Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 308/8384/21
провадження № 61-1876св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Ужгородської окружної прокуратури,
відповідачі: Ужгородська міська рада, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Голяна О. В., від 28 липня 2021 року про повернення позовної заяви та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., від 09 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року керівник Ужгородської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Ужгородської міської ради,
ОСОБА_1 ,в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 18 січня 2019 року за № 1403 в частині затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:55:001:0886, площею 0, 0710 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, передання її у власність, а також скасувати державну реєстрацію права власності
ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 05 липня 2021 року позовну заяву прокурора залишено без руху для усуненні недоліків, які суд вбачав у неподанні доказів повідомлення прокурором органу, який вчиняє бездіяльність та не звертається до суду в інтересах держави.
На виконання ухвали суду від 05 липня 2021 року прокурор подав заяву, в якій зазначив, що діє як самостійний позивач та не зобов`язаний нікого повідомляти про звернення до суду із цим позовом.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 28 липня 2021 року позовну заяву прокурора визнано неподаною та повернуто.
Суд дійшов висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду справи по суті. При цьому прокурор не виконав вимоги ухвали
від 05 липня 2021 року про залишення позову без руху, не надав докази повідомлення органу, який вчиняє бездіяльність - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр), та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня
2021 року в справі № 807/784/17.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд встановив, що забезпечення законності, тобто дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на відповідній території покладено саме на Держгеокадастр.
Оскільки прокурор не звертався до відповідного органу, до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів і помилково зазначив у позові про відсутність такого органу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України, для повернення позову прокурора.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданій касаційній скарзі заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О. А., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28 січня 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури Ломакіна-Невідома О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 28 липня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 09 листопада 2021 року у цивільній справі № 308/8384/21.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У квітні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, які не узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах
від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 308/7241/19, від 06 липня 2021 року у справі № 922/3025/20 та Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18,
від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.
Заявник стверджує, що земельна ділянка, яка неправомірно передана Ужгородською міською радою у власність ОСОБА_1 , належить до земель комунальної власності, а тому Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями розпорядника спірної землі у тому числі, щодо захисту права власності.
Крім того, наявні в ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області функції державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства не наділяють цей орган правом звернення до суду із позовними вимогами, заявленими прокурором у цій справі.
Прокурор самостійно звернувся до суду за захистом порушених інтересів територіальної громади м. Ужгород як позивач, оскільки вважає, що Ужгородська міська рада, яка уповноважена здійснювати функції розпорядника землі у спірних правовідносинах, діяла всупереч вимогам чинного законодавства та волі територіальної громади, прийняла незаконне рішення і виступає у справі відповідачем.
Інший орган, який в даному випадку міг би представляти інтереси територіальної громади м. Ужгород, відсутній.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 05 липня 2021 року позов прокурора залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання суду доказів щодо повідомлення прокурором органу, який вчиняє бездіяльність та не звертається до суду в інтересах держави.
Постановляючи ухвалу від 05 липня 2021 року, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення законності, тобто дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю на відповідній території покладено на Держгеокадастр. Прокурор не звертався до органу в сферу повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону для вжиття відповідних заходів і помилково зазначив у позові про відсутність повноважень у такого органу.
19 липня 2021 року прокурором подано до суду заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої прокурор зазначив, що:
«спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності не належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності, тому Держгеокадастр у цьому випадку не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства не надають Держгеокадастру права на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі…
…функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Ужгородська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади…
…Ужгородська міська рада не може самостійно скасувати оскаржуване рішення, яке є актом індивідуальної дії…
…Ужгородська міська рада, уповноважена на захист інтересів держави, як представник влади, будучи органом місцевого самоврядування, у даному випадку сама ж і допустила порушення вимог земельного законодавства, що виразилося у прийнятті незаконного рішення, а отже повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості бути позивачем у цій же справі. Поєднання позивача та відповідача в одній особі суперечило б вимогам ЦПК України».
Позиція Верховного Суду
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.