ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 440/555/21
адміністративне провадження № К/9901/33900/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №440/555/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року (суддя Шевяков І.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.),
ВСТАНОВИВ:
В січні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №926 від 21.12.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1201/2020-вих про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1201/2020-вих, з урахування фактично виплачених сум, починаючи з 18.02.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то у позивачки виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.12.2020 № 926 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 10.04.2020 № 02/1201/2020-вих, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судами встановлено, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VІІІ позивачку звільнено у відставку з посади судді Ленінського районного суду міста Полтави.
З 04.10.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% суддівської винагороди судді.
У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивачка звернулась до відповідача зі заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку від 10.04.2020 №02/1201/2020-вих, видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказана довідка видана відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу ІІ), на підставі рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 97 112,40 грн, у тому числі: 1. Посадовий оклад - 69 366 грн; 2. Доплата за вислугу років - (40%) 27 746,40 грн; 3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн; 4. Доплата за науковий ступінь - 00,00 грн; 5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 00,00 грн; 6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 00,00 грн.
21.12.2020 ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №926 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про розмір суддівської винагороди від 10.04.2020 №02/1201/2020-вих, у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі прийнятого Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.
Позивачка, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами. Таким чином, з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, тобто з 19 лютого 2020 року, у позивачки виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, відмовляючи у задоволені позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, суди виходили з того, що в рішенні відповідача про відмову у здійсненні перерахунку не зазначено про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивачки. Тобто, питання відсоткового розміру оскаржуваним рішенням пенсійного органу не вирішувалося, а, отже, є передчасними вимоги ОСОБА_1 в частині визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обрахунку суми довічного грошового утримання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачка звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 80% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 10.04.2020 №02/1201/2020-вих, з урахування фактично виплачених сум, починаючи з 18.02.2020.
У касаційній скарзі позивачка наголошує, що визначений судами попередніх інстанцій спосіб захисту її прав не є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність відповідача, що, у свою чергу, призводить до необхідності повторних звернень до суду. Суди не надали відповідь щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII).
Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.