ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 461/5439/17
адміністративне провадження № К/9901/60502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2018 (суддя Лялюк Є.Д.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 (колегія у складі суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., Затолочного В.С.)
у справі №461/5439/17
за позовом депутата Львівської міської ради Чолія Тараса Богдановича
до Львівської міської ради,
третя особа - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
про скасування пункту ухвали.
І. РУХ СПРАВИ
1. 04.08.2017 Депутат Львівської міської ради Чолій Т.Б. звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, в якому просив скасувати пункт 1 ухвали Львівської міської ради № 2284 від 20.07.2017 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки».
2. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018, відмовлено в задоволенні позову.
3. 29.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій третя особа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2017 Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 2284 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 12.07.2012 №1661 «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки» (далі - Ухвала № 2284). Пунктом 1 вказаної ухвали було затверджено перелік об`єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом викупу. Внесено зміни у додаток 1 до ухвали міської ради від 12.07.2012 № 1661 "Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки", доповнено пунктами 3.15, 3.16. 3.17 у такій редакції:
« 3.15. Орендарі (суборендарі) приміщень комунальної власності мають право до 31.12.2017 у встановленому порядку звернутись до Львівської міської ради із заявою про приватизацію об`єкта комунальної власності м. Львова способом викупу.
3.16. Орендар (суборендар) приміщень комунальної власності має переважне право на викуп орендованого майна у разі, якщо він орендує (суборендує) приміщення, в яких за згодою орендодавця він здійснив поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, за рахунок власних коштів вартістю не менше 25 відсотків від ринкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).
3.17. Якщо у термін до 31.12.2017 р. потенційний покупець не подав заяву на приватизацію об`єкта комунальної власності м. Львова способом, викупу, то подальша приватизація такого майна можлива лише способом продажу на аукціоні».
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
6. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що під час прийняття Ухвали № 2284 було допущено ряд порушень законодавства, яке регулює порядок приватизації майна шляхом викупу. Зокрема, перелік об`єктів приватизації сформований та винесений на розгляд ради депутатами, натомість мав бути сформований органом приватизації, договори оренди були укладені після набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна», а відтак в орендарів не було права на викуп. Окрім того, зазначив, що проект рішення був оприлюднений лише за 6 днів до дати розгляду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради не уповноважений звертатися в інтересах громади до судових органів.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, адже звернення до суду за захистом є конституційним правом будь-якого громадянина, і депутат місцевої ради як представник громади не може бути позбавлений такого права.
9. Відзив від відповідача не надходив.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.
11. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
13. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
14. Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.