Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 308/13017/16-ц
провадження № 61-21376св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк»), ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович,
треті особи: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2020 року у складі судді Придачук О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «ВіЕсБанк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В., треті особи: Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява мотивована тим, що спірний договір купівлі-продажу від 26 жовтня 2016 року з продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені було укладено без належних правових підстав, з порушенням вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки між нею та банком іпотечний договір не передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі, іпотекодержатель не повідомив її про намір продати предмет іпотеки, а також не повідомив жодну з осіб, в інтересах якої було накладено арешт на все належне їй на праві власності майно (у тому числі предмет іпотеки) та державну виконавчу службу, яка наклала ці заборони, у примусовому порядку виконувала судове рішення, чим порушив її право власності оскільки протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення вона мала право письмово повідомити іпотекодержателя про намір купити предмет іпотеки, і лише у випадку коли вона та інші особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки не висловили наміру його придбати іпотекодержатель мав право продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд, а нотаріус посвідчити такий договір та зареєструвати право власності.
Посилалася на те, що при укладенні договору іпотекодержателем (продавцем) порушено вимоги Закону України «Про іпотеку» щодо порядку визначення ціни продажу предмета іпотеки - майно продано за ціною, що в десять разів є нижчою від звичайної вартості майна, а також без отримання нотаріально посвідченої згоди на відчуження іпотечного майна у її чоловіка - ОСОБА_3 , та договір укладено представником банку, а саме ОСОБА_4 , який не мав права його укладати, оскільки він згідно з довіреністю від 23 грудня 2013 року, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 2775 він не був наділений повноваженням укладати договори купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд: визнати укладений 26 жовтня 2016 року договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку») між ПАТ «ВіЕсБанк», від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , посвідчений 26 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д. В., зареєстрований у реєстрі за № 2118, недійсним з моменту його вчинення; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - аптеку, загальною площею 141,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»), укладеного 26 жовтня 2016 року; визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 жовтня 2016 року, індексний номер 32060089, про реєстрацію права власності на аптеку, загальною площею 141,3 кв. м, за адресою: будинок АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , ухвалене державним реєстратором - приватним нотаріусом Кішкіним Д. В., номер запису про право власності 17105812, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066249621101, та зобов`язати приватного нотаріуса Кішкіна Д. В. поновити запис про її право власності на будівлю аптеки.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 серпня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «ВіЕс Банк» - Акціонерне товариство (далі - АТ) «Таскомбанк».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені (у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»), укладений 26 жовтня 2016 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д. В., зареєстрований у реєстрі за № 2118.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - аптеку, загальною площею 141,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вчинену на підставі договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку»), укладеного 26 жовтня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при підписанні, укладенні та нотаріальному посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу було порушено положення частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку», чим порушено переважне право позивача на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя, тому є правові підстави для визнання недійсним договору на підставі частини першої статті 215 ЦК України, як такого, що не відповідає вимогам частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційні скарги АТ «Таскомбанк», ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. задоволено частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 вересня 2020 року в частині задоволення позовних вимог до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. скасовано.
У позові до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіна Д. В. відмовлено.
Решту рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення по суті спору.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що іпотекодержатель (ПАТ «ВіЕс Банк») не виконав вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, та є самостійною й достатньою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
При цьому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач помилково визначив відповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі навіть третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність повноважень представника банку на укладення спірного договору, оскільки він діяв на підставі належно оформленої та посвідченої довіреності.
Вважає, що суди помилково вказали на порушення іпотекодержателем норм статей 35, 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки стаття 35 передбачає саме направлення вимоги, а не її отримання, а статтею 38 встановлено, що у разі невиконання положень цієї статті щодо повідомлення про намір продати предмет іпотеки, іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків, що не має наслідком визнання відповідного договору недійсним. З урахуванням наведеного, вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав.
Також посилається на те, що доводи позовної заяви щодо арешту нерухомого майна на час його продажу, є безпідставними та спростовуються наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою від 26 жовтня 2016 року № 71441332, яка була надана нотаріусом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими та спростовуються встановленими судами обставинами, не впливають на правильність вирішення судами справи, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
07 лютого 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 грудня 2007 року ОСОБА_1 уклала з Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», кредитний договір КF 46188 на отримання споживчого кредиту.
Того ж дня, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Електрон Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого остання передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме - аптеку загальною площею 141,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26 жовтня 2016 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу «предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені (в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку)», згідно з яким продавець, як іпотекодержатель за іпотечним договором, посвідченим 20 грудня 2007 року Анучин Г. В. - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1474 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатком до іпотечного договору, посвідченим 22 лютого 2008 року Анучин Г. В. - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, за реєстровим № 541, додатком до іпотечного договору, посвідченим 22 травня 2008 року Анучин Г. В. - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1663) продав, а покупець купив нерухоме майно, а саме - аптеку, загальною площею 141,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу «предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені» від 26 жовтня 2016 року від імені ПАТ «ВіЕс Банк» на підставі довіреності, посвідченої 23 грудня 2013 року Шапіро І. В. - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2775, підписано ОСОБА_4 . Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_4 уповноважено вести справи банку в усіх без винятку судах, судових, адміністративних установах та організаціях України з усіма правами, які надані законом позивачу (без права повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позовних вимог, відповідачу, третій особі та потерпілому, здійснювати всі повноваження стягувача, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Також вказаною довіреністю ОСОБА_4 уповноважено укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна, на які право продажу належить ПАТ «ВіЕс Банк на підставі рішення суду.
21 травня 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі за позовом ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, згідно з яким суд ухвалив стягнути з неї на користь банку заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2007 року № KF46188 у сумі 204 187,11 грн, з яких: 160 419 грн - заборгованість за кредитом, 34 986,7 грн - заборгованість за відсотками, 6 961,41 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, держмито у розмірі 1 700 грн та 120 грн суми витрат за інформаційно-технічне забезпечення.
На виконання вказаного рішення суду 03 квітня 2013 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист у справі № 2-5079/11, та 24 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження № 37735352 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
У межах указаного виконавчого провадження, 18 листопада 2014 року головним державним виконавцем МВ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Роман В. Я. проведено опис майна боржника - ОСОБА_1 , а саме - аптеки загальною площею 141,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке накладено арешт і встановлено обмеження права користування і відчуження у будь-який спосіб. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання Баняс В. В. - представник ПАТ «ВіЕс Банк».
27 листопада 2014 року представник ПАТ «ВіЕс Банк» Баняс В. В. звернувся до державного виконавця із заявою про залучення експерта - приватного підприємця (далі - ПП) ОСОБА_6 для участі у виконавчому провадженні № 37735352 з метою визначення вартості описаного й арештованого майна, а саме - аптеки загальною площею 141,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була задоволена, з огляду на постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 14 березня 2016 року.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 28 березня 2016 року, наданого суб`єктом оціночної діяльності - ПП ОСОБА_7 , ринкова вартість об`єкта оцінки - аптеки загальною площею 141,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1 949 578 грн. Сторони виконавчого провадження були ознайомлені з висновком експерта про вартість майна та заперечень щодо результату оцінки майна не висловлювали. Термін дії даного звіту 6 місяців і станом на день укладення оспорюваного договору вказаний звіт був дійсний.
Також, за заявою ПАТ «ВіЕс Банк» в особі представника Михайлишина В. М. з метою оформлення договору купівлі-продажу 19 жовтня 2016 року оцінювачем ОСОБА_8 проведено оцінку вказаного нерухомого майна та визначено, що оціночна вартість об`єкта оцінки складає 253 000 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) та постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/5691/16-ц (провадження № 61-901св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 766/13946/16-ц (провадження № 61-17792св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.