ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 280/5989/20
адміністративне провадження № К/9901/35807/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у складі головуючого судді Татаринова Д.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Лукманової О.М. (головуючої), Божко Л.А., Дурасової Ю.В. у справі №280/5989/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» (надалі - ТОВ «Парадіз ХХІ», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, (надалі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2020 №0007500402 (форма В1), та №0007510402 (форма В4 ).
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 №0007500402 (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника податків на загальну суму 2 424 872,50 грн (у тому числі штрафні (фінансові) санкції);
2.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 №0007510402 (форма «В4»), яким визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 438 758,00 грн.
2.3. Стягнуто на користь ТОВ «ПАРАДІЗ XXI» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вул. Соборна, 17, ідентифікаційний код 37221297) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код 43143945) судові витрати у вигляді судового збору на суму 21 020,00 грн.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання достовірності нарахування від`ємною значення з податку на додану вартість за квітень 2020 року, складено акт від 17.07.2020 №147/08-01-04-02/37221297, у якому зафіксовані порушення: підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:
- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податковою кредиту поточною звітного (податковою) періоду (р.19 Декларації з ПДВ за квітень 2020 року) на суму 3 378 656 грн, що призвело до:
- завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1 Декларації з ПДВ за квітень 2020 року) на суму 1 939 898 грн;
- завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податковою) періоду) (р.21 Декларації з ПДВ за квітень 2020 року) на суму 1 438 758 грн.
3.2. На підставі результатів проведеної перевірки 13.08.2020 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
3.2.1. №0007500402 (форма В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податків на суму 1 939 898,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 484 974,50 грн;
3.2.2. №0007510402 (форма В4), яким позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 438 758,00 грн.
3.3. Висновки акту перевірки обгрунтовані тим, що: ТОВ «Парадіз XXI» на підтвердження транспортування соняшнику від ТОВ «Дружба» протягом квітня 2020 року були надані товаро-транспортні накладні, в яких не зазанчена конкретна (фактична) адреса пункту навантаження, а лише вказано місто (Покровельський р-н, с. Орли), що не дає можливості встановити його знаходження та облік; ТОВ «Парадіз XXI» подає до податкового органу недостовірні дані, щодо обліку та використання у виробництві товарів (соняшник), отриманих від ТОВ «Дружба» протягом квітня 2020 року; згідно наданих до ГУ ДПС у Запорізькій області письмових пояснень (в порядку пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України) від 31 травня 2020 року №49, сировина отримана від постачальника ТОВ «Дружба» у кількості 105,1 тон по видатковій накладній №55 від 17 квітня 2020 року була оприбуткована на склад та 22.05.2020 відпущена у виробництво для її подальшої переробки та отримання олії соняшникової, але перевіркою даних бухгалтерського обліку та карток складського обліку встановлено, що станом на 30 квітня 2020 року по рахунку 201 Сировина (соняшник) обліковується залишок (кінцевий залишок по дебету) у кількості 58 552 кг загальною вартістю 522 320,89 грн, тому на думку податкового органу дані, які наведені у поясненні не відповідають даним про кількість сировини (соняшник) станом на 30.04.2020 згідно бухгалтерського обліку, щодо постачання товарів (соняшнику) від ТОВ «Дружба».
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у самому акті перевірки не заперечується надходження придбаного у ТОВ «Дружба» соняшника; відповідно до матеріалів справи та акту перевірки соняшник який придбавався у ТОВ «Дружба» включений до роботи підприємства, залишок якого обліковується на складі позивача; на підставі досліджених первинних документів товар надійшов від контрагента до позивача і відпущено у виробництво для подальшої переробки та отримання олії соняшникової; у результаті господарських операцій з ТОВ «Дружба» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом; твердження перевіряючих про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не відповідають дійсності, оскільки в судовому порядку встановлено, що у товарно-транспортних накладних, складених на виконання спірних господарських опрацій зазначено вулицю, номер будинку, село та район.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
6. Підставою для касаційного оскарження судових рішень зазначено п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норму права (підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 198.5 статті 198 і пункт 199.1 статті 199, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному:
6.1. у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №803/1443/16 (провадження К/9901/31943/18) та від 27.08.2020 у справі №П/811/509/17 (провадження К/9901/42094/18), де наведено висновок, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та / або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків. Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межою господарської діяльності платника податків не дають права на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Суд також зазначив, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської операції. Лише у разі наявності розумної економічної причини та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
7. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
10. Згідно з підунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
11. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
12. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
13. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
14. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
15. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
16. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 ПК України.
17. Відповідно до пункту 200.1 цієї статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
18. Пунктом 200.4 вказаної статті передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 20011.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
19. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.