ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/11253/20
адміністративне провадження № К/9901/11221/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 (суддя - Іщук І. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 (колегія суддів у складі: Мєзєнцева Є. І., Земляної Г. В., Файдюка В. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Київської області, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії № 1 від 10.04.2020 № 241 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області М. Киричука від 17.04.2020 № 143к про звільнення ОСОБА_1 з 22.04.2020 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя та здоров`я особи управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній тій посаді, яку він займав до звільнення з роботи;
- cтягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати та середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову зазначено, що рішення кадрової комісії № 1 від 10.04.20020 № 241 є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено вичерпної інформації стосовно конкретних результатів його тестування. На думку позивача, в оскаржуваному рішенні мало бути зазначено на які із 100 поставлених перед ним запитань при проведенні тестування останнім надано неправильні відповіді із посиланням на норми чинного законодавства України. Також позивач зазначив про те, що під час проходження тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону відбувалися постійні збої комп`ютерного забезпечення, яке використовувалося при здачі тестових завдань, а тому для з`ясування легітимності та об`єктивності процесу проведення тестування з використання такого комп`ютерного забезпечення 23.04.2020 останній звернувся до Офісу Генерального прокурора із запитом про надання інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати йому, серед іншого, копію документу, що підтверджує відповідність державним стандартам (сертифікат, ліцензію) комп`ютерних програм за допомогою яких проводилося тестування, однак запитувана інформація відповідачем не була надана та залишилася поза увагою. Позивачем також наголошено на тому, що в оскаржуваному наказі відсутня конкретна підстава звільнення, передбачена пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Відповідно до наказу Прокуратури Київської області від 26.12.2019 № 766к, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису прокуратури Київської області (наказ Генерального прокурора України від 19.12.2019 № 119ш), відповідно до пункту 3 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 з 26.12.2019 призначено на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя та здоров`я особи управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області, звільнивши з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області.
У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України 19.09.2019 Закону України № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (набув чинності 25.09.2019), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, позивачем було подано заяву встановленого зразка про переведення на посаду прокурора відділу прокуратури Київської області та намір, у зв`язку із цим, пройти відповідну атестацію.
Відповідно до наказу від 03.10.2019 № 221 «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації» (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17.12.2019 № 336, від 04.02.2020 № 65, від 19.02.2020 № 102) Генеральним прокурором Р. Рябошапкою затверджено порядок проходження прокурорами атестації.
Наказом Генерального прокурора від 07.02.2020 № 77 створено Першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур.
10.04.2020 Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення № 241 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, згідно з яким ОСОБА_1 не допущено до наступних етапів атестації.
На підставі указаного рішення, керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 3, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 17.04.2020 прокурором області прийнято наказ № 143к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя та здоров`я особи управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22.04.2020.
Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з протиправністю оскаржуваних рішення та наказу, останній звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 задоволено клопотання представника позивача про заміну найменування відповідача у справі з прокуратури Київської області на Київську обласну прокуратуру та визначено відповідачем у справі - Київську обласну прокуратуру.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), неупереджено, добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак рішення від 10.04.220 № 241 є правомірним та не підлягає скасуванню. До того ж, суди зазначають, що позивач знаходився у стані повної правової визначеності, адже маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків проходження атестації. При цьому, чітко визначеною нормою закону моментом звільнення у даному конкретному випадку є не завершенням процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події зумовленою проходженням атестації. Оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, суди дійшли висновку про відсутність підстав для скасування наказу Генерального прокурора від 17.04.2020 № 143к.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження позивач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики через неоднакове застосування адміністративними судам нижчих інстанцій норм матеріального права у справах за позовами осіб, які на день звільнення обіймали посаду прокурора до суб`єкта владних повноважень, та за наслідками їх розгляду підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що полягає в помилковому тлумаченні пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту 12 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктів 5, 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, а також не застосуванні статей 3, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64, 131-1 Конституції України та норм Конвенції, а порушення норм процесуального права, на думку скаржника, полягає у недотриманні судами вимог статей 2, 4, 19, 77-79, 242 КАС України.
Також скаржник зазначає, що предметом спору у цій справі є незаконність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем та незаконність наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», при цьому, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.
Також скаржник вважає, що він не міг бути звільнений на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації прокуратури Київської області, де він був працевлаштований. Зазначає, що в даному випадку ні реорганізація, ні ліквідація прокуратури Київської області не відбувалася.
Вважає, що посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для нього негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки формі заяви, запропонованій Генеральним прокурором у погодженому ним Порядку. У той же час, на його думку, підписання саме такої форми (змісту) заяви позивач фактично надав право кадровим комісіям на збирання стосовно нього будь-якої інформації та персональних даних, які можуть бути в подальшому розголошені та використані без законно поставленої мети.
Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не звернули увагу на те, що позовні вимоги мотивовані, зокрема, відсутністю правових підстав формування кадрових комісій і, відповідно, відсутністю в останніх повноважень щодо прийняття будь-яких рішень та необхідних професійних та моральних якостей її членів. Разом з тим, судами доводи позивача про те, що під час тестування відбувались збої (зависання) комп`ютерного забезпечення та були наявні факти прийняття програмним забезпеченням інших варіантів відповідей, ніж були обрані позивачем, про що останній одразу повідомив консультанта з технічних питань не приймаються до уваги, оскільки у наданих Офісом Генерального прокурора протоколах жодних зауважень в графі «примітки» щодо роботи комп`ютерної техніки та наявності збоїв в її роботі чи в роботі комп`ютерної програми не заявляла.
Посилається на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної правової оцінки питанню формування кадрових комісій, робочих груп кадрових комісій.
Також зазначає, що оскаржувані рішення не містять аналізу конкретних доказів, наданих відповідачем на підтвердження правомірності своїх дій, з огляду на положення статті 77 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Київська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу позивача просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На обґрунтування відзиву зазначила, що чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку є не завершенням процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Наголошує на тому, що захист прав позивача у спосіб поновлення на посаді в органах прокуратури не відповідає вимогам Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Офіс Генерального прокурора у відзиві на касаційну скаргу позивача просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. На обґрунтування відзиву, зокрема зазначив, що визначення складу комісій, вимог до осіб, які можуть бути її членами, а також порядку роботи комісій є дискреційними повноваженнями Генерального прокурора. Відтак, і перевірка кандидатів у члени комісій на їх відповідність встановленим Генеральним прокурором вимогам є його виключною компетенцією останнього. Крім того, відповідач зазначає, що предметом спору у даній справі не є питання правомірності формування складу кадрової комісії. У випадку наявності у зацікавлених сторін сумнівів щодо правомірності видання наказу Генерального прокурора про утворення робочих груп, такий наказ може бути оскаржений у порядку адміністративного судочинства, проте наказ про утворення робочої групи першої кадрової комісії не був оскаржений позивачем.
Рух касаційної скарги
31.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 640/11253/20.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.04.2021 № 668/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 160/13052/20 у зв`язку з відпусткою судді Соколова В. М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 640/11253/20.
Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2022 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Відповідно до пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Відповідно до пункту 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пункту 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Пунктом 16 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Відповідно до пунктів 7-17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, який визначає процедуру надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур (далі - Порядок № 221).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 7 розділу І Порядку № 221 визначено, що повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Пунктом 10 розділу І Порядку № 221 передбачено, що заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.