ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 520/11620/2020
адміністративне провадження № К/9901/16841/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 520/11620/2020
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (прийняте у складі головуючого судді - Єгупенка В.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Рєзнікової С.С., суддів: Мельнікової Л.В., Бегунца А.О.)
У С Т А Н О В И В :
I. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1215, в якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1215 щодо невиплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб з виплаченого за рішенням суду середнього заробітку;
1.2. зобов`язати Військову частину А1215 нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 28336,18 грн. з виплаченого за рішенням суду середнього заробітку в розмірі 157423,26 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність дій відповідача щодо утримання з виплаченої на користь позивача суми середнього заробітку 28336,18 грн. податку з доходів фізичних осіб.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11298/19 від 13 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1215 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1215 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 вересня 2019 року.
3.1.1. Зобов`язано Військову частину А1215 виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі в сумі 103268 (сто три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 29 коп.
3.1.2. Зобов`язано Військову частину А1215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 20 вересня 2019 року.
3.1.3. Зобов`язано Військову частину А1215 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з останнього грошового забезпечення, за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
3.2. 27 червня 2020 року на виконання рішення суду Військовою частиною А1215 виплачено позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій в сумі 157423,26 грн. та утримано ПДФО за ставкою 18% в сумі 28336,18 грн.
3.3. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання інформації про утримані податки, мита, збори.
3.4. Також судами встановлено, що на підставі рішення Другого апеляційного адміністративного суду позивачу виплачено компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій в період з 2015 по 2019 включно, нарахована сума 39781,70 грн., з яких утримано відповідно до абзацу першого пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України військовий збір у розмірі 1,5% (596,72 грн.). Крім цього, позивачу виплачено середній заробіток в сумі 157423,26 грн., з якої утримано відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 та п.168.5 ст.168 ПК України та роз`яснення Державної податкової служби України у Черкаській області ПДФО у розмірі 18% (28336,18 грн.) та відповідно абз.1 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України військовий збір у розмірі 1,5% (2361,35 грн.).
3.5. Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутні підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки грошова компенсація за неотримане речове майно та грошова компенсація додаткової відпустки як учаснику бойових дій не входить до складу грошового забезпечення.
IV. Касаційне оскарження
5. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
5.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду висловленого у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №640/4218/18.
5.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову з підстав, що компенсація за невикористану додаткову відпустку не включається до заробітної плати.
5.3. У зв`язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.
6. У відзиві на касаційну скаргу, відповідач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
7. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
11. Відповідно до пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
12. За приписами частин 4-6 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
12.1 Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
12.2. Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
13. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
14. Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".