РІШЕННЯ
Іменем України
19 травня 2022 року
Київ
справа №9901/502/21
адміністративне провадження №П/9901/502/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мартинюк Н.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом адвоката Бондаренка Ігоря Валерійовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та стислий виклад позиції позивача
Адвокат Бондаренко І.В. подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов в інтересах ОСОБА_1 , у якому просить:
- визнати протиправною відмову Верховної Ради України надати інформацію на запит про доступ до публічної інформації від 3 листопада 2021 року і на його уточнення від 5 листопада 2021 року;
- зобов`язати Верховну Раду України надати відповідь на запит про доступ до публічної інформації від 3 листопада 2021 року і на його уточнення від 5 листопада 2021 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач, будучи розпорядником та володіючи публічною інформацією, протиправно відмовив у наданні інформації згідно із запитом позивача від 3 листопада 2021 року і уточненим запитом від 5 листопада 2021 року. На думку позивача, саме Верховна Рада України є єдиним законотворчим органом в Україні, який, відповідно, приймає всі закони України, офіційно висвітлює їх у засобах масової інформації (друковані видання, інтернет-ресурси тощо), веде реєстр прийнятих і скасованих законів України тощо. Тому відмова Верховної Ради України надати запитувану ОСОБА_1 інформацію, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача під час розгляду запитів від 3 листопада 2021 року і 5 листопада 2021 року.
Позивач зазначає, що 3 листопада 2021 року він направив відповідачеві електронне звернення (шляхом заповнення форми запиту на отримання публічної інформації на офіційному веб порталі Верховної Ради України) з проханням надати інформацію про чинний закон України, відповідно до якого статус митних органів встановлено як правоохоронних. У разі відсутності такого закону України просив повідомити про це.
На своє звернення позивач отримав лист інформаційного управління Апарату Верховної Ради України від 5 листопада 2021 року, відповідно до якого звернення ОСОБА_1 не задоволено, а також запропоновано уточнити запит щодо зазначення реквізитів запитуваного документа.
5 листопада 2021 року позивач направив відповідачу уточнений запит, у якому повідомив, що збирання і надання інформації, згідно із запитом від 3 листопада 2021 року, не потребувало від розпорядника значних інтелектуальних зусиль, у тому числі проведення додаткового змістовного аналізу. Надання відповіді на запит потребувало лише дій з пошуку інформації (документів, які її містять) в системі обліку документації (законів) та подальшої фіксації такої інформації, взятої з різних документів. ОСОБА_1 повторно просив надати інформацію про чинний закон України, відповідно до якого статус митних органів встановлено як правоохоронних. У разі відсутності такого закону України просив повідомити про це.
Листом управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України від 10 листопада 2021 року позивача повідомлено про те, що у задоволенні його звернення від 5 листопада 2021 року відмовлено, у зв`язку з тим, що надання відповіді на звернення позивача потребує проведення додаткового змістовного аналізу правових норм, що містяться у чинному законодавстві, тобто створення нової інформації. Тому, звернення позивача не є запитом на публічну інформацію в силу положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». До того ж, відповідач зазначив, що апарат Верховної Ради України не володіє і не зобов`язаний володіти інформацією, яку запитує позивач.
На думку позивача, така відповідь не є належним розглядом його запитів від 3 листопада 2021 року і 5 листопада 2021 року.
Отже, позивач просить суд визнати таку відмову відповідача протиправною і зобов`язати його надати відповідь на запит ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 3 листопада 2021 року і його уточнення від 5 листопада 2021 року.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Представником Верховної Ради України 17 січня 2022 року подано відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить Суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їхню безпідставність і необґрунтованість.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що в силу статей 147, 150 Конституції України офіційне тлумачення Конституції та законів України є виключним повноваженням Конституційного Суду України.
