ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа №260/2845/20
адміністративне провадження №№К/9901/19172/21, К/9901/20454/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Жука А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №260/2845/20
за позовом ОСОБА_1
до Закарпатської обласної прокуратури, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука Івана Івановича, Офісу Генерального прокурора
про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора і керівника Закарпатської обласної прокуратури
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя: Пліш М.А., судді: Ніколін В.В., Гінда О.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 пред`явив позов до Закарпатської обласної прокуратури, Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука І.І., Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
- визнати протиправними дії Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур при прийнятті та ухваленні рішення №3 від 3 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати рішення №3 від 3 липня 2020 року Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження атестації прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука І.І. щодо видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука І.І. від 18 серпня 2020 року №352 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» як незаконний;
- поновити ОСОБА_1 в органах Закарпатської обласної прокуратури на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді або на рівнозначній посаді, яку він займав станом на 20 серпня 2020 року;
- стягнути із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 серпня 2020 року до дати винесення судового рішення.
Позов мотивований тим, що у зв`язку з проведенням реформування органів прокуратури на виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 подав заяву про переведення до обласної прокуратури і намір пройти атестації. Позивач успішно пройшов І та ІІ етапи атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону та на загальні здібності та навички.
Проте, за результатами проведення ІІІ етапу атестації (співбесіди) кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, у зв`язку з чим його було звільнено із займаної посади. Підставою для прийняття такого рішення були висновки кадрової комісії про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора вимогам доброчесності, пов`язані з проведеним аналізом відомостей його декларацій.
Таке рішення кадрової комісії ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки у період з 2017 до 2020 року він успішно проходив таємну перевірку доброчесності. До того ж, вважає, що повноваження стосовно здійснення контролю щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, віднесено до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - «НАЗК») у встановленому законодавством порядку. В свою чергу кадрова комісія в межах проведення атестації такими повноваженнями не наділена.
Також, вважає рішення кадрової комісії недостатньо обґрунтованим в частині сумнівів у його доброчесності, оскільки воно не містить жодних пояснень, документів та розрахунків, на підставі яких сформовані відповідні висновки. До того ж, звернув увагу суду на безпідставність висновків комісії про низький рівень його професійної компетентності, оскільки такі спростовуються результатами пройденого анонімного тестування та практичного завдання.
Додатково зауважує на відсутності підстав для його звільнення в розумінні норм Закону України «Про прокуратуру», оскільки ліквідації або реорганізації прокуратури Закарпатської області, скорочення її чисельності не було.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою його оскарження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач особисто подав заяву про переведення до обласної прокуратури та намір пройти атестацію, чим погодився із запровадженою процедурою її проведення. Окружний суд зазначив, що з метою реорганізації органів прокуратури спеціальними законодавчими нормами було запроваджено особливий порядок звільнення прокурорів з посади, що не пов`язані з ліквідацією (реорганізацією) органів прокуратури або скороченням кадрів. Зокрема, в спірних правовідносинах юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є не завершення процесу ліквідації, реорганізації чи процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події, зумовленої наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
До того ж, суд першої інстанції, проаналізувавши у сукупності доводи кадрової комісії щодо відповідності позивача критерію доброчесності, погодився з її висновками. Одночасно, суд зауважив, що він не вправі надавати оцінку обґрунтованості рішення кадрової комісії. В цьому аспекті окружний суд також зауважив, що підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації є саме сумніви в доброчесності прокурора, а не факт зазначення в поданій декларації недостовірних відомостей.
Проте, окружний суд зазначив про безпідставність висновків кадрової комісії щодо низького рівня професійної компетентності ОСОБА_1 , з огляду на те, що жодних доказів цьому твердженню не надано, а протокол засідання не містить відомостей про обговорення цього питання. До того ж, копія практичного завдання, виконаного позивачем, не містить жодних відміток чи зауважень щодо суті відповідей, наданих позивачем.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року скасовано, та прийнято нове, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур при прийнятті та ухваленні рішення №3 від 3 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним і скасовано рішення Сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №3 від 3 липня 2020 року «Про неуспішне проходження атестації прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області ОСОБА_1 »;
- визнано протиправним і скасовано наказ виконувача обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчука І.І. від 18 серпня 2020 року №352 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури Закарпатської області на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Закарпатської області з 20 серпня 2020 року;
- стягнуто із Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 21 серпня 2020 року до 20 квітня 2021 року в сумі: 187504 (сто вісімдесят сім тисяч п`ятсот чотири) грн 80 коп.
Постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про неуспішне проходження прокурором атестації не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку. Тобто, апеляційним судом було встановлено невмотивованість оскаржуваного рішення кадрової комісії, що в силу пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») стало підставою для його скасування.
До того ж, апеляційний суд зазначив, що компетентним органом на здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації позивача є Національне агентство з питань запобігання корупції. Саме НАЗК є уповноваженим органом на здійснення моніторингу, зокрема, способу життя суб`єктів декларування. Проте, таких висновків НАЗК матеріали справи не містять, як і не містять доказів звернення відповідача безпосередньо до НАЗК з метою підтвердження або спростування міркувань кадрової комісії щодо відповідності офіційного доходу позивача вартості набутого майна під час його роботи в органах прокуратури, або інших державних органах.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, Офіс Генерального прокурора і керівник Закарпатської обласна прокуратура звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У травні 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначив, що вважає помилковими висновки апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення вимог позову. Також, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства висновки про необґрунтованість та невмотивованість рішення кадрової комісії, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Скаржник також доводить, що до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що, в свою чергу, є дискреційними повноваженнями кадрових комісій та знаходяться у межах їхньої виключної компетенції. На переконання скаржника, кадрова комісія не зобов`язана юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.
До того ж, скаржник звертає увагу про неправильне визначення апеляційним судом кількості робочих днів за період вимушеного прогулу позивача, що в свою чергу призвело до помилкового обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На переконання скаржника у період з 21 серпня 2020 року до 20 квітня 2021 року кількість робочих днів становить 167 днів, а тому середній заробіток мав би становити: 186388 грн 70 коп.
Офіс Генерального прокурора покликається на неправильне тлумачення судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме: пунктів 7, 9, 12, 13, 15, а також підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (далі - «Закон №113-ІХ»).
Верховний Суд ухвалою від 8 липня 2021 року відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інші учасники справи свого відзиву на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора не надали. Копію ухвали Верховного Суду від 8 липня 2021 року про відкриття касаційного провадження Сьома кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора отримала 13 липня 2021 року, Закарпатська обласна прокуратура і виконувач обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчук І.І. - 19 липня 2021 року.
У червні 2021 року керівник Закарпатської обласної прокуратури також подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року.
Касаційна скарга керівника Закарпатської обласної прокуратури подана на підставі аналогічних доводів, як і скарга Офісу Генерального прокурора.
Додатково, скаржник звертає увагу Суду про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а щодо того, що неподання заяви прокурором про переведення до Офісу Генерального прокурора і намір пройти атестацію є підставою для звільнення такого прокурора відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Верховним Судом ухвалою від 22 липня 2021 року було відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору апеляційним судом із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інші учасники справи свого відзиву на касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури не надали. Копію ухвали Верховного Суду від 22 липня 2021 року про відкриття касаційного провадження Сьома кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур і Офіс Генерального прокурора отримали 26 липня 2021 року, виконувач обов`язків прокурора Закарпатської області Дем`янчук І.І. - 27 липня 2021 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 16 жовтня 1998 року.
На момент звільнення ОСОБА_1 перебував на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області.
На підставі пункту 10 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив перевести його на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.
За результатами проходження тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 84 бали. Серденя кількість балів позивача за тестуванням на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки становить 106 балів.
У зв`язку з набранням позивачем необхідної кількості балів його було допущено до проходження співбесіди.
3 липня 2020 року Сьомою кадровою комісіє з атестації прокурорів регіональних прокуратур з метою виявлення відповідності вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками з ОСОБА_1 була проведена співбесіда, за результатами якої прийнято рішення №3 про неуспішне проходження прокурором атестації.
