Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 212/10842/19
провадження № 61-12920св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року у складі судді Дехти Р. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання спірного майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна.
Позов мотивований тим, що з відповідачем по справі ОСОБА_2 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 2000 року, який 08 вересня 2003 року був розірваний у встановленому законом порядку. В період перебування сторін у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу сторони помирились та продовжили спільне проживання та сімейні стосунки, однак без повторної реєстрації шлюбу. Під час спільного подружнього життя сторони мешкали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що належала дідові позивача ОСОБА_5 , який мешкав разом зі сторонами до смерті та заповів цю квартиру позивачу ОСОБА_6 , яку остання успадкувала.
На початку 2013 року відповідач ОСОБА_2 поїхав на заробітки в райони Крайньої півночі (Росія), де перебував до листопада 2013 року та заробив гроші. З метою покращення житлових умов позивач продала належну їй однокімнатну квартиру, додавши зароблені відповідачем гроші, сторони сумісно придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка була зареєстрована на ім`я відповідача ОСОБА_2 . У зазначеній квартирі оселилась родина ОСОБА_7 - тобто сторони у справі та їх син ОСОБА_8 . Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народився другий син ОСОБА_9 .
В 2017 році між сторонами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 склалися вкрай неприязні стосунки, відповідач став поводитися агресивно, бити та ображати її, виганяти з квартири. З січня 2019 року позивач була вимушена мешкати в орендованій квартирі, оскільки відповідач ОСОБА_2 забрав всі правовстановлюючі документи та технічний паспорт на спірну квартиру та заперечував право позивача на нерухоме майно.
ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила:
встановити факт її та ОСОБА_2 спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з 2003 року до січня 2019 року;
визнати квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном, яке набуте під час спільного проживання без реєстрації шлюбу;
розділити між нею та ОСОБА_2 спільне сумісне майно та визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка і жінки однією родиною без реєстрації шлюбу, визнання спірного майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна, задоволено повністю.
Встановлено факт спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з 2003 року до січня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2029,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач по справі ОСОБА_2 у період часу з 15 липня 2005 року по 15 лютого 2013 року та з 22 лютого 2013 року по 16 грудня 2013 року був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що раніше належала позивачу по справі ОСОБА_6 та була відчужена третім особам за договором купівлі - продажу від 14 грудня 2013 року. Позивач по справі ОСОБА_10 , дитина сторін по справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 з 06 березня 2015 року. Внаслідок фактичних шлюбних відносин у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась друга спільна дитина - син ОСОБА_11 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складений відповідний актовий запис № 1240, де сторони записані батьками та спору із цього приводу не існує. ОСОБА_12 зареєстрований в спірній квартирі з 12 травня 2016 року. Саме під час сімейного життя, а саме 23 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу в результаті спільної праці за спільні кошти придбав у власність квартиру АДРЕСА_2 , яка є спільною сумісною власністю сторін. ОСОБА_2 вважав, що перебіг позовної давності розпочався 25 грудня 2013 року, коли позивач дізналася про реєстрацію права власності на придбану спірну квартиру на ім`я ОСОБА_2 , чим вважала порушеними її права, тому строк звернення до суду сплинув 25 грудня 2016 року. Але зазначений відповідачем строк позовної давності було перервано, оскільки в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_13 , що була написана ним в присутності сина ОСОБА_8 03 квітня 2018 року про те, що останній прийняв на себе зобов`язання сплатити ОСОБА_6 аліменти у розмірі 60 000 грн та передати квартиру АДРЕСА_2 , тобто фактично відповідач ОСОБА_2 визнав свій обов`язок передати майно співвласнику - ОСОБА_6 03 квітня 2018 року, однак фактично цього не зробив, чим порушив права співвласника. Таким чином позовну давність слід рахувати з 04 квітня 2018 року, яка станом на момент звернення ОСОБА_10 , станом на 24 грудня 2019 року пропущена не була.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року змінено в частині визначення початку періоду встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2003 року, встановивши факт спільного проживання без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року.
Доповнено рішення суду абзацом наступного змісту: «визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 62,22 кв. м, житловою площею 45,4 кв. м».
