ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2022 року
Київ
справа №815/549/18
адміністративне провадження № К/9901/35353/21
Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Об`єднання співвласників гуртожитку "ЗАБОЛОТНОГО-26А", Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року (суддя- доповідач - Яковлєв О.В., судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 ) із позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач, Департамент), за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Об`єднання співвласників гуртожитку "ЗАБОЛОТНОГО-26А", Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 15 листопада 2017 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію місця проживання позивачів.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення Департаменту про скасування реєстрації місця проживання порушує права позивачки та її малолітньої доньки на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, які гарантовані Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини.
3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, закрито провадження у цій справі, оскільки цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2020 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Відповідно до акту проведення перевірки підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи від 15 листопада 2017 року вбачається, що на виконання резолюції директора Департаменту надання послуг Одеської міської ради від 18 квітня 2017 року, листа Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 03 квітня 2017 року № 01-05-6/5вх, стосовно факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, проведено перевірку реєстрації місця проживання зазначених осіб.
5. В ході проведеної перевірки встановлено, що реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання здійснено на підставі особистих заяв та наданих документів, зокрема, договору найму житла у будинку гуртожитку від 25 липня 2016 року.
6. За результатами перевірки підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради 15 листопада 2017 року складено висновок щодо реєстраціі місця проживання позивачів з порушенням вимог законодавства, а саме - за відсутності документа, що підтверджує право на користування житлом.
7. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачка звернулись до суду з даним адміністративним позовом.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду міста від 11 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог.
8.1. Визнано протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2, на підстав висновку, що складений директором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за результатами перевірки підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи від 15 листопада 2017 року.
8.2. Визнано протиправними дії Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, на підставі висновку, що складений директором Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за результатами перевірки підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи від 15 листопада 2017 року.
8.3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
8.4. Стягнуто з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
9. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції з метою ефективного захисту порушених прав позивачів вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними і рішення, і дії Департаменту щодо скасування реєстрації місця проживання позивачів. Також суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірні дії (рішення) суб`єкта владних повноважень та його посадових осіб є прикладом порушення ним принципу "належного урядування", так як вони вчинені з порушенням встановленої процедури.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
10. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
12. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосовано пункти 18, 28 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а саме - без урахування висновків викладених в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року по справі № 523/8891/16-ц та від 07 липня 2021 року по справі № 360/395/19-ц.
13. Також у касаційній скарзі скаржник вказав, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України (пункт 7 частини третьої статті 353 КАС України).
14. Представником позивачки подано відзив на касаційну скаргу Департаменту, в якому він просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
15. У відзиві наголошено, що предметом спору в даній справі є неправомірні дії Департаменту як суб`єкта владних повноважень, внаслідок яких було порушено принцип "належного урядування".
16. Також на думку представника Гайдаржи О.К., позицію щодо приналежності цього спору до адміністративної юрисдикції підтверджено постановою Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у цій же справі.
17. Департаментом подано пояснення до відзиву, в якому вказано, що Верховний Суд, приймаючи 04 лютого 2020 року постанову у цій справі, керувався тим, що ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2019 року у цивільній справі №523/15791/18 ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження за аналогічними вимогами у цивільному судочинстві, відтак закриття провадження у цій справі могло б призвести до порушення права позивача доступу до суду. Разом з цим, на момент подання цього пояснення Касаційним цивільним судом розглядається цивільна справа №523/15791/18 з аналогічним предметом спору, з аналогічними позовними вимогами, за участю тих самих сторін. Тобто, право позивачки на доступ до суду нині реалізовано шляхом розгляду справи судом тієї юрисдикції, якій належить розглядати вказаний спір, а саме - цивільній.
IV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Стаття 47 Конституції України регламентує, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
20. Відповідно до статті 12 Загальної декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року (далі - Декларація), ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
21. Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
22. Частиною третьою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
23. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
24. Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
26. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
28. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України регулює Закон України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV).
29. Частинами першою, третьою статті 6 Закону № 1382-IV передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).