Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 760/28203/20
провадження № 61-14194св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство оборони України, Київське квартирно-експлуатаційне управління,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
від 29 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Київське КЕУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він з 1994 по 2013 рік проходив військову службу у Збройних Силах України. У 2013 році його було звільнено за станом здоров`я та згодом визнано особою з інвалідністю
ІІ групи.
Із 1994 року перебуває на обліку громадян, що потребують покращення житлових умов у Київському гарнізоні, а з 2002 року переведений у чергу для першочергового забезпечення житлом.
Із 2006 року на підставі спеціального ордеру проживає в службовому житловому приміщенні в гуртожитку за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня
2001 року № 269 будівлі по АДРЕСА_2 були передані до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».
Актом прийняття в експлуатацію державної приймальної комісії закінченого будівництва (реконструкції) від 23 грудня 1970 року гуртожиток по
АДРЕСА_3 прийнятий в експлуатацію.
Актом прийняття в експлуатацію державної приймальної комісії закінченого будівництва від 31 грудня 1987 року гуртожиток по АДРЕСА_4 прийнятий в експлуатацію.
На підставі директиви МОУ та рішення Начальника Генерального штабу
від 04 лютого 2002 року протягом 2002-2007 років було проведено капітальний ремонт (реконструкцію) вказаних будівель під гуртожитки квартирного типу для забезпечення житлом військовослужбовців Київського гарнізону, у першу чергу Генерального штабу та центрального апарату МОУ.
Реконструкція будівель здійснювалась Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, внаслідок чого актами робочої комісії зазначені будівлі введено в експлуатацію як казарми поліпшеного планування без залучення органів місцевого самоврядування.
Зазначеними директивами передбачалася подальша зміна статусу будинку з гуртожитку на житловий багатоповерховий будинок.
Позивач вважав, що всупереч Закону України «Про містобудівну діяльність», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня
2011 року № 461, декларації про готовність об`єктів (корп. 26 та 33) до експлуатації не складалися, акти Державної комісії по введенню в експлуатацію цих будинків відсутні.
Вказав, що з часу заселення будинків минуло понад 13 років, а будівлі досі не введені в експлуатацію після реконструкції та перебувають у відомчій належності як гуртожитки для курсантів на балансовому обліку Київського КЕУ, в яких проживає 165 сімей ветеранів військової служби.
Листом від 27 травня 2010 року № 002-751 Київська міська державна адміністрація на звернення МОУ повідомила, що корпуси 26 та 36 по
АДРЕСА_2 відповідно до наданих актів прийнято в експлуатацію як житлові будинки і додаткового підтвердження в інший спосіб статусу житлових не потребують.
Однак МОУ ухиляється від передачі зазначених будинків у комунальну власність, що унеможливлює реалізацію мешканцями права на приватизацію житлових приміщень.
Станом на 28 березня 2013 року МОУ було виготовлено технічний паспорт на квартирний житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_3 , з приміткою, що об`єкт самочинно перепланований і в бюро технічної інвентаризації не подані документи про присвоєння поштової адреси (інвентаризаційна справ № 39549).
Позивач звертався до МОУ з пропозицією надати можливість завершити реконструкцію та за власні кошти ввести в експлуатацію квартиру, яку він займає, проте отримав відмову.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність МОУ, Київського КЕУ, яка полягає у невведені до цього часу у встановленому законодавством України порядку в експлуатацію жилих будівель за адресами:
АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 після їх реконструкції, та перешкоджанні надання зазначеним жилим будівлям статусу житлових будинків;
2) зобов`язати МОУ, Київське КЕУ:
2.1. на підставі технічних паспортів на квартирні (багатоповерхові) житлові будинки по АДРЕСА_3 від 28 березня 2013 року та
корп. 33 від 03 березня 2011 року подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об`єктів до експлуатації для здійснення реєстрації відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року № 750);
2.2. дозволити ОСОБА_1 ввести відповідно до пункту 8 розділу 3 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ від 31 липня 2018 року № 380, в експлуатацію (за власні кошти) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у квартирному (багатоповерховому) житловому будинку (відповідно до технічного паспорта на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок (інвентаризаційна справа № 39549), виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 28 березня 2013 року, для постійного проживання членів сім`ї ОСОБА_1 , з подальшим зняттям ОСОБА_1 та членів сім`ї з квартирної черги у гарнізоні м. Києва;
2.3. здійснити передачу житлових будинків по
АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 у комунальну власність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва, у складі судді
Зуєвич Л. Л., від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано МОУ подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність до експлуатації будинку по АДРЕСА_3 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що директивою МОУ та рішенням начальника Генерального штабу
від 04 лютого 2002 року передбачалася зміна статусу спірного будинку (корп. 26) з гуртожитку на житловий багатоповерховий будинок, а тому позивач мав небезпідставні сподівання на те, що статус будинку зміниться і він зможе приватизувати квартиру. Ці очікування є легітимними, мають конституційну основу і реальне підґрунтя, то ж підлягають судовому захисту.
Ситуація, яка перешкоджає реалізації прав військовослужбовця на приватизацію житла, виникла внаслідок діяльності (рішень, дій та бездіяльності) МОУ та підпорядкованих йому органів і триває досить довго, щонайменше з 2009 року. Відповідачі не навели обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість введення реконструйованого будинку в експлуатацію.
Відповідно до приписів статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» введення будинків в експлуатацію є не правом, а обов`язком замовника будівництва, а тому доводи відповідачів про дискреційний характер їх повноважень як забудовників є безпідставними. Виконання чи невиконання цих повноважень підлягає судовому контролю.
Суд вказав, що така бездіяльність відповідачів є протиправною і порушує права позивача. Ці права можуть бути захищені у спосіб зобов`язання подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність до експлуатації будинку по
АДРЕСА_3 . При цьому лише МОУ є належним відповідачем, оскільки має необхідні повноваження та можливості вчинити дії на захист прав позивача.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, районний суд звернув увагу на те, що вимоги про зобов`язання відповідачів дозволити
ОСОБА_1 ввести в експлуатацію (за власні кошти) квартиру АДРЕСА_1 , є безпідставними, адже законом не передбачена можливість введення в експлуатацію окремих квартир в багатоквартирному будинку.
Також районний суд зазначив, що вимоги про зобов`язання відповідачів здійснити передачу житлових будинків по АДРЕСА_3
та АДРЕСА_5 у комунальну власність, є передчасними, оскільки ці будинки ще не є «житловими» та не можуть бути об`єктом передачі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 серпня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Київського КЕУ задоволено.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до МОУ про зобов`язання подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність до експлуатації будинку по АДРЕСА_3 відмовлено.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня
2021 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки
від 08 жовтня 2021 року, компенсовано Київському КЕУ за рахунок держави шляхом списання з рахунку Державного казначейства України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі
1 261,20 грн.
Колегія суддів, встановивши, що спірний будинок було введено в експлуатацію як гуртожиток, вказала на те, що висновок суду першої інстанції, що спірний будинок не є «житловим» та про порушення права позивача на приватизацію жилого приміщення зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного встановлення обставин, які мають значення для справи.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 760/28203/20 на постанову Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з районного суду.
У листопаді 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 29 квітня 2020 року у справі № 742/1756/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права при триваючому не введенні в експлуатацію будинку після виконання в ньому будівельних робіт (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, вважаючи, що суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Стверджує, що апеляційний суд проігнорував факт сумнівного походження технічного паспорту від 30 травня 2019 року, який в порівняні з технічним паспортом, який було виготовлено 28 березня 2013 року, має розбіжності.
Звертає увагу, що капітальний ремонт будівлі є одним із видів будівництва, за наслідками проведення якого відповідний об`єкт будівництва підлягає обов`язковому введенню в експлуатацію, тоді як будівлі по
АДРЕСА_7 після капітального ремонту (реконструкції) не введені в експлуатацію і перебувають у відомчій належності як гуртожитки для курсантів казарменого типу, що не відповідає дійсності та не дає мешканцям реалізувати своє конституційне право на житло.
