Постанова
Іменем України
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 714/841/19
провадження № 61-19096св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мандзюка Віктора Борисовича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Кулянди М. І.,
Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29774172 від 23 квітня 2011 року вона є власником житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 . В будинку крім неї та її синів з 22 листопада 2011 року зареєстрований ОСОБА_2 - її колишній співмешканець, який з вересня 2018 року фактично не проживає у її будинку, не навідується, його особистих речей у будинку немає. Усі обов`язки по утриманню будинку несе позивач.
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється добровільно знятися з реєстрації, ОСОБА_1 просила визнати його таким, що втратив право користування її житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2021 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував покази свідків та акт Герцаївської міської ради від 16 вересня 2019 року про те, що ОСОБА_2 на протязі останнього року не проживав у спірному будинку та його особистих речей в домі немає, у зв`язку із чим дійшов висновку, що відповідач є особою, яка втратила право на користування спірним житлом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 08 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не втратив інтересу до спірного житлового будинку, не проживає в ньому з поважних причин, оскільки позивач чинить йому перешкоди у доступі до житла.
Зважаючи на те, що сторони спільно проживали однією сім`єю, за час спільного проживання у них народилось двоє дітей та ними було побудовано спірний житловий будинок, право власності на який зареєстровано за позивачем, ОСОБА_2 іншого житла не має, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мандзюка В. Б. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мандзюк В. Б., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, провадження № 14-64цс20, від 13 січня 2021 року у справі
№ 466/245/16-ц, провадження № 61-15511св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не доведений той факт, що позивачка забороняла йому проживати в спірному будинку, зокрема, ним не надано доказів звернення до компетентних органів стосовно усунення перешкод у користуванні будинком, у зв`язку із чим висновок апеляційного суду про те, що фактичне непроживання відповідача в домоволодінні зумовлене забороною зі сторони позивачки, а не є його вільним волевиявленням, є помилковим.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 29774172 від 23 квітня 2011 року.
Відповідно до довідки № 2145 від 16 вересня 2019 року, виданої Горбівським старостинським округом № 2, в домоволодінні
АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , її колишній співмешканець ОСОБА_2 та їх сини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Згідно копії акту Герцаївської міської ради від 16 вересня 2019 року в домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на протязі останнього року не проживає та його особистих речей в домі немає.
Відповідачем як доказ наданий акт від 13 січня 2021 року про те, що він проживав у будинку АДРЕСА_1 до серпня 2020 року.
Судами установлено, що вказаний акт затверджений заступником Острицької сільської ради Кришмару Д. Т., в ньому прізвища свідків вписані від руки, друкований текст містить детальні відомості про обставини проживання відповідача з конкретними датами, зазначені у ньому свідки не є сусідами ОСОБА_1 , а є мешканцями сусіднього с. Молниця.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.