Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 588/1149/20
провадження № 61-6507св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служба Україна, Сумська обласна прокуратура,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргуСумської обласної прокуратурина рішення Тростянецького районного суду від 17 грудня 2020 року у складі головуючого судді Щербаченко М. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Сумської обласної прокуратури про відшкодування витрат за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на свою користь 380 000,00 грн судових витрат, сплачених адвокату у зв`язку з наданням правничої допомоги у кримінальній справі.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що стосовно нього постановою старшого слідчого відділу прокуратури Сумської області від 26 липня 2010 року порушено кримінальну справу, а Зарічним районним судом м. Суми 29 липня 2010 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Строк тримання під вартою ОСОБА_1 неодноразово продовжувався.
05 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та адвокатом Собиною П. М. укладено угоду про надання правової допомоги, за умовами якої останній взяв на себе зобов`язання на представництво інтересів ОСОБА_1 на усіх стадіях розгляду кримінальної справи.
10 червня 2014 року підписано додаткову угоду, оскільки справа тривала значний період часу.
05 серпня 2011 року між сторонами підписано додаток до угоди від 05 серпня 2011 року щодо сплати суми гонорару за послуги адвоката Собина П. М. в розмірі 300 000 грн.
Відповідно до угоди про надання правової допомоги від 10 червня 2014 року розмір гонорару становив 80 000 грн.
Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11 січня 2016 року ОСОБА_1 , а також інших осіб, визнано невинуватими та виправдано у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28 - частиною другою статті 212; частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28 - частиною четвертою статті 358; частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28 - частиною першою статті 366 КК України.
Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 11 січня 2016 року залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року.
Відповідно до акта приймання-передачі виконаних робіт від 10 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили виконання робіт адвокатом. Згідно з угодою про надання правової допомоги від 05 серпня 2011 року та угодою про надання правових послуг адвоката від 10 червня 2014 року проведено роботу в повному об`ємі на загальну суму 380 000 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера.
Розмір гонорару був установлений з огляду на те, що матеріали кримінальної справи становили близько 120 томів, юридична допомога надавалася при порушенні стосовно ОСОБА_1 кримінальної справи, при затриманні, всіх процесуальних діях, складенні обвинувального висновку стосовно ОСОБА_1 по обвинуваченню його у вчиненні злочину, направленні до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 380 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» має право на відшкодування йому сум, сплачених ним захиснику Собині П. М. у зв`язку з наданням юридичної допомоги в кримінальному провадженні.
Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення з цим позовом до суду з огляду на те, що докази направлення позивачу відповідних повідомлень органу досудового розслідування та суду з роз`ясненням його права звернутись до суду відсутні, з фактом направлення якого пов`язується початок обчислення шестимісячного строку звернення до суду за відшкодування шкоди відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позивач, відповідно до приведених норм закону, має право на відшкодування суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
При цьому така шкода, за законом, відшкодовується в повному обсязі, розмір якої було доведено стороною позивача належними та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи: угодами про надання правничих послуг адвоката, актом приймання-передачі виконаних робіт, квитанціями, книгою обліку доходів, а також судовими рішеннями в кримінальному провадженні в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.
Щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності суд зауважив, що оскільки на виконання умов договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 основну суму гонорару в розмірі 300 000,00 грн сплачено 28 вересня 2017 року та 25 травня 2018 року (сплачено 15 100,00 грн) здійснено остаточний розрахунок з адвокатом Собиною П. М., тому саме з цього часу у позивача виникло право на пред`явлення позову, тобто з часу повної оплати за надані послуги адвоката, а не з дня набрання виправдувальним вироком законної сили - 23 серпня 2016 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року Сумська обласна прокуратуразасобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанцій, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга подана прокурором на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права (статті 1176 ЦК України, положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», статей 253, 257, 261, 267 ЦК України), а також порушенням норм процесуального права (статей 10, 12, 13, 77-78, 81, 89, 263-264 ЦПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (Велика Палата Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 311/842/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 24 жовтня 2019 року у справі № 905/1795/18, від 22 липня 2019 року у справі № 911/1563/18, від 11 листопада 2019 року у справі № 904/1038/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 916/612/19), що відповідно до пункту 3 частини першої статті 409, статті 412 ЦПК України є підставами для скасування вказаних судових рішень і постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання комплексного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме питання застосування строків звернення до суду за стягненням матеріальної шкоди за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні у випадку постановлення виправдувального вироку суду, врегулювання питання щодо наявності або відсутності обов`язку суду здійснити направлення громадянину повідомлення (із роз`ясненням порядку відшкодування шкоди та поновлення порушених прав разом із копією виправдувального вироку, який набрав законної сили), а також строків звернення до суду із врахуванням положень статей 11, 12 Закону, пунктів 6, 11, 12 Положення про застосування Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, статей 253, 257, 261, 267 ЦК України та положеннями КПК України (в редакції з 20 листопада 2012 року).
Сумська обласна прокуратура вважає, що висновки судів про необхідність відшкодування витрат за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні у повному обсязі є хибними та такими, що не передбачені положеннями вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Окрім цього,суди не дослідилипитання співмірності гонорару у загальній сумі 380 000 грн із окремими фактами надання правової допомоги, а також надано неправильну оцінку доказам на підтвердження наданих послуг адвоката.
Зазначає, що Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зазначив, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те чи були вони розумними.
Отже, висновки судів про обов`язкове відшкодування шкоди за надані послуги адвоката у повному об`ємі (без визначення їх розумності, обґрунтованості та реальності), є хибними та безпідставними.
Зі змісту договору про надання правових послуг з адвокатом Собиною П. М. № б/н від 05серпня 2011року вбачається про відсутність будь-яких умов щодо представництва інтересів ОСОБА_1 на стадіях досудового слідства та в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції, Європейського суду з прав людини, відсутній конкретний чи загальний перелік послуг, які буде надано; ціна та порядок проведення розрахунків (строки та об`єм виплат, черговість); врегулювання питань прийняття виконаних робіт; не зазначені ідентифікуючі дані щодо клієнта (серії та номеру паспорту чи ідентифікаційного номеру) тощо.
Зокрема, із умов договору є незрозумілим, що входить у поняття представництва інтересів: участь адвоката під час здійснення всіх слідчий дій на досудовому слідстві; судових засіданнях в судах усіх інстанцій та в тому числі у Європейському суді з прав людини, підготовка чи внесення документів процесуального характеру або документів спрямованих на оскарження прийнятих судових рішень на захист інтересів клієнта, або вчинення інших дій.
Більш того у самому тексті договору відсутні ціна та умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а також порядку і строків оплати такої професійної правової допомоги (дати виплат, умови щодо повної оплати чи оплати частинами; строки виплат та вимоги до документів на підтвердження виконання наданих послуг; їх обґрунтованість).
Зокрема, за умовами договору «оплата за надані послуги проводиться відповідно до додатка № 1, який є частиною цього договору», однак долучений позивачем додаток немає відповідної нумерації «1», сума гонорару в розмірі 300 000 грн визначена без урахування складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.
Також визначені суми гонорару в розмірі 300 000 грн, що становить фактично 312 мінімальних місячних заробітних плат (станом на 05 серпня 2011 року розмір мінімальної заробітної плати становив 960 грн) та його збільшення у 2014 році ще на 80 000 грн не відповідало критеріям розумності та обґрунтованості.
Отже, адвокат в угоді, укладеній у серпні 2011 року, визначив суму гонорару, яка дорівнювала заробітній платі за 26 років, що є не співмірним із об`ємом наданих послуг.
Суди не надали оцінки факту відсутності належним чином складеного звіту про виконану роботу, розрахунку, а у наданому акті здачі-приймання робіт немає конкретизації кожної вчиненої процесуальної дії та наданої послуги.
