ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа №560/2844/20
адміністративне провадження № К/9901/12167/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, прийняте у складі судді Лабань Г.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Боровицького О. А. (головуючий), Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офіс Генерального прокурора, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №205 від 09.04.2020 "Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 року № 318к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області, або рівнозначній посаді в прокуратурі Хмельницької області з 30.04.2020 року на умовах безстрокового трудового договору;
1.4. зобов`язати прокуратуру Хмельницької області зарахувати ОСОБА_1 весь час вимушеного прогулу в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора.
1.5. стягнути з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2020 до моменту фактичного поновлення на публічній службі.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що станом на день видання оскаржуваного наказу в прокуратурі Хмельницької області жодних розпорядчих рішень про скорочення штату чи чисельності прокурорів та працівників прокуратури Хмельницької області не приймалося. В тексті оскаржуваного наказу не зазначено, з якої саме конкретної підстави (ліквідація, чи реорганізація, чи скорочення кількості прокурорів) його було звільнено з посади та з органів прокуратури.
3. Відповідачі позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 18.04.2006, в період часу з 12.06.2012 по 31.12.2013 - на посаді прокурора прокуратури Волочиського району, в період часу з 31.12.2013 по 30.04.2020 - на посадах прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Хмельницької області (згідно зі зміна в організаційній структурі державного органу).
5. Наказом прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 року № 318к його звільнено з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №205 від 09.04.2020. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 року № 318к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області. Поновлено ОСОБА_1 , на посаді прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Хмельницьку область прокуратури області, зобов`язавши зарахувати час вимушеного прогулу в загальну вислугу та стаж роботи на посадах прокурора. Стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2020 року по 13.11.2020 року включно у розмірі 131 317 гривень 20 коп. (сума вказана без відрахування податків). Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення другої кадрової комісії №205 від 09 квітня 2020 про неуспішне проходження позивачем атестації, прийняте з порушенням законодавства, є необгрунтованим та немотивованим, а тому не може мати жодних правових наслідків для позивача. Разом з тим, спірний наказ про звільнення позивача на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" не містить конкретну підставу звільнення з тих, що визначені цим пунктом, відтак це породжує для позивача стан правової невизначеності щодо підстав його звільнення. Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що відповідач не мав повноважень звільняти позивача, застосовуючи норми розділу "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Підпункт 1 пункту 19 цього Закону міг бути застосований лише у разі одночасної реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів, відтак втручання у право позивача відбулось з порушенням норм закону.
8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а відтак, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Відтак, за наявності відповідного рішення Другої кадрової комісії від 09.04.2020 року №205 про неуспішне проходження позивачем атестації, прокурором Хмельницької області на підставі вищезазначеної норми Закону № 113-IX прийнято наказ № 318к від 28.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 28.04.2020 року. В даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі вищезазначеної норми є не завершенням процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідачем цілком обґрунтовано визначено підставою для звільнення позивача положення п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", адже зазначене передбачено положеннями Закону №113-IX, які є чинними та неконституційними не визнавались.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
11. Нормативними підставами для касаційного оскарження судових рішень в цій справі позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
11.1. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
11.2. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що рішення кадрової комісії № 205 від 09.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації не містить ні мотивів, ні обставин його прийняття. Крім того, відповідачем в оскаржуваному наказі вказано неіснуючу підставу звільнення, оскільки посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону №1697 в нормі підпункту 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113 вказує на обов`язкову необхідність сукупності двох юридичних фактів для прийняття рішення про звільнення: факт 1: неуспішне проходження атестації; факт 2: ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення частини кількості прокурорів органу прокуратури. Водночас, станом на дату видання прокурором Хмельницької області оскаржуваного наказу і на цей час не має факту ліквідації прокуратури Хмельницької області чи її реорганізацію, чи скорочення штатної чисельності працівників. Разом з тим, в оскаржуваному наказі Генерального прокуратура не вказано чітку підставу звільнення (1. реорганізація; 2. ліквідація; 3. скорочення), наявне тільки посилання на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
11.3. Скаржник зазначає, що Закон України № 1697-УІІ, згідно його преамбули, є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів. В той час, як позивача фактично звільнено на підставі «Прикінцевих і перехідних положень» Закону № 113. Відповідно прокурор Хмельницької області мав повноваження звільняти позивача з посади виключно на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-УІІ, але не на підставі «Прикінцевих і перехідних положень» Закону №113-ІХ. Крім того, положеннями частини четвертої статті 40 КЗпП України встановлено, що підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус, яким є Закон № 1697-УІІ. Підстави звільнення прокурора з посади визначаються спеціальним Законом, тобто Законом №1697-УІІ. Відтак підстава звільнення, визначена Законом №113-ІХ, зокрема, у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури є такою, що не відповідає Закону № 1697-УІІ, порушує гарантії незалежності прокурора, встановлені Законом № 1697-УІІ.
11.4. Позивач вказує, що судом залишено без уваги його доводи, що Генеральним прокурором, у порушення вимог Закону № 113-ІХ, Порядком атестації змінено предмет атестації прокурорів, шляхом його розширення та встановлення нового виду оцінювання прокурора, оскільки предмет атестації, визначений п. 5 Порядку атестації, відрізняється від предмету атестації, визначеному Закону № 113-ІХ, та додатково містить вимогу, окрім професійної компетентності прокурора, ще й здійснити оцінку загальних здібностей та навичок, тобто більші вимоги, ніж встановлені Законом, а також змінює предмет атестації шляхом збільшення, у спосіб встановлення додаткової оцінки загальних здібностей та навичок, який не передбачений Законом.
11.5. Позивач також посилається на те, що з 02.02.2020 року по 06.03.2020 року він перебував на лікарняному (з 07.02.2020 року лікувався амбулаторно). Серед інших отриманих тілесних ушкоджень він отримав струс головного мозку (стан середньої тяжкості). Перебуваючи на лікарняному, ОСОБА_1 приймав участь в іспиті у формі анонімного тестування, який проходив 03.03.2020 року в м. Києві. Окрім цього, в період часу з 24.04.2020 року по 30.04.2020 року він також перебував на лікарняному у зв`язку із погіршенням самопочуття. Однак, оскаржуваний наказ прокурора області від 28.04.2020 року про його звільнення з 30.04.2020 року винесений під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному та фактично його звільнено у період тимчасової непрацездатності, а саме з 30.04.2020 року.
11.6. Скаржник також просив врахувати, що у даній справі відбулося втручання держави у приватне життя позивача без легітимної мети, чим порушено статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої 17.07.1997. Позивач вважає, що вимагання підписання згоди: 1) на збирання та використання особистої інформації щодо позивача та невизначеного кола осіб; 2) щодо свого звільнення, на перед, на майбутнє; 3) що будь-яка недостовірна інформація щодо прокурора є доведеним фактом та не підлягає підтвердженню - становить втручання відповідачами не доведено необхідність надмірного втручання у гарантовані права позивача, а також роль невизначеного кола осіб на відповідність критеріям особи, яка проходить відповідну атестацію.
12. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
13. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
16. Статтями 2, 5№ Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
17. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
18. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
19. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
20. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
20.1. Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
20.2. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
21. У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
22. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
23. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
24. Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
25. Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
26. Відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
27. Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
28. За пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
29. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
30. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
31. Згідно з пунктами 2, 4 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
32. За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.