Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 755/4990/20
провадження № 61-5556св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Борисовим Дмитром Геннадійовичем, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року в складі судді: Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права, визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права, визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 позивачці відмовлено у проханні про включення до квартирного обліку її сина ОСОБА_2 згідно з обліковою справою № 39471 у зв`язку з не проживанням та відсутністю реєстрації місця проживання у Дніпровському районі міста Києва.
Вважала вказане розпорядження відповідача незаконним, оскільки згідно з обліковою справою № 39471 її син ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року на підставі наказу ГК ВМФ від 11 липня 1991 року № 0445 про звільнення з військової служби за станом здоров`я у відставку в званні майора медичної служби, який при звільненні отримав документи про право на пільги щодо отримання житла відповідно до постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 21 березня 1989 року № 237-74, від 20 січня 1960 року № 74 та постанови РМ СРСР від 17 лютого 1981 року № 193.
Зазначала, що вона є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, разом з сином переселилась до міста Києва та є непрацездатним членом його сім`ї. За станом здоров`я вона є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду, який надає її син та його дружина ОСОБА_3 . Зазначала, що, скориставшись своїм правом, вона через свого представника подала заяву до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про внесення змін до справи квартирного обліку № 39471, але їй 27 листопада 2019 року було безпідставно відмовлено.
Рішенням Дніпровського районного суду в місті Києві від 02 травня 2019 року задоволено позов її сина ОСОБА_2 та визнано його право на відновлення його та членів його родини на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою за їх новим місцем проживання в місті Києві. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 липня 2017 року № 378. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію постановити ОСОБА_2 та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою, за їх новим місцем проживання в місті Києві. Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено. Визнано недійсним та скасовано пункт 3 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 липня 2017 року № 378 щодо відмови в прийнятті на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зазначала, що відповідно до вимог чинного законодавства громадяни користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності підстав, передбачених Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті, шляхом подачі до відповідного органу реєстрації за місцем проживання громадян заяв про взяття на квартирний облік.
З урахуванням наведеного позивачка ОСОБА_1 просила суд:
- визнати за нею право на включення до квартирного обліку сина ОСОБА_2 згідно з обліковою справою № 39471 з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою, за їх новим місцем проживання у Києві;
- визнати недійсним та скасувати пункт 4 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 в частині відмови в прийнятті її на квартирний облік;
- зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію поставити її на квартирний облік до її сина ОСОБА_2 та включити її до облікової справи № 39471 з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою, за їх новим місцем проживання у місті Києві.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 причиною відмови у прийнятті на квартирний облік позивачки ОСОБА_1 зазначено відсутність реєстрації в Дніпровському районі міста Києва. Проте позивачка не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаної обставини. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація діяла відповідно до вимог закону.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борисова Д. Г. залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що вона проживає та зареєстрована у Дніпровському районі міста Києва, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909, яким відмовлено в проханні про включення до облікової справи матері заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у зв`язку з не проживанням та відсутністю реєстрації місця проживання у Дніпровському районі міста Києва, є правомірним.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Борисов Д. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування пункту 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професіональних спілок від 11 грудня 1984 року № 470.
Крім того, касаційна скарга мотивована тим, що громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених вищезазначеними Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у цьому населеному пункті, шляхом подачі до відповідного органу реєстрації за місцем проживання громадян заяви про взяття на квартирний облік.
Разом з тим суди під час вирішення справи не дослідили належним чином встановлені факти, які не потребують доказування, а саме судові рішення в справі № 755/4555/19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу з Дніпровського районного суду м. Києва.
07 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла витребувана цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи інших учасників справи
У липні 2021 року Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація посилається на те, що згідно з даними паспорта позивач зареєстрована в Деснянському районі міста Києва, взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 02 грудня 2016 року, отримує грошову допомогу в Деснянському Управління праці та соціального захисту населення, що підтверджується копією довідки від 12 грудня 2019 року № 8137. Інших документів, які б надавали правові підстави Дніпровській районній адміністрації поставити на квартирний облік ОСОБА_1 , в матеріалах справи немає.
Крім того, твердження позивача, що вона є членом родини свого сина ОСОБА_2 є помилковими, оскільки згідно з вимогами статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Посилання на судові рішення у справі № 755/4555/19 є необґрунтованими, оскільки вказаними рішеннями судів коло осіб, які відносяться до членів родини ОСОБА_2 не було визначено. В позовній заяві ОСОБА_2 зазначав лише свою дружину та на підставі постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року ОСОБА_2 і його дружина були взяті на квартирний облік в Дніпровському районі місті Києва.
У липні 2021 року третя особа ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та ухвалити рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім`ї її сина ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду.
ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, її фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Син позивача - ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року на підставі наказу Головнокомандуючого ВМФ від 11 липня 1991 року № 0445 про звільнення з військової служби за станом здоров`я (стаття 60 «Б») у відставку в званні майора медичної служби. При звільненні ОСОБА_2 отримав документи про право на пільги щодо отримання житла відповідно до постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 21 березня 1989 року № 237-74, від 20 січня 1960 року № 74 та постанови РМ СРСР від 17 лютого 1981 року № 193.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 листопада 2019 року № 909 «Про розгляд заяв громадян та організацій Дніпровського району з питань квартирного обліку» відмовлено ОСОБА_1 в проханні про включення до облікової справи у зв`язку з не проживанням та відсутністю реєстрації місця проживання у Дніпровському районі міста Києва. Вирішено вважати на квартирному обліку родину з 2 осіб: ОСОБА_2 , 1958 року народження, дружина - ОСОБА_3 , 1961 року народження. Категорія обліку з 08 жовтня 1991 року: військовослужбовці, звільнені в запас або у відставку. На квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року. Порядок забезпечення житлом: першочерговий (пункт 4 розпорядження) (а. с. 14).
Відповідно до листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2019 року, який складений за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 стосовно внесення змін до справи квартирного обліку, питання включення до справи квартирного обліку ОСОБА_2 його матері ОСОБА_1 розглянуто на засіданні районної громадської комісії з житлових питань (протокол від 30 жовтня 2019 року № 19/1). Під час розгляду цього питання було встановлено, що ОСОБА_1 не проживає і не зареєстрована у Дніпровському районі міста Києва (а. с. 12, 13).
Крім того, встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права, визнання незаконним та скасування акта індивідуальної дії, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано право ОСОБА_2 на відновлення ОСОБА_2 та членів його родини на квартирному обліку з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання жилих приміщень за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою, за їх новим місцем проживання в місті Києві. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 липня 2017 року № 378. Зобов`язано Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію поставити ОСОБА_2 та членів його родини на квартирний облік з 08 жовтня 1991 року з правом першочергового одержання житла за пільгою військовослужбовців, звільнених з військової служби у запас або у відставку за хворобою, за їх новим місцем проживання в місті Києві (а. с. 15-23).
Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року змінено та викладено третій абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати недійсним та скасувати пункт 3 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 11 липня 2017 року № 378 стосовно відмови в прийнятті на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ». В іншій частині рішення суду залишено без змін (а. с. 24-31).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.