Твердження судів про обґрунтованість понесених позивачем сум витрат в розмірі 380 000 грн з огляду на наявність відповідних копій підтверджуючих документів, а саме: акта приймання-передачі виконаних робіт; копій квитанцій до прибуткового касового ордера; аркушів Книги обліку доходів; постанови слідчого про допуск адвоката; судових рішень у кримінальній справі (кримінальному провадженні) стосовно ОСОБА_1 не є належними та допустимими з огляду на таке.
Так, у позовній заяві зазначено, що позивач здійснив виплати адвокату відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів від 20 червня 2013 року (2 000 грн), 24 вересня 2013 року (9 900 грн), 01 липня 2014 року (10 000 грн); 24 січня 2015 року (5 000 грн); 17 лютого 2015 року (10 000 грн); 12 травня 2016 року (3 000 грн); 28 липня 2016 року (13 750 грн); 13 серпня 2016 року (11 250 грн); 28 вересня 2017 року (300 000 грн); 25 травня 2018 року (15 100 грн).
При цьому зазначено, що грошові кошти відображені в книзі доходів та витрат, розпочатої 01 січня 2012 року та закінченої 30 березня 2018 року, та аналогічною книгою, розпочатою з 30 березня 2018 року. Однак всупереч вимог чинного законодавства копія титульного аркуша книги, що додана позивачем до позовної заяви, не містить даних щодо платника податку, прошнурування та реєстрацію книги в контролюючому органі. Титульний аркуш не засвідчений підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу.
Із доданих ксерокопій аркушів книги не вбачається, кому і у зв`язку з чим здійснені виплати, прізвища платника написані нерозбірливо, що не відповідає вимогам підпункту 3 пункту 3 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість.
При цьому долучена квитанція до прибуткового касового ордера від 28 вересня 2017 року на суму 300 000 грн є неспівмірною із іншими, а також містить суперечності, оскільки як підставу вказані дві угоди від 05 серпня 2011 року та від 10 червня 2014 року, які передбачали різний розмір гонорару у сумі 300 000 грн та у сумі 80 000 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам статей 77, 78, 79, 83 ЦПК України оригінали доказів (у тому числіквитанції до прибуткового касового ордера) не оглядались та не вивчались.
Факт долучення до відзиву на апеляційну скаргу, із порушенням вимог частини четвертої статті 83 ЦПК України, адвокатом позивача податкової декларації не свідчить про факти декларування ним отриманих коштів за надані юридичні послуги за договорами, укладеними з ОСОБА_1 , оскільки суми доходів могли бути отримані від здійснення адвокатської діяльності та отриманих гонорарів від інших громадян чи юридичних осіб у цей або минулі періоди.
Адвокат Собина П. М. надав декларацію лише за ІІІ квартал 2017 року, без долучення податкових декларацій за І, ІІ квартал 2017 року, тому встановити суму задекларованих коштів у попередніх періодах і порівняти із іншими задекларованими доходами неможливо.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили неправильні висновки про наявність підстав для відшкодування 380 000 грн витрат за надання правової допомоги.
Щодо порушення позивачем норм процесуального права касатор зазначав, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 оголошено виправдувальний вирок, який залишено без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій. Присутній особисто у цих судових засіданнях ОСОБА_1 не міг не знати про постановлення щодо нього відповідних судових рішень та відповідно мав право на звернення до суду з часу набрання виправдувальним вироком законної сили.
Однак із позовною заявою у цій справі звернувся лише 22 липня 2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
При цьому ОСОБА_1 не скористався своїми правами ні у шестимісячний строк, ні упродовж загального строку звернення до суду. Зазначені судом обставини (не направлення повідомлення ОСОБА_1 ) можуть бути підставою для поновлення шестимісячного строку звернення, відповідно до пункту 25 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», у разі звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою до суду. Однак із відповідними заявами чи клопотаннями позивач до суду не звертався.
Отже, початком перебігу процесуального строку є дата, з якою пов`язано порушення прав та інтересів, а саме з набранням чинності виправдувальним вироком.
Аргументи інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Тростянецького районного суду Сумської області.
31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 липня 2010 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Нікітченка В. Г. порушено кримінальну справу № 10800077 стосовно директора ТОВ «АРВ» ОСОБА_3 , директора ТОВ «АЖК» ОСОБА_4 та співзасновників зазначеного підприємства ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 236).
З 26 до 29 липня 2010 року ОСОБА_1 затриманий старшим слідчим СВ прокуратури Сумської області Нікітченком В. Г. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 212 КК України, з мотивів необхідності перешкодити особі ухилитись від розслідування справи, виключення можливості продовження злочинної діяльності, а також можливості справити негативний вплив на розслідування справи (т. 1 а. с. 141 зворотній бік).
29 липня 2010 року за поданням старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Нікітченка В. Г. Зарічним районним судом м. Суми ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який 23 вересня 2010 року продовжений до 4 місяців, 24 листопада 2010 року продовжений Апеляційним судом Сумської області до 9 місяців, а 22 квітня 2011 року продовжений до 12 місяців (т. 1 а. с. 140-142).
В цілому позивач з 29 липня 2010 року до 23 листопада 2011 року перебував під вартою, а з 23 листопада 2011 року ОСОБА_1 звільнений під підписку про невиїзд (т. 1 а. с. 238 зворотній бік аркуша).
13 грудня 2010 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Нікітченка В. Г. порушено кримінальну справу № 10800077 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_5 за частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 212 КК України, частиною другою статті 366 КК України (позивач обвинувачувався в ухиленні від сплати податків за попередньою змовою з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у складі організованої злочинної групи, що призвело до ненадходження до бюджету податків в особливо великих розмірах) (т. 1 а. с. 138, 139, 148 зворотній бік аркуша).
11 січня 2011 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Нікітченка В. Г. у кримінальній справі № 10800077 за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі був допущений його захисник адвокат Собина П. М. на підставі договору, укладеного 05 січня 2011 року ОСОБА_6 про надання ОСОБА_1 правових послуг адвокатом Собиною П. М., який засвідчив своє право на зайняття адвокатською діяльністю свідоцтвом № 630, виданим 23 жовтня 2008 року Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (т. 1 а. с. 252).
13 січня 2011 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Нікітченка В. Г. порушено кримінальну справу № 10800077 стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 263 КК України (т. 1 а. с. 148 зворотній бік).
16 березня 2011 року постановою старшого слідчого СВ прокуратури Сумської області Нікітченка В. Г. закрито матеріали кримінальної справи № 10800077 стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 366 КК України (т. 1 а. с. 236 зворотній бік аркуша).
05 серпня 2011 року ОСОБА_1 та адвокат Собина П. М. уклали договір про надання правових послуг адвоката, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання на представництво інтересів ОСОБА_1 на стадії досудового слідства та в суді, як першої так і апеляційної інстанції, касаційної інстанції, Європейському суді з прав людини по кримінальній справі стосовно останнього, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, статтею 212 КК України, частиною першою статті 263 КК України.
Оплата за надані послуги проводить відповідно до додатка № 1, який є частиною цього договору (т. 1 а. с. 6).
Також 05 серпня 2011 року ОСОБА_1 та адвокатом Собиною П. М. підписано додаток до угоди про надання правової допомоги від 05 серпня 2011 року, за яким сторони визначили розмір гонорару в 300 000,00 грн, за надання послуг із захисту інтересів клієнта ОСОБА_1 у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 за статтею 28, частиною третьою статті 212 КК України, частиною першою статті 263 КК України (т. 1 а. с. 8).
18 травня 2012 року постановою Тростянецького районного суду Сумської області (судова справа № 1818/119/2012) кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 212 КК України, частиною першою статті 263 КК України, а також за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у відповідних злочинах повернуто прокурору Сумської області для організації додаткового розслідування (т. 1 а. с. 136, 137).
