Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 347/1924/20
провадження № 61-17496св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської об`єднаної територіальної громади,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської об`єднаної територіальної громади, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над малолітньою дитиною.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що її рідна сестра ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Під час цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1
в них народилася дитина ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 (сестра позивача за первісним позовом) ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. У день смерті сестри відповідач ОСОБА_2 приніс їхню дитину до позивача разом з її особистими речами, залишив дитину в неї і повідомив, що не має можливості виховувати дитину через зайнятість та інші обставини. З того часу малолітня дитина ОСОБА_5 проживає у позивача. Певний час відповідач приїжджав до дочки, але матеріально її не забезпечував. Надалі відповідач свою дитину практично не відвідував та не цікавився її життям.
Вказувала, що протягом часу проживання у неї ОСОБА_5 , вона разом зі своїм чоловіком забезпечують всебічний розвиток дитини, повністю матеріально утримують її. У господарстві, де проживає дитина, створені усі умови для
її проживання, зокрема забезпечено атмосферу любові, взаєморозуміння, злагоди, матеріального благополуччя.
Стверджувала, що вона є фактичним опікуном ОСОБА_5 з часу її проживання в їхній сім`ї, проте юридично цей статус неоформлений, що створює певні незручності, зокрема, й неможливість влаштування дитини до дошкільного навчального закладу.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила:
відібрати малолітню ОСОБА_5 від батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав;
встановити опіку над малолітньою ОСОБА_5 , яка позбавлена батьківського піклування, та призначити її, ОСОБА_1 , опікуном малолітньої дитини.
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до
ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської об`єднаної територіальної громади, про відібрання малолітньої дитини.
Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивований тим, що після смерті дружини
у 2017 року переїхав разом із своєю донькою до батьків дружини. У вихідні дні він їздив на роботу у Чернівецьку область, оскільки працює там священиком.
На початку червня 2020 року він вирішив переїхати з донькою до міста Чернівці, через що у нього почалися непорозуміння з відповідачем за зустрічним позовом та її батьками. Надалі вони взагалі обмежили доступ до місця перебування його дитини, почали налаштовувати дитину проти батька.
ОСОБА_2 наголошував, що під час проживання його доньки з батьками дружини він брав участь у матеріальному забезпеченні дитини. При цьому ОСОБА_1 та її батьки утримують малолітню дитину у себе без належних на те правових підстав.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив відібрати малолітню дитину ОСОБА_5 у ОСОБА_1 та передати її йому (батькові) за місцем
його проживання.
Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівців від 25 червня
2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської об`єднаної територіальної громади, про відібрання малолітньої дитини прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Яблунівської об`єднаної територіальної громади, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над малолітньою дитиною.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 25 червня
2021 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено,
а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Відібрано малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
у ОСОБА_1 та передано її батькові ОСОБА_2 за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатньої кількості належних, допустимих та достовірних доказів, які вказували б на наявність беззаперечних підстав для відібрання дитини ОСОБА_5 від її батька ОСОБА_2 без його позбавлення батьківських прав та того, що подальше перебування дитини разом з батьком дійсно суперечитиме інтересам малолітньої ОСОБА_5 , створюватиме дитині реальну небезпеку для життя та здоров`я. Що стосується зустрічного позову, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивач за зустрічним позовом довів обставини, на яких ґрунтується позов.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 25 червня
2021 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Відібрано малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про призначення її опікуном малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відібрання дитини та повернення її батькові відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Щодо позовних вимог про відібрання малолітньої дитини від тітки та передачу дитини батькові, апеляційний суд виходив з того, що і позивач, і відповідач мають позитивні характеристики, належні умови для проживання дитини. Проте визначальним у цих правовідносинах є те, що негайне відібрання дитини може негативно позначитися на самій дитині, а тому необхідне вжиття попередніх та поступових заходів. Такі ускладнення пов`язані з тим, що після смерті матері, малолітня дитина, якій на той час виповнився один рік і три місяці, увесь час проживала і на момент розгляду справи проживає у рідної тітки, яка займається
її вихованням, піклуванням, підтриманням здоров`я та матеріальним забезпеченням. Отже, фактично сім`єю для дитини після смерті матері стала сім`я тітки ОСОБА_1 , яку, зі слів позивача та свідків, малолітня називає мамою.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила суду, що вона не заперечує проти проживання дитини з батьком, проте, враховуючи тривале проживання малолітньої в її сім`ї, дитині потрібен час, щоб налагодити з батьком близький контакт, тому примусове відібрання дитини та передача її батькові за умов, які склалися, є неможливим.
Водночас суд встановив, що після смерті дружини, ОСОБА_3 добровільно передав малолітню дитину сестрі померлої дружини, тривалий час доньку не відвідував, що призвело до втрати у малолітньої з батьком емоційного зв`язку.
У свою чергу Орган опіки та піклування надав апеляційному суду висновок про визначення місця проживання дитини, згідно з яким визнано доцільним проживання малолітньої разом з тіткою за місцем її проживання. Рекомендовано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_6 у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_5 .
