Постанова
Іменем України
04 травня 2022 року
м. Київ
справа № 363/1409/18
провадження № 61-12095св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
треті особи: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ШИЛ», Громадська організація «Садівницьке товариство «Дюна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року, додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року в складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київськогоапеляційного суду від 23 червня 2020 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом, у якому просив:
визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 серпня 2004 року № 497 «Про передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб Товариству з обмеженою відповідальністю «ШИЛ»;
визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2004 року № 616 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Дюна» в частині передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_33 , ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_31 , ОСОБА_42 , ОСОБА_32 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 ;
витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з незаконного володіння: ОСОБА_6 площею 0, 1155 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0219, площею 0, 1199 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0220, площею 0, 0617 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0221, площею 0, 1000 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0222, площею 0, 1060 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0223, площею 0, 0999 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0225, площею 0, 0800 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0226; ОСОБА_7 площею 0, 1005 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0202; ОСОБА_3 площею 0, 1200 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0207, площею 0, 0916 з га кадастровим номером 3221884000:33:009:0208, площею 0,1034 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0209, площею 0,1200 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0210, площею 0, 1170 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0211, площею 0, 117 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0212, площею 0, 1170 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0213, площею 0, 1099 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0214, площею 0, 1198 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0215, площею 0, 1200 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0216, площею 0, 1200 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0217, площею 0, 1105 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0220, площею 0, 1138 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0221, площею 0, 1189 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0223, площею 0, 1190 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:0224, площею 0, 1105 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:1219; ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0, 1893 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:6001; ОСОБА_2 площею 0, 0356 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0228; ОСОБА_43 площею 0, 0402 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0229; ОСОБА_4 площею 0, 3468 га з кадастровим номером 3221884000:33:009:6030; ОСОБА_1 площею 0,0407 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0230, площею 0,0927 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0203, площею 0,0691 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0206, площею 0, 0770 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0205, площею 0,0848 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0204, площею 0, 0572 га з кадастровим номером 3221888800:33:047:0209, загальною вартістю 349 811, 85 грн, які розташовані на території Лебедівської та Хотянівської сільських ради Вишгородського району.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 12 серпня 2004 року № 497 «Про передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб товариству з обмеженою відповідальністю «ШИЛ» передано в оренду на 49 років земельні ділянки загальною площею 5, 0175 га в межах Лебедівської та Хотянівської сільських рад Вишгородського району (за межами населених пунктів) ТОВ фірмі «ШИЛ» під розміщення садівницького товариства, а саме земельну ділянку площею 2, 7417 га на території Лебедівської сільської ради та земельну ділянку площею 2, 2758 га на території Хотянівської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ фірма «ШИЛ» 27 серпня 2008 року укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок несільськогосподарського призначення.
Водночас розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2004 року № 616 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Дюна» затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів та за рахунок вказаних вище земельних ділянок, що перебували в оренді ТОВ фірма «ШИЛ», передано у власність 48 членам садівницького товариства «Дюна» ділянки для ведення садівництва, видано їм відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки.
Вказані земельні ділянки неодноразово відчужувалися, об`єднувалися, ділилися членами садівницького товариства. На час звернення з позовом до суду земельні ділянки перебувають у власності відповідачів.
Вважав, що надання в оренду та передача у власність спірних земельних ділянок проведені з порушенням вимог законодавства, оскільки Вишгородська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати в оренду для ведення садівництва земельні ділянки лісового фонду, а Вищедубечанський держлісгосп не мав необхідного обсягу дієздатності для надання погодження вилучення цих земельних ділянок без попередньої згоди органу управління майном.
Також зазначав, що земельні ділянки відведені третім особам без прийняття розпорядження місцевої адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земель та відведення їх у власність, без його розробки та погодження з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, без проведення державної експертизи та його подальшим затвердженням розпорядженням адміністрації.
Посилаючись на викладене, оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння держави поза її волею, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження прийняті Вишгородською районною державною адміністрацією відповідно до наданих їй повноважень та в спосіб, визначений законодавством, яке діяло на час їх прийняття, і до того ж вказані розпорядження вичерпали свою дію внаслідок виконання.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, не існувало, а тому вимога про витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок не ґрунтується на вимогах закону, є необґрунтованою і не підкріплена належними доказами.
Також суд врахував, що відповідачі у встановленому законом порядку зареєстрували право власності на спірні земельні ділянки, а питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться.
Окрім цього, відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначив, що прокурор звернувся до суду з цим позовом з пропуском позовної давності, оскільки про існування оспорюваних розпоряджень йому було відомо ще в серпні 2008 року, що підтверджується реєстраційно-контрольними картками від 25 вересня 2006 року та від 01 серпня 2008 року.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року заяву адвоката Скока В. С. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Прокуратури Київської області на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 99 976, 60 грн.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду прокурором не було доплачено судовий збір у розмірі 99 976, 60 грн, який у зв`язку із ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову підлягає стягненню з прокуратури на користь Державного бюджету України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київськогоапеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та стягнення з позивача недоплаченої суми судового збору є обґрунтованим й доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року заступник керівника Київської обласної прокуратуризвернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року,додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року та постанову Київськогоапеляційного суду від 23 червня 2020 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15, від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, та в постанові Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 911/3897/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не врахували, що вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду та їх подальша передача для сільськогосподарських потреб несільськогосподарському підприємству, подальша безкоштовна приватизація цих земель членами садівницького товариства, які не мали жодних речових прав на спірні лісові ділянки, об`єктивно не відповідає вимогам земельного та лісового законодавства, не звернули уваги, що зміна цільового призначення земельних ділянок відбулася без погодження з центральним органом виконавчої влади, яким на момент виникнення спірних правовідносин був Державний комітет лісового господарства України, внаслідок чого зробили помилковий висновок про відмову в задоволенні позову.
Також вважає, що дійшовши висновку про необґрунтованість позовних вимог, суди безпідставно зазначили про пропуск позовної давності, яка в даному випадку не пропущена, оскільки доказів, що Кабінет Міністрів України дізнався про протиправне вибуття спірних земельних ділянок до подання цього позову, матеріали справи не містять.
Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив ціну позову в цій справі та, відповідно, безпідставно стягнув з нього недоплачений судовий збір, оскільки встановив ціну позову на підставі звіту про експертну оцінку земельних ділянок, який не є належним та допустимим доказом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Вишгородського районного суду Київської області.
15 січня 2021 року справа № 363/1409/18 надійшла до Верховного Суду.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - ОСОБА_44 , представник відповідача ОСОБА_45 - ОСОБА_46 надіслали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 11 січня 2004 року ТОВ «ШИЛ» звернулось до Вишгородської районної державної адміністрації з проханням виділити відповідну земельну ділянку під створення садового товариства.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 30 березня 2004 року № 176 «Про попереднє погодження місця розташування земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «ШИЛ» під розміщення садівницького товариства» погоджено місце розташування земельних ділянок ТОВ «ШИЛ» площею 5, 0 га під розміщення садівницького товариства за рахунок земель Вищедубечанського держлісгоспу на території Хотянівської і Лебедівської сільських рад. Доручено виготовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Листом Вищедубечанського держлісгоспу від 07 квітня 2004 року № 194, останній повідомив, що вважає за можливе попередньо погодити місце розташування згаданого об`єкта при умові відшкодування збитків та втрат, нанесених вилученням цієї земельної ділянки з лісогосподарського виробництва.
ТОВ «ШИЛ», у зв`язку з передачею земельних ділянок в оренду, відшкодовані збитки (втрати лісогосподарського виробництва) в сумі 176 430 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера серії 02 БР № 778022.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 12 серпня 2004 року № 497 «Про передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб товариству з обмеженою відповідальністю «ШИЛ» під розміщення садівницького товариства» надано в оренду терміном на 49 років ТОВ «ШИЛ» земельні ділянки загальною площею 5, 0175 га, під розміщення садівницького товариства в межах Лебедівської та Хотянівської сільських рад Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).
На підставі вказаного розпорядження 27 серпня 2004 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ «ШИЛ» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5, 0175 га під розміщення садівницького товариства в межах Лебедівської та Хотянівської сільських рад Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 26 жовтня 2004 року № 631 «Про внесення змін до розпорядження від 12.08.2004 № 497» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «ШИЛ» в оренду під розміщення садівницького товариства на території Лебедівської та Хотянівської сільських рад, розроблений ТОВ «Земельний кадастр».
23 вересня 2010 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ «ШИЛ», у зв`язку з досягненням мети надання земельних ділянок та отриманням правовстановлюючих документів на право приватної власності на земельні ділянки, укладено договір про розірвання договору оренди.
Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2004 року № 616 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Дюна» затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю членам садівницького товариства «Дюна» та передано їм безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва, що знаходяться на території Лебедівської та Хотянівської сільських рад, згідно з додатком.
На підставі вказаного розпорядження 48 громадян (відповідач ОСОБА_1 та треті особи) отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Вказані земельні ділянки неодноразово відчужувалися ними, об`єднувалися, ділилися.
На час звернення з позовом до суду земельні ділянкиперебувають у власності відповідачів, а саме: у власності ОСОБА_6 перебувають земельні ділянки загальною площею 0, 6830 га; у власності ОСОБА_7 - земельна ділянка площею 0, 1005 га; у власності ОСОБА_3 - земельні ділянки загальною площею 1, 8284 га; у власності ОСОБА_5 -земельна ділянка площею 0, 1893 га;у власності ОСОБА_2 - земельна ділянка площею 0, 0356 га; у власності ОСОБА_4 - земельна ділянка площею 0, 3468 га; та у власності ОСОБА_1 - земельні ділянки загальною площею 0, 4215 га.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року