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Судове рішення мотивоване тим, що колегія судів погодилась з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем по справі факту спільного проживання сторін по справі однією родиною без реєстрації шлюбу та наявність правових підстав для визнання придбаної 25 грудня 2013 року квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю позивача та відповідача та, як наслідок, розподілу спірної квартири між сторонами, проте вважала помилковим висновок суду першої інстанції про можливість встановлення факту спільного проживання сторін по справі однією родиною без реєстрації шлюбу з 2003 року, оскільки Сімейний кодекс України набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, оскільки суд дійшов помилкового висновку про переривання строку позовної давності 03 квітня 2018 року, оскільки в даному випадку 25 грудня 2013 року відбулась подія, а саме придбання спірної квартири, з якої почався відлік позовної давності, і, відповідно, він сплив 26 грудня 2016 року, оскільки про порушення свого права позивач дізналась в 2017 році, коли у сторін по справі склались неприязні відносини, а з позовом до суду позивач звернулась 29 грудня 2019 року, що свідчить про те, що позовна давність позивачем не пропущена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 липня 2021 року ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; зупинити виконання та дію рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року на період розгляду справи судом касаційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди в своїх рішеннях не навели жодних достатніх та достовірних доказів факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, посилаючись на недопустимі та непрямі докази, що суперечать сталій судовій практиці та правовим висновкам Верховного Суду. Суди відступили від правових висновків, в яких колегія суддів погодилась із висновками судів, що лише показами свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Суди побудували свої висновки на підставі показань свідків, допитаних судом з порушенням порядку, встановленого процесуальним законом, що свідчить про недопустимість як доказів вказаних свідчень. Крім того, з вказаних показань не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та задоволення позову. Суди не врахували, що наявність у сторін спільного сина не може свідчити про наявність спільного бюджету, ведення спільного господарства, спільних витрат на придбання майна в інтересах сім`ї, а свідчить лише про те, що сторони мали інтимні відносини як чоловік та жінка. Суди не спростували походження зароблених відповідачем коштів як особистого майна. Суди неправильно застосували норми права про позовну давність, пропуск якої є самостійною підставою для відмови в позові. Суд першої інстанції правильно зазначив, що перебіг позовної давності в даному випадку розпочався 25 грудня 2013 року, коли з показань позивача, наданих нею особисто в судовому засіданні, суд встановив, що саме в день придбання квартири остання дізналась про реєстрацію права власності на ім`я відповідача, що вважала порушенням її права власності. Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції в цій частині, не навів жодної події, яка б свідчила про те, що позивач дізналась про порушення свого права в 2017 році.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, визнання квартири спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на частину квартири, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 212/10842/19. Витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання (дії) рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року відмовлено.
У серпні 2021 року матеріали цивільної справи № 212/10842/19 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі до 08 вересня 2003 року. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_8 .
Після офіційного розірвання шлюбу сторони продовжили сумісне проживання, ведення спільного господарства та побуту однак без офіційної реєстрації шлюбу.
За актом, який складено сусідами - мешканцями будинку АДРЕСА_3 , у спірній квартирі АДРЕСА_2 , з 2013 року по січень 2019 року проживали однією сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та їх діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_12 .
Відповідно до довідки, наданої Криворізькою об`єднаною міською довідково - інформаційною службою «НОВА КОМ» 21 січня 2021 року, у спірній квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та їх діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_12 . Позивач ОСОБА_14 зареєстрована у вказаній квартирі з 06 березня 2015 року.
ОСОБА_2 у період часу з 15 липня 2005 року по 15 лютого 2013 року та з 22 лютого 2013 року по 16 грудня 2013 року був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 , що раніше належала позивачу по справі ОСОБА_6 та за договором купівлі - продажу від 14 грудня 2013 року була відчужена ОСОБА_15 .
Внаслідок фактичних шлюбних відносин у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась друга спільна дитина - син ОСОБА_11 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складно відповідний актовий запис №1240, де сторони записані батьками.
З постанови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 лютого 2019 року вбачається, що в січні 2019 року ОСОБА_6 зверталась до Покровського відділення поліції Криворізького ВП ГУ національної поліції в Дніпропетровській області з приводу притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру.