ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа №520/8827/2020
адміністративне провадження № К/9901/17121/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/8827/2020
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна митна служба України, Державна фіскальна служба України,
про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, визнання неправомірною та скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року (головуючий суддя: Бартош Н.С., судді: Григоров А.М., Подобайло З.Г.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
10 липня 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому з урахуванням заяви про уточнення вимог просить суд:
1) визнати неправомірними дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині:
1.1) неповідомлення його про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду 12 березня 2011 року у справі №2-а-13083/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Держмитслужбі України на посаді начальника Сумської митниці;
1.2) винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП №33741329 з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV;
1.3) ненаправлення йому копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП №33741329 з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV;
1.4) невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду 12 березня 2011 року у справі №2-а-13083/10/2070 щодо поновлення ОСОБА_1 в Державній митній службі України на посаді, рівнозначній посаді начальника Куп`янської митниці;
2) визнати неправомірною і скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 24 липня 2013 року ВП №33741329 з підстав, визначених пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV;
3) зобов`язати відповідача поновити виконавче провадження ВП №33741329 і здійснити виконавчі дії по виконанню постанови Харківського окружного адміністративного суду 12 березня 2011 року у справі №2-а-13083/10/2070 щодо поновлення ОСОБА_1 в Державній митній службі України на посаді, рівнозначній посаді начальника Куп`янської митниці, у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликається на те, що у 2011 році він оскаржив своє звільнення з митних органів і на підставі рішення суду був поновлений на посаді, рівнозначній посаді начальника Куп`янської митниці, у зв`язку з чим у серпні 2012 року було відкрите виконавче провадження №33741329. Зазначає, що у 2012-2014 роках здійснював листування з виконавчою службою, спрямоване на виконання судового рішення.
Одночасно з цим, ОСОБА_1 стверджує, що з кінця 2014 року до липні 2020 року не отримував жодних повідомлень з виконавчої служби стосовно перебігу примусового виконання рішення суду. У цьому контексті позивач зазначає, що лише 3 липня 2020 року з відповіді виконавчої служби довідався, що указане виконавче провадження було закінчене 24 липня 2013 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV.
ОСОБА_1 стверджує, що державний виконавець не мав підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду не було виконане. Також стверджує, що всупереч порядку, визначеному частиною третьою статті 49 указаного Закону, державний виконавець не надіслав йому копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 24 липня 2013 року. Водночас позивач наголошує на тому, що закон не зобов`язував його слідкувати за ходом виконавчого провадження через автоматизовану систему і дізнаватися про вжиті виконавцем заходи.
На основі цього ОСОБА_1 вважає неправомірними дії відповідача у виконавчому провадженні і незаконною постанову про його закінчення, тож просить скасувати цю постанову і зобов`язати відповідача провести виконавчі дії як того вимагає закон.
Короткий зміст судових рішень і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою 29 липня 2020 року місцевий суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском ним строку звернення до адміністративного суду. Надалі апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2020 року скасував указану ухвалу через передчасність викладених у ній висновків, а справу направив на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням від 20 січня 2021 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову.
Місцевий суд виходив з того, що державний виконавець не порушив вимог закону, закінчивши провадження у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення у повному обсязі, оскільки у липні 2013 року Державна митна служба України поновила позивача на посаді начальника Сумської митниці.
Стосовно доводів ОСОБА_1 про протиправність дій виконавця у виді неповідомлення і ненадсилання йому копії постанови спірної постанови, то суд указав на відсутність доказів, які підтверджують ці обставини.
Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
16 лютого 2021 року Другий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .. Надалі ухвалою від 25 лютого 2021 року апеляційний суд залучив до участі у справі Державну митну службу України і Державну фіскальну службу України як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
Постановою від 8 квітня 2021 року Другий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення місцевого суду і залишив позов без розгляду на підставі частини першої статті 319, пункту 8 частини першої статті 240, частини третьої статті 123 КАС України.
Оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 24 липня 2013 року, а до суду першої інстанції позивач звернувся лише 10 липня 2020 року, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні спірних правовідносин необхідно перевірити строки звернення до адміністративного суду.
У цьому контексті суд зауважив, що в силу частини сьомої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV позивач був зобов`язаний сумлінно користуватися наданими правами стягувача, у тому числі щодо права ознайомлюватися із матеріалами виконавчого провадження й оскарження дій, рішень і бездіяльності державного виконавця, однак цими правами не скористався.
Водночас суд встановив, що протягом 2015-2019 років позивач не звертався до відповідача з приводу примусового виконання судового рішення.