Згідно з рішенням Сьомої кадрової комісії №3 від 3 липня 2020 року під час проведення співбесіди комісія з`ясувала наявність обставин, що свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Так, зокрема, під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетентності, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації.
Одночасно, жодної аргументації стосовно того, в чому саме проявився низький рівень професійної компетентності ОСОБА_1 при виконанні практичного завдання ані рішення №3 від 3 липня 2020 року, ані протокол засідання Сьомої кадрової комісії не містять.
Як вбачається з відеозапису співбесіди, жодних запитань стосовно виконання практичного завдання, як й інших запитань, що б стосувалися законодавчих норм, до ОСОБА_1 членами комісії не ставилося.
З копії виконаного позивачем практичного завдання вбачається, що воно не містить будь-яких відміток та зауважень, що дали б змогу зробити висновок про рівень його виконання.
Також в ході співбесіди було виявлено наступні обставини, які, на думку членів Сьомої кадрової комісії, викликають сумніви в доброчесності ОСОБА_1 :
1) 20 липня 2019 року подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, пов`язані з відчуженням дружиною 19 липня 2019 року земельної ділянки, однак дохід від такої операції в декларацію за 2019 рік не внесено;
2) у декларації за 2019 рік ОСОБА_1 невірно зазначив площу трьох земельних ділянок (0,6 м2 та 0,15 м2 замість 1549 м2);
3) у 2018 році ОСОБА_1 придбав Шкоду Октавію А7, 2013 р.в. усього за 40 тис грн, що не відповідає ринковій ціні;
4) лише у декларації за 2019 рік ОСОБА_1 вірно вказав площу будинку АДРЕСА_1 (254,6 м2), натомість у попередніх деклараціях вказував 112,64 м2, що не відповідає дійсності;
5) у декларації за 2018 рік ОСОБА_1 невірно зазначив дату набуття у власність квартири площею 58,5 м2 у місті Ужгороді (31 грудня 2018 року замість вірного 25 червня 2018 року);
6) згідно з декларацією за 2017 рік у власність ОСОБА_1 з 23 травня 2015 року перебував автомобіль Шкода Рапід 2013 року випуску, натомість у декларації за 2018 рік цей автомобіль вже відсутній, як і прибуток від його продажу;
7) у власності ОСОБА_1 з 25 червня 2018 року (подарунок його матері, яка є пенсіонеркою та доходів, окрім пенсії, не отримує) перебуває два офіси у місті Ужгороді площею 116,1 м2 та 241,4 м2 і три квартири площею 63,80 м2, 53,70 м2 і 58,50 м2;
8) дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з 21 червня 2018 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид діяльності надання майна в оренду, проте згідно з деклараціями її дохід від зайняття підприємницькою діяльністю у 2018 та 2019 роках склав 8 та 24 тис грн відповідно, що викликає обґрунтовані сумніви стосовно достовірності вказаних відомостей.
Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно відеозапису співбесіди, жодних запитань стосовно неточностей у поданих позивачем декларацій до ОСОБА_1 членами комісії не ставилося.
До того ж, відповідно до довідок про проходження таємної перевірки доброчесності №25/2-2620ра-17 від 2 лютого 2017 року та №25/2/2-3910ра-18 від 1 серпня 2018 року позивач пройшов таємну перевірку доброчесності.
18 серпня 2020 року на підставі рішення Сьомої кадрової комісії та статті 11, пункту 3, підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» наказом в.о. прокурора Закарпатської області №352к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді та органів прокуратури Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 серпня 2020 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII (далі - «Закон № 1401-VIII»), який набрав чинності з 30 вересня 2016 року, виключено із Конституції України розділ VII "ПРОКУРАТУРА" та доповнено Конституцію України статтею 131-1, якою передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» (далі - «Закон»), статтею 4 якого унормовано, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим, внесено ряд змін до Закону України «Про прокуратуру», зокрема, в тексті Закону слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України» (пункт 4 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX).
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
За змістом пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.