Постанова
Іменем України
12 травня 2022 року
м. Київ
справа № 202/5399/16-ц
провадження № 61-6489св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Правекс Банк»,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в складі колегії суддів:
Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний
банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк»), назву якого змінено на Акціонерне товариство «Правекс Банк» (далі - АТ «Правекс Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява ПАТ КБ «Правекс-Банк» мотивована тим, що 28 лютого
2007 року Акціонерний комерційний банк «Правекс-Банк» (далі -
АКБ «Правекс-Банк»), назву якого змінено на ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 51 750 дол. США зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів до 28 лютого 2032 року.
Кредитні зобов`язання позичальника були забезпечені договором поруки, укладеним 28 лютого 2007 року між АКБ «Правекс-Банк» і ОСОБА_2 , відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором як солідарний боржник.
ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, тому станом на 21 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі
23 278,61 дол. США, яка складається з: тіла кредиту - 21 125,14 дол. США та відсотків за користування кредитом - 2 153,47 дол. США.
На підставі викладеного ПАТ КБ «Правекс-Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 278,61 дол. США з переведенням іноземної валюти
в українську за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору неукладеним.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що
в наданій до суду ксерокопії кредитного договору змінено суттєві
умови, зокрема, змінено суму та валюту кредиту, а також проценти за користування кредитом. У наданій до суду ксерокопії кредитного договору (на першій-четвертій сторінках) відсутній підписи ОСОБА_1 . Поданий кредитором договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 28 лютого 2007 року, який укладено 21 січня 2015 року,
є фіктивним, оскільки банк змінив дату укладення угоди, документ був підписаний, вірогідно, 28 лютого 2007 року.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір від 28 лютого 2007 року таким, що не укладався.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 10 травня 2017 року вказані позови об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 28 травня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог
АТ «Правекс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито у зв`язку зі смертю останнього.
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 28 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог
АТ «Правекс Банк» до позичальника про стягнення заборгованості та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи було призначено експертизу, для проведення якої було надано два кредитних договори від 28 лютого 2007 року за № 4276-006/07Р, що містять різну інформацію про розмір кредиту, відсоткову ставку та порядок погашення тіла кредиту. За результатом дослідження вказаних договорів експерт зазначив, що не підтверджується видача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 51 750 дол. США та не підтверджується доведення до позичальника інформації щодо реальної відсоткової ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, а також сукупної вартості кредиту за кредитним договором.
Отже, позивачем за первісним позовом не надано доказів щодо отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , валюти кредитування та суми кредиту, оскільки у матеріалах наявні два різні кредитні договори, тому суд бере до уваги висновок судово-економічної експертизи.
Позивач за зустрічним позовом не подала належних та допустимих доказів на підтвердження її заявлених вимог. Кредитний договір від 28 лютого
2007 року був укладений між сторонами, тому вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог до позичальника, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов АТ «Правекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 278,61 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 січня 2021 року становить 653 960,87 грн, яка складається з: 21 125,14 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 січня
2021 року становить 593 463,91 грн - сума кредиту; 2 153,47 дол. США, що за курсом НБУ станом на 27 січня 2021 року становить 60 496,96 грн - сума відсотків.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Правекс Банк» судові витрати у розмірі 21 698,38 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наданий відповідачем за первісним позовом примірник кредитного договору на першій-четвертій сторінках не містить печатки та підпису уповноваженої особи банку, а також не скріплений відповідним чином, тому не може бути належним та допустимим доказом. Разом з тим для проведення експертизи було надано два кредитні договори, зокрема, і вищевказаний (поданий відповідачем за первісним позовом), що містять різну інформацію про розмір кредиту, відсоткову ставку та порядок погашення тіла кредиту, тому апеляційний суд не взяв до уваги зазначену експертизу, оскільки її висновки ґрунтуються на договорі, який не підписаний його сторонами з дотриманням норм цивільного права.