Апеляційний суд вважав, що підстав для непогодження з висновком органу опіки та піклування, немає, оскільки такий висновок враховує найкращі інтереси дитини. Беручи за основу у вирішенні цього спору принцип найкращих інтересів дитини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що негайне відібрання малолітньої не буде сприяти забезпеченню спокійного та стійкого середовища для неї, стане емоційним стресом, не буде враховано і її поглядів. Проживання малолітньої разом з тіткою та її сім`єю становить для неї звичну, стабільну сімейну середу з моменту смерті її матері. Таким чином, апеляційний суд, розуміючи складність ситуації і перебуваючи на позиції про необхідність забезпечення умов для спільного проживання батька разом зі своєю дитиною, вирішив спір на користь відмови у негайному відібранні дитини, покладаючи на компетентні органи держави в контексті виконання позитивних обов`язків держави зобов`язання забезпечити систему послідовних кроків у напрямку возз`єднання батька з дитиною, щоб запобігти негативному впливу на дитину.
З урахуванням пропорційності втручання у право батька дитини на повагу до його сімейного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції про права дитини, та частини третьої статті 163 СК України допускаються випадки відмови батьку
у негайному відібранні дитини, що є необхідним у цій ситуації. В інтересах дитини у ситуації, що склалася у цій справі, батьку дитини доцільно спочатку вжити відповідних підготовчих заходів, спрямованих на адаптацію дитини та батька до відновлення стосунків, а також підготовки для проживання дитини разом із батьком, після чого протягом перехідного періоду потрібно вирішити питання про безпосереднє проживання дитини з батьком.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про призначення її опікуном малолітньої дитини ОСОБА_5 , апеляційний суд виходив з того, що малолітня ОСОБА_5 не є дитиною-сиротою чи дитиною, позбавленою батьківського піклування, тому стосовно неї неможливо встановити опіку тітки.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду,
а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у матеріалах справи немає висновку органу опіки і піклування. Наявне
в матеріалах справи рішення виконавчого комітету Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року
№ 2-18/2021, на яке посилався апеляційний суд, не є висновком, який передбачено статтею 19 СК України. Крім того, у зазначеному рішенні органу опіки та піклування не наведено жодних мотивів його прийняття, до нього не додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини, що дає підстави вважати його необґрунтованим. Крім цього, рішення виконавчого комітету Яблунівської селищної ради стосується виключно визначення місця проживання дитини, тоді як відповідно до статті 19 СК України орган опіки і піклування повинен був надати суду висновок щодо правових підстав для відібрання дитини. Апеляційний суд ухвалою від 19 серпня 2021 року зобов`язував орган опіки та піклування надати суду висновок щодо вирішення спору у справі. Проте, виконавчий комітет Яблунівської селищної ради на виконання вказаної ухвали суду надав зазначене вище рішення. Разом з цим під час розгляду справи судом першої інстанції в судових засіданнях брала участь представник органу опіки і піклування - в. о. начальника служби в справах дітей Яблунівської селищної ради Заячук М. Б., яка зазначила, що дитину потрібно залишити проживати з батьком, оскільки законних підстав для відібрання дитини від нього немає, не заперечувала проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про відібрання дитини;
постанова апеляційного суду мотивована виключно з позиції необхідності відмовити ОСОБА_2 у його зустрічних позовних вимогах про відібрання дитини та повернення її батькові з тих підстав, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини. Натомість мотивувальна частина судового рішення не містить жодних висновків щодо правових підстав для задоволення первісного лозову;
апеляційний суд не навів жодної правової підстави для відібрання дитини, не вказав жодного доказу, який би підтверджував обставини, що призвели до необхідності відібрати дитину у батька;
суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , надав оцінку лише втраченому зв`язку дитини з батьком. Проте не звернув увагу на те, що цей зв`язок було втрачено, оскільки тітка ОСОБА_1 чинить перешкоди батьку у спілкуванні з донькою, а судовий розгляд справи триває вже майже рік. Таким чином, існує ситуація, за якої законному батьку перешкоджають у спілкуванні та вихованні дитини, переховуючи її, і в той же час апеляційний суд доходить висновку, що з дитиною у батька втрачається зв`язок через що приймає рішення відібрати дитину у батька, що є очевидним порушення конституційно гарантованого права на сім`ю;
відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав
є радикальним заходом впливу на осіб, які належно не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що апеляційним судом здійснено не було;
позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відібрання дитини у ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, за тієї обставини, що малолітня ОСОБА_5 проживає разом із нею, є неналежним способом захисту її прав, оскільки таке рішення неможливо виконати.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_5 , яка позбавлена батьківського піклування, та її призначення опікуном малолітньої дитини ОСОБА_2 не оскаржується, тому справа у цій частині позовних вимог в касаційному порядку не переглядається.
Короткий зміст відзиву
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відібрання малолітньої ОСОБА_5 від батька ОСОБА_2 без позбавлення його батьківських прав, оскільки малолітня дитина живе у звичному і безпечному для себе середовищі. Різка зміна середовища може мати наслідком для неї важку психологічну травму. Водночас стійкого психологічного зв`язку між ОСОБА_2 та дитиною не створено, а батько не намагається створити такий зв`язок;
ніхто не створює жодних перешкод у спілкуванні малолітньої ОСОБА_5 з її батьком, проте цей процес, на думку ОСОБА_1 , має бути поступовим;