Покликаючись на непропорційно великий період пропуску процесуального строку звернення до суду і недоведеність обставини, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість вчасного оскарження постанови державного виконавця від 24 липня 2013 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, тож залишив його позов без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року і просить скасувати її у частині залишення позову без розгляду та ухвалити у цій частини нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18, від 6 грудня 2018 року у справі №465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 стосовно виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Одночасно з цим, скаржник указує на неправильне застосування апеляційним судом норм виконавчого законодавства щодо механізму закінчення виконавчого провадження. Вважає, що перед тим як закінчувати провадження державний виконавець повинен був пересвідчитися, чи фактично допустив роботодавець його до роботи. Наполягає на тому, що подібних дій роботодавець не вчиняв, тож, на його думку, державний виконавець не мав підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Також скаржник указує на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми процесуального права стосовно обрахунку строку звернення до адміністративного суду. Стверджує, що він об`єктивно не міг оскаржити постанову виконавця раніше липня 2020 року, оскільки не знав про її існування.
Зрештою скаржник наполягає на тому, що приписи Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року не зобов`язували його слідкувати і самостійно ознайомлюватися з ходом виконавчого провадження, тож вважає помилковим висновок апеляційного суду стосовно відсутності подібної зацікавленості з його боку.
У червні 2021 року Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу. Просить цю скаргу відхилити, а постанову апеляційного суду залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції покликається на доводи й аргументи, які тотожні мотивам суду апеляційної інстанції.
Також у червні 2021 року відзив на касаційну скаргу подала Державна митна служба України. Служба вважає вимоги скаржника необґрунтованими, а оскаржувану постанову законною, тож просить скаргу залишити без задоволення.
Державна фіскальна служба України відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримала 24 травня 2021 року.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року у справі №2-а-13083/10/2070 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу:
- визнано незаконним і скасовано наказ Державної митної служби України від 27 липня 2010 року №1450-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Куп`янської митниці»;
- поновлено ОСОБА_1 у Державній митній службі України на посаді, рівнозначній посаді начальника Куп`янської митниці;
- стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі: 105316,83 грн;
- у іншій частині позову відмовлено;
- постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 13909,77 грн допущено до негайного виконання.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2014 року відхилено касаційну скаргу Державної митної служби України, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2011 року залишено без змін.
На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2011 року у справі №2-а-13083/10/2070 було видано два виконавчі листи, а саме щодо поновлення на посаді та щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Примусове виконання по виконавчому листу щодо стягнення середнього заробітку було виконане.
26 липня 2012 року позивач подав заяву до Державної виконавчої служби України про відкриття виконавчого провадження в частині поновлення його на роботі в Державній митній службі України.
2 серпня 2012 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП №33741329 з виконання виконавчого листа, виданого 16 березня 2011 року Харківським окружним адміністративним судом у справі №2-а-13083/10/2070 про поновлення ОСОБА_1 у Державній митній службі України на посаді, рівнозначній посаді начальника Куп`янської митниці.
Цією ж постановою роз`яснено сторонам виконавчого провадження, що вони мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Державного реєстру виконавчих проваджень. Для цього сторонам виконавчого провадження наданий відповідний ідентифікатор доступу.
Позивач отримував копію указаної постанови.
4 вересня 2012 року державний виконавець виніс постанову про застосування до боржника штрафних санкцій у розмірі: 680,00 грн. Також зобов`язав боржника виконати рішення суду не пізніше п`яти робочих днів з моменту винесення постанови про накладення штрафу.
Постановою державного виконавця від 19 лютого 2013 року на боржника накладено повторний штраф у розмірі: 1360 грн.
Наказом Державної митної служби України №1050-К від 9 липня 2013 року ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Сумської митниці з 28 липня 2010 року.
Указаний наказ було оголошено наказом Сумської митниці від 11 липня 2013 року №269-к.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 20 березня 2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено Сумську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Сумську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Сумської митниці Міндоходів.
9 липня 2013 року посадові особи Міністерства доходів і зборів України - правонаступника Державної митної служби України - ознайомили ОСОБА_1 з наказом №1050-К від 9 липня 2013 року. Проте ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з цим наказом, про що був складений відповідний акт.
Також ОСОБА_1 надали для ознайомлення попередження про наступне вивільнення відповідно до статті 49-2 КЗпП, України, але останній відмовився від ознайомлення із цим попередженням, про що складено відповідний акт.
Листом Сумської митниці від 11 липня 2013 року №11/3-7.1/3731 на адресу позивача направлена копія наказу №269-к від 11 липня 2013 року.
До Сумської митниці ОСОБА_1 не з`являвся і до виконання обов`язків за посадою начальника не приступив.
24 липня 2013 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33741329 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
У 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках ОСОБА_1 не звертався до відповідача з питань примусового виконання судового рішення про поновлення його на посаді.
13 березня 2020 року ОСОБА_1 направив звернення заступнику Міністра юстиції з питань виконавчої служби щодо виконання рішення суду про його поновлення на посаді і вжиття заходів до посадових осіб Державної виконавчої служби України, дії (бездіяльність) яких призвела до порушення його прав.
3 липня 2020 року ОСОБА_1 отримав відповідь заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій зазначено, що 24 липня 2013 року державним виконавцем вказаного відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV і рішення суду виконано в повному обсязі