ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2022 року
м. Київ
справа № 420/5512/19
адміністративне провадження № К/9901/5288/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси
про визнання протиправною відмову щодо виплати одноразової грошової допомоги,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована та виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, а тому, на думку ОСОБА_1 , такі дії відповідача є незаконними та протиправними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано дії Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, протиправними.
Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що застосовуючи Інструкцію №260 від 11.06.2008 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Так, частиною 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991, а не підзаконний акт, який звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам Закону №2011-ХІІ.
5. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, така винагорода не може вважатись одноразовою, а тому визнав дії відповідача, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, протиправними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень Постанови №889, в системному зв`язку із нормами статей 9 і 15 Закону №2011-ХІІ та правилами Інструкції №260 від 11.06.2008 дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ; виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена п. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2019.
10. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, згідно з яким щомісячна додаткова грошова винагорода, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, а також висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, відповідно до якого до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць; такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
11. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
12. Відповідач зазначає, що додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №889, має особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати, і ця винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 1 ст. 328 КАС України, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2022 адміністративну призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді заступника начальника управління - головного інженера Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління та перебував на грошовому забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі міста Одеси.
16. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №650 від 28.10.2014 позивача було звільнено у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) №181 від 10.11.2014 позивач виключений зі списків особового складу управління.
17. Абзацом 10 пункту 1 наказу начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №181 від 10.11.2014 було визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 у розмірі 50% за кожен повний календарний рік служби (всього 32 календарних років).
18. Зазначена одноразова грошова допомога була нарахована та виплачена позивачу без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, що підтверджується розрахунком одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
19. Листом від 05.09.2019 за вих. №4136 позивачу було відмовлено в задоволенні заяви, посилаючись на пункт 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, і яка була чинною на момент звільнення позивача з військової служби, відповідно до якого військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, звільненим з посад, на які вони були призначені, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
ІІІ. Позиція Верховного Суду
20. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
22. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, а також висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2019 у справі №826/11679/17.
23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.