ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/16258/17
адміністративне провадження № К/9901/12084/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018 (суддя Костенко Д.А.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 у справі №826/16258/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Львівської митниці Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нестле Україна» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило зобов`язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган) та Львівську митницю Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) надати відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України (далі - Казначейська служба) висновок про повернення Товариству грошових коштів, сплачених 09.06.2010 за визначеними у позові платіжними дорученнями загалом на суму 4915447,82 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами за заявами Товариства про повернення надміру сплачених грошових коштів не вчинено дій по підготовці висновку про повернення позивачу відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що на думку позивача, є порушенням вимог Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, позов задоволений частково, зобов`язано Митницю надати відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству коштів, сплачених згідно з платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441120 у сумі 1221599,09 грн, №441118 у сумі 3186279,99 грн, №441119 у сумі 142435,11 грн, №441117 у сумі 365133,63 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Митниця всупереч вимог статті 43 Податкового кодексу України та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, не склала і, відповідно, не направила до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених коштів.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 105000 грн.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Митниці 24500 грн витрати на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані документи у сукупності, враховуючи складність справи і співмірність фактично наданих адвокатом послуг, дійшов висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій та додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Митниця подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а також неврахування судами, що для вирішення питання щодо повернення коштів Товариство звернулося з листом від 11.12.2017 №10483/10/13-70-19/43 до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань та пені, і Митниця надала відповідь, відповідно до якої звернення Товариства щодо надміру сплачених грошових зобов`язань буде розглянуто Митницею після подання Товариством заяви з дотриманням вимог, передбачених Порядком повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 №976/30844 (далі - Порядок №643) та копій підтверджуючих документів. Скаржник зазначає про неможливість надати висновок про повернення коштів без надання заяви з дотриманням вимог Порядку №643 та відповідних копій підтверджуючих документів та посилається на те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що судовими інстанціями у справі №2а-3622/11/2670 не скасовано нараховану пеню з податку на додану вартість у розмірі 365133,63 грн та пеню з ввізного мита у сумі 142435,11 грн, які позивач просив включити до висновку про повернення коштів. Також, скаржник вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, визначений у постанові суду апеляційної інстанції є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Митницею прийнято податкові повідомлення від 27.04.2010 №30, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 1221599,09 грн за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з ввізного мита; №31, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 3186279,99 грн за затримку граничного строку спати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість;
Митницею 28.04.2010 надіслано до ДПІ у Подільському районі м. Києва подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків узгоджених сум податкових зобов`язань у встановлені терміни: №100, за яким сума податкового боргу у вигляді пені з ввізного мита становить 142435,11 грн; №101, за яким сума податкового боргу у вигляді пені з податку на додану вартість становить 365133,63 грн.
Вказані в повідомленнях і поданнях суми штрафів і пені сплачені позивачем 09.06.2010, що підтверджується платіжними дорученнями №441117 на суму 365133,63 грн пені з ПДВ, №441118 на суму 3186279,99 грн штрафу по ПДВ, №441119 на суму 142435,11 грн пені з ввізного мита, №441120 на суму 1221599,09 грн штрафу по ввізному миту, що не оспорюється сторонами.
Позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, в якому просив: визнати протиправними дії Львівської митниці щодо нарахування пені та штрафних санкцій по ввізному миту та ПДВ шляхом направлення податкових повідомлень форми "Ш" від 27.04.2010 №30 та №31, податкових подань від 28.04.2011 №100 та №101; визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення форми "Ш" від 27.04.2010 №30 та №31 та податкові подання від 28.04.2011 №100 та №101; зобов`язати митні та податкові органи зарахувати кошти у сумі 365133,63 грн. та у сумі 3186279,99 грн., сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441117 та від 09.06.2010 №441118 в рахунок майбутніх платежів з ПДВ та провести відповідне коригування у картці особового рахунку позивача; зобов`язати митні та податкові органи зарахувати кошти у сумі 142435,11 грн та у сумі 1221599,09 грн, сплачені позивачем за платіжними дорученнями від 09.06.2010 №441119 та від 09.06.2010 №441120, в рахунок податкових зобов`язань позивача з ввізного мита майбутніх звітних періодів з відображенням відповідного коригування у картці особового рахунку позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, податкові повідомлення від 27.04.2010 №30 і №31 визнано протиправними та скасовано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У цих судових рішеннях судами встановлено, що на підставі акта від 11.07.2008 №0008/8/128000000/0032531437 перевірки стану дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за період з 17.03.2005 по 17.03.2008 Митницею прийнято податкові повідомлення від 17.10.2008 №12 про нарахування позивачу податкового зобов`язання з ввізного мита у сумі 2505247,61 грн та №13 про нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 6585398,04 грн.
Зазначені податкові повідомлення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної митної служби України, рішенням якої від 09.12.2008 №11/2-15/13462 відмовлено у задоволенні скарги, та до суду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2009 №16/51, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010, відмовлено в позові.
Податкові зобов`язання за податковими повідомленнями від 17.10.2008 №12 і №13 набули статус узгоджених з часу прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 20.09.2010 у справі №16/51. Також, судами встановлено, що до закінчення апеляційного розгляду у справі №16/51 позивач згідно з платіжними дорученнями від 23.04.2010 №424032 і №424033 самостійно сплатив спірні податкові зобов`язання.
Позивач звернувся до відповідачів із заявою від 10.11.2017 вих. №10/11/17 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань (штрафу) та пені, в якій, пославшись на вищенаведені судом обставини та приписи статті 43 Податкового кодексу України, просив підготувати і подати для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань в сумі 4407879,08 грн та пені в сумі 507568,74 грн на поточний рахунок позивача: № НОМЕР_1 у ПАТ "ІНГ банк Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 32531437.
До заяви були додані копії постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 і Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №2а-3622/11/2670, платіжних доручень від 09.06.2010 №№441117, 441118, 441119, 441120, довіреності на представника.
Листом податкового органу від 06.12.2017 №63425/10/28-10-42-01-11 позивачу надана відповідь на вказану заяву, в якій запропоновано звернутися із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань до Митниці.
Листом Митниці від 11.12.2017 №10483/10/13-70-19/43 позивачу надана відповідь на вказану заяву, в якій, звернувши увагу позивача на часткове задоволення позову у справі №2а-3622/11/2670 та зазначивши про Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Держмитслужби України від 18.07.2017 №643 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за №976/30844, повідомлено позивачу, що звернення буде розглянуто після подання заяви з дотриманням зазначених вимог та копій підтверджуючих документів.
З огляду на те, відповідачами висновок про повернення коштів у загальній сумі 4915447,82 грн складено не було, а зазначену суму коштів Товариству не повернуто.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані Митним, Бюджетним і Податковим кодексами України та Порядком №643.
Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Положеннями пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Частиною 3 статті 301 Митного кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Повернення пені здійснюються за правилами, встановленими законом для сплати, стягнення та повернення митних платежів (частина 6 статті 302 Митного кодексу України).