Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 759/2075/16-ц
провадження № 61-20797св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ляшком Олександром Віталійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» (далі - ПрАТ «ТММ-Енергобуд»), про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ПАТ «ТММ Енергобуд» належно не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість за Генеральним кредитним договором, яка на 21 січня 2016 року становить 605 374 240,60 грн.
Позивач зазначав, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема, але не виключно, було укладено договори:
- договір поруки № 289/31/6-4 від 30 липня 2009 року, уклалений між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 ;
- договір поруки № 289/31/6-3 від 30 липня 2009 року, уклалений між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 .
Пунктами 1.1 договорів поруки визначено, що поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язання за Генеральним кредитним договором № 289/31/6 від 30 липня 2009 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Ураховуючи наведене, АТ «Державний ощадний банк України» просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на його користь 10 000 000 грн в рахунок часткового погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 289/31/6 від 30 липня 2009 року;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10 000 000 грн в рахунок часткового погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 289/31/6 від 30 липня 2009 року;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року провадження у справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа -ПрАТ «ТММ-Енергобуд», про стягнення заборгованості закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз`яснено позивачу, що розгляд вказаного спору віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала районного суду мотивована тим, що спір у цій справі між позивачем та відповідачами виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
При цьому суд першої інстанції посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 635/1964/14-ц (провадження № 61-35274св18).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задоволено.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов`язку, та до боржника за основним зобов`язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що провадження у справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відкрито Святошинським районним судом м. Києва 29 лютого 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відтак, на час пред`явлення АТ «Державний ощадний банк України» вищезазначеного позову, останнім були дотримані правила підсудності та юрисдикції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати та залишити в силі ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що АТ «Державний ощадний банк України», як кредитор, звернулося до суду з позовом у порядку цивільного судочинства до фізичних осіб, як поручителів за договорами поруки, які укладені для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочинів, укладених для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 635/1964/14-ц (провадження № 61-35274св18), які не були враховані апеляційним судом.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неповне з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України та скасував ухвалу районного суду про закриття провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.