Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 616/80/18
провадження № 51- 6141 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Антонюка Н.В.,
прокурора Мороза С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220440001398, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зугдіді Грузія, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), інваліда ІІ групи з дитинства, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 09 липня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за п.п.2,4 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту затримання, починаючи з 27 жовтня 2017 року. Зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення із розрахунку день за день.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 03 вересня 2017 року в період часу з 13:00 до 18:00 години (точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в стані алкогольного спʼяніння, поблизу території кладовища, що по вул. Декоративна в смт. Великий Бурлук Харківської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою вбивства, завдав малолітньому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., який після спільного розпиття алкогольних напоїв із засудженим знаходився у непритомному стані, спочатку один удар ножем в область спини, потім силою проштовхнув лезо ножа глибше в його тіло. Після цього, витягнувши ніж із рани, наніс потерпілому, з особливою жорстокістю, не менше 32-х аналогічних ударів ножем в область задньої частини тулуба, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд усупереч ст. 419 КПК України не навів переконливих відповідей на доводи щодо безпідставного призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке вважає надто м`яким.
Стверджує, що судами не взято до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, наслідки у виді смерті малолітньої дитини те, що ОСОБА_1 перед вчиненням вбивства напоїв алкоголем семирічного хлопчика, з особливою жорстокістю наніс не менше 33 ножових удари. Крім того, не враховано малозначний мотив вчиненого, поведінку засудженого, який не розкаявся, а також те, що він притягувався до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, правопорушення скоєно також із застосуванням ножа.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони обвинувачення від захисника засудженого - адвоката Зінченко С.А. надійшло заперечення, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Прокурор Мороз С.В. в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412- 414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 2,4 ч.2 ст.115 КК України та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюється.
Мотиви Суду
Єдиним доводом касаційної скарги прокурора є те, що покарання, призначене ОСОБА_1 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок м`якості. Цей довід не заслуговує на увагу з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виправлення, як мета покарання це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_1 місцевий суд дотримався наведених вимог закону, вірно врахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким. Взяв до уваги спосіб та характер його вчинення те, що засуджений, скористався безпорадним станом малолітнього ОСОБА_2, який після спільного із ним вживання алкогольних напоїв був непритомним та не міг чинити опору. Зважено і на малозначний мотив злочину.
Обираючи міру примусу, суд вірно послався на такі дані про особу винного, як те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, є інвалідом ІІ групи з дитинства, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом "помірна розумова відсталість", згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 329 від 26 квітня 2017 року страждає на хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості з порушенням поведінки. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1, виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Обов`язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку - смерті людини. Відсутність такого наслідку виключає можливість притягнення до відповідальності за закінчений злочин.
Тому, твердження прокурора про неврахування судом наслідку злочину у виді смерті є недоречним.
За ступенем суспільної небезпечності умисні вбивства поділяються на: а) умисне вбивство без обтяжуючих обставин і без пом`якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК України); б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК Україн); в) умисне вбивство при пом`якшуючих обставинах (статті 116-118 КК України).
Найбільш небезпечним видом убивства є умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, перелічених у пп. 1-14 ч. 2 ст. 115 КК України.
При засудженні особи за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 КК покарання за кожним пунктом цієї статті окремо не призначається. Проте при його призначенні необхідно враховувати наявність у діях винного декількох кваліфікуючих ознак умисного вбивства як обставин, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Місцевий суд визнав доведеним обвинувачення, яке інкримінувалося ОСОБА_1 органом досудового розслідування та засудив його за п. п.2, 4 ч.2 ст.115 КК України, тобто у вчиненні вбивства за обтяжуючих обставин, а саме - умисного протиправного заподіяння смерті малолітньої дитини, вчинене з особливою жорстокістю.