На думку відповідача, ОСОБА_1 фактично звернувся із запитом, відповідь на який потребує проведення додаткового змістовного аналізу правових норм стосовно обставин, повідомлених запитувачем інформації. Оскільки відповідь на питання, яке міститься у зверненні, не передбачає надання відображеної та задокументованої інформації будь-якими засобами інформації, а передбачає створення нової інформації, а саме: надання роз`яснення законодавства, то звернення за своєю суттю не є запитом на інформацію у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З огляду на це, на переконання відповідача, положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на спірні правовідносини.
До того ж, відповідач зауважив, що апарат Верховної Ради України не володіє і не зобов`язаний володіти згідно його компетенції, передбаченої законодавством, інформацією, щодо якої позивачем направлено запит у цій справі.
Рух справи у суді першої інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 грудня 2021 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
Верховний Суд у складі головуючого судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. ухвалою від 9 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, з підстав наявності у ній недоліків.
20 грудня 2021 року від адвоката Бондаренка І.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з якої вбачається належне виконання ухвали Суду від 9 грудня 2021 року.
Верховний Суд у складі головуючого судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М. ухвалою від 28 грудня 2021 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами на 26 січня 2022 року у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корпус 5, про що повідомив учасників процесу.
Верховний Суд відклав розгляд цієї справи на 19 травня 2022 року на підставі ухвали Суду від 12 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, установлені Судом
3 листопада 2021 року за вхідним №10464 у Єдиній системі обліку і контролю запитів на інформацію Верховної Ради України зареєстровано запит ОСОБА_1 , що надійшов шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб порталі, наступного змісту: «Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу надати інформацію, що є у Вашому володінні та не потребує додаткового створення, а саме: Надати чинний закон України, відповідно до якого статус митних органів встановлено як правоохоронних. А в разі відсутності такого закону України повідомити про це».
Указаний запит ОСОБА_1 опрацьовано і надано відповідь №18/07-1853 від 5 листопада 2021 року, серед іншого, що «…Вами не зазначено ні загального опису документа, ні його змісту, ні дати їх складання, що дає змогу чітко зрозуміти, який саме документ є предметом запиту на інформацію. У разі уточнення реквізитів запитуваного документа, Ваш запит буде опрацьовано в порядку та у терміни, встановлені Законом…».
5 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховної Ради України із уточнюючим запитом на інформацію, зі змісту якого серед іншого вбачається, що «…Оскільки мені не відомі точна назва та реквізити законів України, відповідно до яких статус митних органів встановлено як правоохоронних, тому я і вказав «загальний опис інформації», що мною запитується, а не «назву, реквізити чи зміст документа» про який мені не відомо…Збирання і надання інформації на мій запит від 3 листопада 2021 року не потребувало від розпорядника значних інтелектуальних зусиль, у тому числі проведення додаткового змістовного аналізу. Надання потребувало лише дій з пошуку інформації (документів, які її містять) в системі обліку документації (законів) та подальшої фіксації такої інформації, взятої з різних документів…Повторно прошу надати інформацію, що є у Вашому володінні та не потребує додаткового створення, а саме: Надати чинний закон України, відповідно до якого статус митних органів встановлено як правоохоронних. А в разі відсутності такого закону України повідомити про це».
10 листопада 2021 року Апарат Верховної Ради України надав відповідь за №18/07-1923, якою повідомив ОСОБА_1 про те, що за результатами розгляду указаного запиту встановлено, що надання відповіді на нього потребує проведення додаткового змістовного аналізу правових норм, що містяться у чинних законах України, а саме: надання роз`яснення законодавства, тобто створення нової інформації. Тому, звернення позивача не є запитом на інформацію у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не передбачає надання уже відображеної та задокументованої інформації будь-якими засобами. Тому, у задоволенні запиту відповідач відмовив.
Позиція Верховного Суду
Проаналізувавши наведені у позовній заяві доводи та матеріали справи, встановивши обставини справи та дослідивши докази у їх сукупності, Суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу відмови у задоволенні Верховною Радою України запитів ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації від 3 листопада 2021 року і 5 листопада 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Положення статті 40 Конституції України гарантують кожній особі право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових службових осіб цих органів, що зобов`язанні розглядати звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - «Закон»), та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 2 Закону метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Положеннями статті 19 Закону передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.