Наголошує на тому, що відповідачами не надано доказів реєстрації будинків по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 як гуртожитків, а відомості про вказані об`єкти нерухомості невнесені до Реєстру об`єктів нерухомого майна.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року МОУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить закрити провадження в частині доводів касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України та касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 742/1756/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини в цих справах та розглядуваній справі не є подібними.
Звертає увагу на відсутність в матеріалах справи директиви МОУ
від 11 червня 2001 року № Д-14, резолюції МОУ від 04 лютого 2002 року
№ М-368, рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України
від 04 лютого 2002 року № 713/з, на які посилається позивач, а також те, що технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_3 від 28 березня 2013 року наданий не в повному об`ємі.
Спірна будівля (копр. 26) введена в експлуатацію 23 грудня 1970 року, обліковується як гуртожиток та перебуває у власності держави, уповноваженим органом управління якої є МОУ. Надання вказаному об`єкту нерухомості статусу житлового багатоквартирного будинку можливе лише за рішенням власника шляхом реконструкції до відповідних вимог будівельних стандартів.
Натомість переобладнання гуртожитку в житловий багатоквартирний будинок не здійснювалось, жодних відповідних рішень та дій не вчинялось.
Вважає, що нездійснення реєстрації вказаного об`єкту нерухомості у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів не змінює його статусу гуртожитку, не змінює призначення для тимчасового проживання відповідної категорії осіб та не може слугувати підставою вважати, що цей об`єкт нерухомості не має статусу гуртожиток.
Вказує на необґрунтованість доводів позивача щодо порушення конституційного права на житло, оскільки забезпечення постійним житлом здійснюється в порядку черговості. ОСОБА_1 в загальній черзі перебуває під № 1400, а в першочерговій - № 355, а тому будь-які висновки про порушення його права на житло є передчасними.
У жовтні 2021 року Київське КЕУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого по суті є аналогічними відзиву МОУ.
ОСОБА_1 у жовтні 2021 року подав відповіді на відзиви відповідачів, в яких зазначає, що під час судового засідання в апеляційному суді він надав директиву МОУ від 11 червня 2001 року № Д-14, резолюцію МОУ
від 04 лютого 2002 року на рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 04 лютого 2002 року № 713/з, проте вони не були приєднанні до матеріалів справи.
Вказує, що до позову надано першу і останню сторінку технічного паспорту від 28 березня 2013 року, оскільки вказаний документ є значним за обсягом, а предметом позову є узаконення статусу будинку, який достатньо відображено на цих аркушах. При цьому замовником вказаного документу було МОУ, а тому оригінал технічного паспорту знаходиться у відповідачів.
Відповідно до договору № 79/2004 від 10 листопада 2004 року на створення (передачу) науково-технічної документації ДП МОУ «Львівське будівельне управління» як замовник та ДП МОУ «Вінницький проектний інститут» як виконавець уклали договір, предметом якого є розробка науково-технічної продукції по об`єкту - капітальний ремонт будівлі № 59/26. Згідно з кошторисом № 2498 до цього договору проекті роботи виконувалися щодо перепланування будівлі № 59/26 під квартири.
Доводи відповідачів про невиконання робіт з 1970 року щодо реконструкції чи переобладнання спірної будівлі спростовані невідповідністю плану поверхів, доданого до акту прийняття в експлуатацію державної приймальної комісії закінченого будівництва (реконструкції) від 23 грудня 1970 року, фактичному плану цієї будівлі. Зокрема квартира, в якій він проживає, відображена на плані як санвузли або інші технічні приміщення.
У листопаді 2021 року Київське КЕУ подало до Верховного Суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить докази, що долучені до вказаної відповіді ОСОБА_1 на відзив, залишити без розгляду з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами