ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 380/12337/20
адміністративне провадження № К/9901/18422/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 (головуючий суддя: Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Глушко І.В., Довга О.І.) у справі №380/12337/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ у Львівській області щодо обмеження з 20.07.2020 призначеної та виплаченої пенсії максимальним розміром;
зобов`язати відповідача здійснити з 20.07.2020 виплату та виплачувати в подальшому позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, в тому числі незалежно від збільшення загального підсумкового розміру пенсії внаслідок збільшення складових пенсії, підвищень, надбавок та доплат до пенсії, та незалежно від збільшення встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 20.07.2020 по день проведення доплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021, позов задоволено частково:
визнано протиправними дії ГУПФУ у Львівській області щодо обмеження з 20.07.2020 максимальним розміром призначеної та виплачуваної позивачу пенсії;
зобов`язано відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром з 20.07.2020 та провести доплату різниці пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 20.07.2020 по день проведення доплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 20.07.2020 знаходиться на пенсійному обліку відповідача та йому призначено пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення.
Згідно із протоколом призначення пенсії від 20.07.2020, розмір пенсії має становити 22 859,85 грн, проте з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії, фактична сума до виплати складає 17120 грн.
Вважаючи, що пенсія виплачується у неповному розмірі, позивач 11.11.2020 звернувся до Управління із заявою, в якій просив перерахувати йому пенсію з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, починаючи з 20.07.2020 без обмеження її максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою і отриманою пенсією.
За результатами розгляду цієї заяви, відповідач листом від 12.11.2020 №7880-8538/Р-02/8-1300/20 повідомив позивача про те, що розмір його пенсії, яка підлягає виплаті, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність і становить 17 120 грн. В якості нормативного обґрунтування своїх дій відповідач послався на положення статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним та порушує його право на належний рівень пенсійного забезпечення. Вказує на те, що норма, якою було передбачено обмеження пенсій військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами, а саме: частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з часу проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, прямо передбачені частиною сьомою статті 43 цього Закону, з врахуванням змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Таким чином, з 20 грудня 2016 року норма частини сьомої статті 43 в Законі №2262-XII відсутня. Відповідно внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Вирішуючи справу суди послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Стверджує, що з 01.01.2017 набули чинності нові норми частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII відповідно до Закону №1774-VІІІ, якими встановлено обмеження у виплаті пенсії у період з 01.01.2017 по 31.12.2017 і такі норми неконституційними не визнавались, а тому виплата позивачу пенсії підлягає обмеженню з урахуванням норм закону. При цьому безпідставними є посилання судів обох інстанцій на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, оскільки норми, які визнані неконституційними, стосувалися Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, та іншого періоду з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Також відповідач зазначає про те, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, змін не зазнали та передбачають обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Окрім того, відповідач зазначає про те, що судами попередніх інстанцій протиправно не застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
Так, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII(в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.