ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 540/2028/18
адміністративне провадження № К/9901/7252/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року (суддя Василяк Д.К.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (колегія суддів: Турецька І.О., Стас Л.В., Градовський Ю.М.) у справі № 540/2028/18 за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора відділу в Олешківському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонської області Лепесій Олени Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення та про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу в Олешківському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонської області Лепесій О. А. від 17.09.2018 № РВ-6500411222018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу в Олешківському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонської області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із внесенням таких відомостей до Поземельної книги та з присвоєнням кадастрового номера.
При цьому, позивач просила провести реєстрацію саме за її заявою щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 11.09.2018 року за №3В-9703567832018, за оригіналом погодженої, відповідно до законодавства, документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки та за електронним документом.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що абзац 3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України надає позивачці право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу органу місцевого самоврядування, а відтак відмова державного кадастрового реєстратора здійснити державну реєстрацію земельної ділянки на підставі виготовленого проекту землеустрою, суперечить приписам ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій». Посилається на порушення судами принципу мовчазної згоди щодо права на виготовлення проекту землеустрою у разі відсутності позитивного рішення. Посилається на позицію Верховного Суду, що викладена у рішеннях від 31.01.2018 (справа №814/8741/16), від 14.03.2018 (справа №804/3703/16), від 11.04.2018 (справа №806/2208/17).
Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 29.01.2018 ОСОБА_1 надіслала до Олешківської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером: 6525010100:33:003:0001).
Вказане клопотання Олешківська міська рада отримала та зареєструвала 02.02.2018.
Зі змісту листа Олешківської міської ради від 15.08.2018 за № 2150/2-14, вбачається, що розгляд клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2018 за № 273 відбувся у вигляді надіслання їй листа від 16.02.2018, в якому викладено причини щодо неможливості його задоволення.
Рішенням тридцять шостої чергової сесії Олешківської міської ради VІІ скликання від 30.03.2018 № 558 «Про відмову клопотань» ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
02.04.2018 позивач уклала договір з командитним товариством «Наукова впроваджувальна фірма «Нові технології» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером: 6525010100:33:003:0001), орієнтованою площею 0,1 га.
У той же день, позивач повідомила про це Олешківського міського голову та до цього письмового повідомлення додала наведений договір.
17.09.2018 державним кадастровим реєстратором Лепесій О.А. прийнято рішення № РВ-6500411222018, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволені заяви від 11.09.2018 № 3В-9703567832018 щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру (реєстрації земельної ділянки) на підставі невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком введення Державного земельного кадастру. Зазначено, що розроблений проект землеустрою суперечить ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки розроблений без надання дозволу Олешківської міської ради, про що свідчить лист позивача за №2150/2-14 від 15.08.2018.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що існує рішення тридцять шостої чергової сесії Олешківської міської ради VІІ скликання від 30.03.2018 № 558 «Про відмову клопотань», в якому позивачці було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою і яке, останньою, не оскаржено. За таких умов, суди дійшли висновку, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки не скористалась правом на оскарження вказаного рішення органу місцевого самоврядування.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності з наведеним у статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частинами першою, другою статті 6 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з частинам першою та четвертою статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Згідно п. 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.