ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
Київ
справа №420/4559/20
адміністративне провадження № К/9901/26942/21 , №К/9901/24098/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року (суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (судді: Осіпов Ю.В., Косцова І.П., Скрипченко В.О.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування рішення кадрової комісії, наказу Прокуратури Одеської області №766к від 29 квітня 2020 року, поновлення на посаді та в органах прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним запису у трудовій книжці,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
28 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1) та Одеської обласної прокуратури (далі - відповідпч-2), у якому, з урахуванням уточнень від 28 жовтня 2020 року, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №256 про «неуспішне» проходження нею атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області від 29 квітня 2020 року №766к про звільнення її з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 квітня 2020 року;
- поновити її в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29 квітня 2020 року;
- визнати недійсним запис від 30 квітня 2020 року №11 про звільнення з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», зроблений на підставі наказу прокурора Одеської області від 29 квітня 2020 року в її трудовій книжці серії НОМЕР_1 ;
- стягнути з Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 квітня 2020 року до дня фактичного поновлення на посаді;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та органах прокуратури і стягнення середнього заробітку.
Позивачка зазначає, що її звільнено зі служби в органах прокуратури на підставі протиправних рішень відповідачів, які були прийняті з порушенням процедури, у зв`язку із чим підлягають скасуванню.
Також, позивачка в своєму позові посилалась на той факт, що вона має «статус одинокої матері» і за приписами КЗпП України, її звільнення можливе лише виключно у разі «повної ліквідації» установи, що, в свою чергу, теж не було враховано відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення.
Щодо неправомірності рішення кадрової комісії №1 про неуспішне проходження атестації, то позивачкою в обґрунтування своїх вимог вказано на технічні збої системи оцінювання при здачі іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки, немотивованість спірного рішення та дискримінаційність форми та методу цього тестування, яке не передбачено Законом та суперечить нормам міжнародного права та не можуть застосовуватися для атестації прокурорів.
Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 з 07 квітня 2008 року працює в органах прокуратури на різних посадах, а з 29 липня 2016 року на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Прокуратури Одеської області (наказ від 29 липня 2016 року №1761к).
08 жовтня 2019 року позивачкою, на виконання пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ, подано заяву про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію.
07 лютого 2020 року наказом Генерального прокурора №77 створено «Першу кадрову комісію» з атестації прокурорів регіональних прокуратур та визначено її персональний склад: ОСОБА_2 - голова комісії, ОСОБА_3 - секретар комісії, ОСОБА_4 - член комісії та члени комісії, делеговані міжнародними і неурядовими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, дипломатичними місіями: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
06 березня 2020 року у зв`язку з кадровими змінами, наказом Генерального прокурора №136 внесено зміни до наказу ГП від 07 лютого 2020 року №77 та виключено зі складу «першої кадрової комісії» з атестації прокурорів регіональних прокуратур ОСОБА_2 та одночасно включено до її складу - ОСОБА_8 і призначено його головою комісії.
02 червня 2020 року наказом Генерального прокурора №259 визнано такими, що втратили чинність, накази Генерального прокурора, у т. ч. від 07 лютого 2020 року №77 «Про створення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур».
04 березня 2020 року позивачка проходила іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатам якого набрала 87 балів (з 70 прохідних).
В той же день, 04 березня 2020 року позивачка (логін: 6515) проходила іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та набрала: вербальний блок - 92, абстрактно-логічний - 88, середній арифметичний бал 90 (з 93-х прохідних).
04 березня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву до Голови «першої кадрової комісії» про можливість перездачі другого етапу тестування.
Проте 10 квітня 2020 року за результатами проведення другого етапу атестації прокурорів Кадровою комісією №1 з атестації прокурорів регіональних прокуратур прийнято рішення №256 про «неуспішне» проходження позивачкою атестації, з яким позивачка фактично ознайомилася лише тільки 07 травня 2020 року ( в день отримання трудової книжки).
13 квітня 2020 року Кадровою комісією №1 розглянуто заяву позивачки від 04 березня 2020 року та відмовлено у її задоволені.
29 квітня 2020 року прокурор Одеської області, на підставі вказаного вище рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року своїм наказом №766к звільнив ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
18 травня 2020 року наказом Прокуратури Одеської області №902к позивачку призначено на посаду головного спеціаліста відділу матеріально-технічного забезпечення управління інформаційних технологій, документального та матеріально-технічного забезпечення прокуратури Одеської області на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», та до дня визначення переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства зі встановленням випробування строком один місяць з 19 травня 2020 року.
Уважаючи рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №256 про неуспішне проходження атестації та, відповідно і наказ про звільнення протиправним, позивачка звернулася до окружного суду із цим адміністративним позовом, посилаючись на порушення своїх прав та законних інтересів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 від 10 квітня 2020 року №256 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
Визнано протиправним та скасовано наказ №766к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органах прокуратури або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено в Одеській обласній прокуратурі.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 30 квітня 2020 року по 14 січня 2021 року) у сумі 190 115, 20 грн, з урахуванням обов`язкових податків і зборів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний наказ №766к від 29 квітня 2020 року не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки не містить конкретних підстав для його прийняття, так як відбулася лише тільки зміна власної назви відповідачів з «Генеральної прокуратури України» на «Офіс Генерального прокурора», з «Прокуратури Одеської області» на «Одеську обласну прокуратуру». Крім того, зі змісту цього наказу також неможливо встановити, яке ж саме рішення (яке до речі не мотивоване) і якої саме кадрової комісії стало підставою для його прийняття.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог суди зазначили, що скасування запису в трудовій книжці позивачки є передчасною вимогою, спрямованою виключно на подальше виконання рішення суду. Тобто, ця позовна вимога у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування спірного наказу №766, буде автоматично і самостійно задоволена відповідачем-2 в якості способу та порядку виконання цього рішення суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційних скаргах скаржники вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Підставами касаційного оскарження Офісом Генерального прокурора рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року відповідає вимогам пунктів 1та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи цю підставу, Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, де у пункті 57 указано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження відповідач вказує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про проведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій та прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування пп. 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
Підставою касаційного оскарження Одеською обласною прокуратурою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач вказує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням положень пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України № 113-ІХ як підстави для звільнення прокурорів.
Позиція інших учасників справи
Від позивачки до суду надійшли відзиви на касаційні скарги відповідачів, в яких вона просить відмовити у задоволенні касаційних скарг відповідачів та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 травня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 173 групи 2 Графіка складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки на загальні здібності та навички (другий етап) призначено на 04 березня 2019 року із 16 год 30 хв до 17 год 10 хв.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).