12 листопада 2012 року постановою слідчого в ОВС відділу прокуратури Сумської області Глядчишина О. С. дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 перекваліфіковані з частини третьої статті 28, частини третьої статті 212 КК України на частину третю статті 28, частину другу статті 212 КК України (т. 1 а. с. 138 зворотній бік аркуша, 139).
15 листопада 2012 року слідчим в ОВС відділу прокуратури Сумської області Глядчишиним О. С. ОСОБА_1 пред`явлене обвинувачення за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 212 КК України, частиною першою статті 263 КК України (т. 1 а. с. 237, 248).
21 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42012200000000002 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 212 КК України (у зв`язку з набранням чинності КПК України 2012 року) (т. 1 а. с. 237).
29 листопада 2012 року слідчим в ОВС відділу прокуратури Сумської області Глядчишиним О. С. складений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42012200000000002, який 05 грудня 2012 року затверджений прокурором Кондратенко Г., яким ОСОБА_1 пред`явлене обвинувачення за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 212 КК України, частиною першою статті 263 КК України (т. 1 а. с. 248-250).
До 16 жовтня 2013 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 212 КК України, частиною першою статті 263 КК України, а також за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у відповідних кримінальних правопорушеннях, розглядалось Охтирським міськрайонним судом Сумської області (справа № 1813/5977/2012) (т. 1 а. с. 245).
22 жовтня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Сумської області кримінальне провадження № 42012200000000002 від 21 липня 2012 року стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 передано на розгляд Тростянецького районного суду Сумської області, а 05 листопада 2013 року ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області (справа № 588/1908/13-к) обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернений прокурору (т. 1 а. с. 251).
30 квітня 2014 року заступником начальника ВПМ СУ ФР ГУ Міндоходів у Сумській області Тиченко М. П. кримінальне провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України стосовно ОСОБА_1 , закрито (т. 1 а. с. 237 зворотній бік аркуша).
12 травня 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28 - частиною другою статті 212 КК України (організація ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) з фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРВ» і ТОВ «АЖК» у значних розмірах у складі організованої групи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ), частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28 - частини четвертої статті 358 КК України (організація за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , використання завідомо підроблених документів), частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28 - частини першої статті 366 України (організація за попередньою змовою з директором ТОВ «АЖК» ОСОБА_4 та директором ТОВ «АРВ» ОСОБА_3 службового підроблення).
З 30 травня 2014 року до 24 червня 2014 року ОСОБА_1 відповідно до статті 290 КПК України ознайомлювався з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012200000000002 від 21 листопада 2012 року, обсяг яких становив 130 томів (т. 1 а. с. 256-257).
10 червня 2014 року на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012200000000002 між ОСОБА_1 та адвокатом Собиною П. М. укладена ще одна угода про надання правових послуг адвоката, предметом якої було представництво інтересів ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42012200000000002 на усіх його стадіях з визначенням ще додаткового розміру гонорару в сумі 80 000 грн, які підлягають сплаті після вирішення справи по суті (т. 1 а. с. 7).
26 червня 2014 року старшим слідчим з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Сумській області Приходьком С. В. вдруге складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 21 листопада 2012 року № 42012200000000002, затверджений прокурором Саєнко С. В., яким ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28 - частиною другою статті 212 КК України, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28 - частиною четвертою статті 358 КК України, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28 - частиною першою статті 366 України (т. 1 а. с. 184-238).
26 червня 2014 року одночасно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42012200000000002 від 21 листопада 2012 року прокурором Саєнко С. В. складена позовна заява в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 621 731 грн податку на додану вартість (т. 1 а. с. 239-243).
Цього ж дня, 26 червня 2014 року, підозрюваному ОСОБА_1 вручено примірник обвинувального акта на 96 аркушах, реєстру матеріалів досудового розслідування на 14 аркушах та копію позовної заяви (т. 1 а. с. 244).