При цьому зібраними у справі доказами підтверджено обставини щодо укладення кредитного договору та забезпечувального до нього правочину, повне виконання кредитором своїх обов`язків, а також часткове виконання позичальником своїх кредитних зобов`язань. Оскільки ОСОБА_1 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за договором кредиту, то виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення на користь АТ «Правекс Банк». Позичальник не спростувала належними та допустимими доказами розмір заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог АТ «Правекс Банк» до позичальника та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржується, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду відповідач за первісним позовом посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня
2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 26 травня 2020 року у справі
№ 638/13683/15-ц; Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі
№ 212/1106/16-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 725/6810/14-ц,
від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року
у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справі № 905/2324/17, від 30 січня 2019 року у справі № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що кредитор зобов`язаний був звернутися до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, проте таких дій не вчинив, тому не набув права звертатися до суду з позовом у цій справі про стягнення кредитної заборгованості. Апеляційний суд не з`ясував, чи був дотриманий банком передбачений договором досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів.
Разом з тим у матеріалах справи містяться два кредитних договори від однієї дати, з одним і тим самим реєстраційним номером, проте місять різні умови, тому заявлені кредитором вимоги не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Також матеріали справи не містять доказів отримання позичальником кредитних коштів.
Наданий банком розрахунок заборгованості спростовано проведеною під час розгляду справи судово-економічною експертизою. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок експерта. Наданий позивачем розрахунок ґрунтується на припущеннях.
Апеляційний суд не дослідив належним чином надані позичальником докази, не врахував їх, а також не надав їм належної правової оцінки. Судом апеляційної інстанції не встановлено, якою валютою відбувалося погашення кредиту. ОСОБА_1 подала до суду докази отримання кредиту
в національній валюті.
Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга до Верховного Суду подана ОСОБА_1 15 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
17 травня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 29 квітня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 28 лютого 2007 року АКБ «Правекс-Банк», назву якого змінено на ПАТ КБ «Правекс-Банк», а в подальшому - на АТ «Правекс Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 51 750 дол. США зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів до 28 лютого 2032 року.
ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Правекс-Банк» 21 січня 2015 року уклали договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, яким, зокрема, встановили новий порядок погашення кредитної заборгованості.
Кредитні зобов`язання позичальника були забезпечені договором поруки, укладеним 28 лютого 2007 року між АКБ «Правекс-Банк» і ОСОБА_2 , відповідно до умов якого останній зобов`язався відповідати перед кредитором як солідарний боржник щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 28 лютого 2032 року у розмірі 51 750 дол. США.
Вимоги до ОСОБА_1 були також забезпечені шляхом
укладання договору іпотеки від 28 лютого 2007 року, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.2.1 договору іпотеки визначено, що іпотекодавець зобов`язаний повернути кредит у розмірі 51 750 дол. США у строк до 28 лютого 2032 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок відповідно до пункту 4.1 кредитного договору.
Апеляційний суд встановив, що банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.
ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, тому відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 21 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 23 278,61 дол. США, яка складається
з: тіла кредиту - 21 125,14 дол. США та відсотків за користування
кредитом - 2 153,47 дол. США.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 19 липня 2018 року призначено у справі судову економічну експертизу.
Для проведення експертизи було надано два договори від 28 лютого
2007 року за № 4276-006/07Р, що містять різну інформацію про розмір кредиту, відсоткову ставку та порядок погашення тіла кредиту.
Апеляційний суд також встановив, що наданий відповідачем за первісним позовом примірник кредного договору на першій-четвертій сторінках не містить печатки та підпису уповноваженої особи банку, не скріплений належним чином.
За результатом проведеного дослідження було надано висновок
судово-економічної експертизи від 19 жовтня 2018 року. Разом з тим апеляційний суд встановив, що вказаний висновок експертизи не може бути належним та допустимим доказом, оскільки для проведення цієї експертизи було надано два договори, зокрема, і поданий ОСОБА_1 примірник, на першій-четвертій сторінках якого не міститься печатка та підпис уповноваженої особи банку, а сам договір не скріплений належним чином.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.