ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/22164/19
адміністративне провадження № К/9901/32522/21 , №К/9901/32327/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора на
постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року (судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.) у справі №640/22164/19
за позовом ОСОБА_1 до Офіса Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач, ГПУ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1145ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18 жовтня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу обрахованого з моменту звільнення по дату винесення судового рішення (часу поновлення на роботі).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам законодавства чинного на момент його прийняття, а відтак звільнення з посади є незаконним. З огляду на вищевикладене просить задовольнити позовні вимоги.
Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 з 1984 року працював в органах прокуратури.
19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, який, окрім іншого, передбачав обов`язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України.
03 жовтня 2019 року Генеральним прокурором України винесено наказ №221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Цей Порядок закріплює правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом №113-ІХ. Поряд з іншими нормами, Порядком №221 було передбачено, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
03 жовтня 2019 року Генеральним прокурором України винесено наказ №221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Цей Порядок закріплює правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом №113-ІХ. Поряд з іншими нормами, Порядком №221 було передбачено, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
11 жовтня 2019 року позивачем подано до Генерального прокурора України заяву про переведення на адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора в якій просив перевести його на рівнозначну адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора з часу початку його роботи для забезпечення виконання функцій прокуратури. Також, у заяві зазначив, що не заперечує проти додаткової перевірки його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора .
Одночасно, 11 жовтня 2019 року позивачем подано заяву до Генерального прокурора України про неможливість виконання вимог наказу Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 в якій зазначив, що не погоджується з затвердженою формою заяви та вважає її такою, що порушує його права.
Наказом Генерального прокурора України від 17 жовтня 2019 року № 1145ц керуючись статтею 9 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», п.п. 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18 жовтня 2019 року;
Відповідно до змісту вказаного наказу, Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.
Позивач уважаючи вищезазначений наказ протиправним, а своє звільнення незаконним, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фактично позивача звільнено, з огляду на те, що останнім подано заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора, яка за своїм змістом та формою не відповідає вимогам Порядку проходження прокурорами атестації, що на думку відповідача свідчить про відсутність волевиявлення позивача на таке переведення. Таким чином, оскільки позивачем не подано у встановлений строк заяву затвердженої форми до Генерального прокурора України про переведення до Офісу Генерального прокурора і останнім як наслідок не пройдено атестацію подальше проходження служби є неможливим, що є підставою для звільнення. Суд першої інстанції указав на те, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", є неподання ним заяви про переведення на посаду в Офіс Генерального прокурора в якій висловлено намір у зв`язку з цим пройти атестацію згідно вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, а відтак суд вважав, що наказ відповідача виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1145ц від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з 21 жовтня 2019 року. Стягнуто з Офіса Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2019 року до 28 липня 2021 року у розмірі 1182973,91 грн без відрахування податків та зборів.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ поширюються виключно на прокурорів. Водночас, слідчі органів прокуратури мають право пройти атестацію лише у разі, якщо виявили бажання бути переведеними на посаду прокурора. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки Державне бюро розслідувань розпочало свою роботу з 27 листопада 2018 року, з цієї дати Закон України «Про прокуратуру» не поширюється на слідчих органів прокуратури, що виключає можливість звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підстава касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження відповідач указує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пп. 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, у тому числі до осіб, які проходили службу в органах прокуратури на посадах слідчих з 27 листопада 2018 року та не подали заяву визначеного змісту та форми.
Також відсутній висновок Верховного Суду в частині застосування пунктів 7, 9, 10, пп. 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, в частині проходження атестації слідчими органів прокуратури за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових відповідно до Порядку №221.
Окрім цього відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 15 Закону України «Про прокуратуру» в частині співвідношення адміністративної посади підрозділу Генеральної прокуратури України (в цьому випадку заступника начальника спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України), працівниками якого здійснювалось досудове розслідування кримінальних проваджень, зі статусом «прокурора».
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пп. 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, при звільненні слідчих органів прокуратури.
Також, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, п. 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо права слідчих органів прокуратури, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, пункту 13 Закону №113 щодо етапів проходження атестації, у першу чергу слідчими, а також щодо застосування пп. 1 пункту 19 Закону № 113 як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну та резолютивну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в частині, що стосується поновлення ОСОБА_1 на роботі, визначивши, що він підлягає поновленню на роботі в Офісі Генерального прокурора на посаді, яка є рівнозначною із займаною ним посадою на час незаконного звільнення з роботи, з 21 жовтня 2019 року. Змінити мотивувальну та резолютивну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року в частині, що стосується розміру стягнення з Офісу Генерального прокурора грошової компенсації за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2019 року по 28 липня 2021 року, визначивши її в розмірі 4926753 (чотири мільйони дев`ятсот двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят три гривні, 84) копійки без відрахування податків та зборів. Ухвалити нове рішення про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 копійок. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Підстави касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року відповідають вимогам пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції позивач указує, що Шостим апеляційним адміністративним судом при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь позивача, застосовані норми права без врахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18 та від 29 вересня 2020 року у справі №826/1659/17.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження позивач вказує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 235 КЗпП України, з огляду на прийнятий 15 червня 2021 року Закон України № 1554-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень».
Позиція інших учасників справи
Від Офісу Генерального прокурора до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Офісу Генерального прокурора.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 травня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно з пунктами 2, 4 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.