання основного зобов`язання, так як зобов`язання повинно виконуватись частинами. У кредитному договорі встановлений момент пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми кредиту в разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника. Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 було здійснено 02 лютого 2015 року. Тому право пред`явлення вимоги
ПАТ «ОТП Банк» до неї, як до поручителя, повинно було бути здійснено протягом 6 місяців від дати настання, на думку банку, порушення зобов`язання (частина четверта статті 559 ЦК України).
З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просила суд її зустрічний позов задовольнити.
Протокольною ухвалою Ірпінського міського суду Київської області
від 27 липня 2017 року зустрічну позову заяву ОСОБА_2 прийнято
до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «ОТП Банк».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня
2018 рокупозовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № МL-009/027/2008 у розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 грн.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк»
за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № МL-009/027/2008
у розмірі 809 095,16 грн звернуто стягнення на підставі договору іпотеки
№ РМL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року на іпотечне майно - квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 42,9 кв. м, що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна,
на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Кошти, отримані від реалізації заставного майна, встановлено направити
на погашення заборгованості у сумі 809 095,16 грн перед ПАТ «ОТП Банк»
за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № МL-009/027/2008.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася прострочена до повернення заборгованість зі сплати кредиту
та процентів за користування кредитом, досудові вимоги позичальником
і поручителем не виконані, тому існують правові підстави для стягнення заборгованості із боржника та поручителя, який прийняв на себе зобов`язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, суд першої інстанції виходив із того, що факт погашення кредиту частинами до повного виконання умов договору
не може свідчити про те, що у договорі не встановлений строк виконання основного зобов`язання. У кредитному договорі сторони передбачили кінцеву дату виконання зобов`язання - 01 лютого 2035 року, що свідчить про відсутність підстав для визнання поруки припиненою.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та заяву ОСОБА_2 , яка приєдналася
до апеляційної скарги, задоволено частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року у частині задоволення первісного позову ПАТ «ОТП Банк» скасовано
та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року касаційну скаргу
ПАТ «ОТП Банк» задоволено частково.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-7071св19).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня
2021 року, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки від 23 вересня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , задоволено частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року у частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості
за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № МL-009/027/2008
за період з 02 березня 2015 року по 03 серпня 2016 року у розмірі
2 069,64 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України 51 360,18 грн, та за процентами за вказаний період у сумі 1 571,52 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення розрахунку заборгованості складає 38 998,84 грн, а всього -
на загальну суму 3 641,16 доларів США, що по курсу Національного банку України складає 90 359,03 грн.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № МL-009/027/2008 у розмірі 25 523,64 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 633 394,65 грн.
Рішення суду у частині звернення стягнення на нерухоме майно -
квартиру
АДРЕСА_1 , - змінено, вказано, що звернення стягнення на це майно у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1
у сумі 90 359,03 грн та солідарного стягнення із ОСОБА_1
та ОСОБА_2 у сумі 633 394,65 грн, а всього на загальну суму -
723 753,68грн. Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в загальній сумі 723 753,68 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки
від 01 лютого 2008 року № SR-009/027/2008 станом на 07 серпня 2016 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У решті дане судове рішення залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, унаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом. Апеляційний суд урахував надані банком докази щодо розміру заборгованості за кредитом, який відповідає вимогам закону та умовам договору, а також те, що відповідний розрахунок заборгованості відповідачами не спростований.
Проте, суд апеляційної інстанції не погодився із вказаним розрахунком щодо заборгованості по відсотках, оскільки сума несплачених відсотків
за користування кредитом обрахована, виходячи із плаваючої процентної ставки, що складається із фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних + FIDR на купівлю нерухомого майна, а пунктом 3 вказаного кредитного договору передбачено сторонами, що для розрахунку процентів
за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 3,99 % річних.
Також вказано, що відповідачам направлялися досудові вимоги про дострокове виконання боргових зобов`язань, які ними не виконані.
З урахуванням відповідної судової практики Верховного Суду України
та Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначив,
що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України,
є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно
з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися
з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
У даному спорі позичальник зобов`язався сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами щомісяця. Останній платіж ним було здійснено 02 лютого 2015 року. У договорі поруки, який є предметом спору за зустрічним позовом у цій справі, сторони не встановили строк поруки, оскільки умова договорів поруки про те, що його дія припиняється повним виконанням боргових зобов`язань за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки.
Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати
кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого
частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог
до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК Українипорука припиняється у частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя
за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
З урахуванням ухвали апеляційного суду про виправлення описки, суд апеляційної інстанції наголосив, що даний позов у суді заявлено банком
03 лютого 2017 року, тому порука є припиненою щодо чергових платежів
за період із 02 березня 2015 року по 03 серпня 2016 року за тілом кредиту
у сумі 2 069,64 доларів США (51 360,18 грн) та за процентами за вказаний період у сумі 1 571,52 доларів США (38 998,84 грн). Указана заборгованість підлягає стягненню із ОСОБА_1
ОСОБА_2 , як поручитель, повинна нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням щодо дострокового повернення всієї суми кредиту станом 03 листопада
2016 року, яка становить 25 523,64 доларів США (633 394,65 грн).
Суд першої інстанції прийшов правильного висновку про необхідність звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 , однак не врахував, що порука є припиненою щодо чергових платежів
за вказаний період за тілом кредиту.
Зустрічний позов ОСОБА_2 апеляційний суд задовольнив частково, визнавши припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки станом