Постанова
Іменем України
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 489/4782/18
провадження № 61-13304св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 ,
третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_9 , на постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Тищук Н. О., Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
Позивачка зазначала, що вона є власницею житлового будинку за адреосю АДРЕСА_1 . На час подання позову у будинку зареєстровані та проживали її батько ОСОБА_6 , брат ОСОБА_7 та відповідачі. Відповідачі створюють нестерпні умови для спільного проживання та перешкоджають їй у розпорядженні своїм майном. ОСОБА_10 та ОСОБА_3 зайняли будинок, виселивши батька з братом у непридатну для нормального проживання тимчасову будівлю. Вона має бажання продати будинок, але відповідачі перешкоджають їй у цьому, оскільки відмовляються у добровільному порядку звільнити будинок.
Посилаючись на порушення своїх прав власника будинку, позивач просила:
усунути їй перешкоди у користуванні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення з житлового будинку, що належить їй на праві власності та розташованого за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаїва від 19 березня 2021 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з житлового будинку АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн, з кожного по 234,93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, з кожного по 2333,33 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не пускають позивача до спірного будинку, який є її власністю, створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні її власністю. Твердження представника відповідача щодо наявності у ОСОБА_2 права на частку у будинку, передачу коштів в рахунок купівлі будинку не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження цих фактів. Відповідачі зайняли жиле приміщення, систематично порушують правила співжиття в належному позивачу будинку. Характер цих порушень свідчить про неможливість їх спільного проживання. Звернення до правоохоронних органів не змінили їх протиправної поведінки, поведінка відповідачів позбавляє позивача права володіння, користування і розпорядження своїм майном, через що ці права підлягають захисту шляхом виселення відповідачів з житлового будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ПостановоюМиколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , треті особи - Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про виселення відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачі зареєстровані у спірному домоволодінні як члени сім`ї попереднього власника. Після зміни власника та набуття права власності позивачем у 2015 році, відповідачі залишились проживати в будинку. Тобто, позивач, приймаючи спадщину, усвідомлювала права відповідачів на проживання у спірному будинку та розпоряджалась своєю власністю з урахуванням прав відповідачів. Позивач не надала доказів на підтвердження порушень з боку відповідачів та застосування до них підстав виселення у спосіб, передбачений частиною 1 статті 116 ЖК України, так як вона з ними спільно не проживає, а вони відносно неї не створюють неможливих умов для спільного проживання. Щодо відсутності договору найму між сторонами, або необхідності особистого проживання власниці у належному їй будинку, то для захисту такого інтересу позивача статтею 16 ЦК України передбачені інші способи захисту. Окрім цього, відносно відповідачів відсутні будь-які факти, які підтверджуються належними доказами, щодо їх протиправної поведінки, яка б порушувала правила співжиття і робила неможливим спільне проживання в одному жилому приміщенні. Виселення цих осіб без надання іншого жилого приміщення є порушенням принципу справедливості та розумності (стаття 3 ЦК).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, за підписом представника ОСОБА_9 , у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції скасоване рішення, яке відповідало вимогам закону. Суд апеляційної інстанції спотворив та перекрутив фактичні обставини справи. Суд не застосував висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 та постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №595/1271/16-ц.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Миколаївського апеляційного суду без змін.
Відзив мотивований тим, що апеляційний суд вірно зазначив в постанові про те, що позивачем не доведені обставини систематичності порушення правил співжиття з боку відповідачів, а також вжиття позивачем належних заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів у питанні захисту порушеного права позивача. Касаційна скарга фактично складається з цитування рішень судів попередніх інстанцій, положень нормативно-правових актів, які без обґрунтованого правозастосування до цієї конкретної справи, несуть виключно правничо-інформативний характер. Скарга не містить жодних аргументів та доводів, які б давали можливість дійти обґрунтованого висновку, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 489/4782/18 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_9 , про долучення доказів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).