ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 804/3938/17
адміністративне провадження № К/9901/5294/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 (колегія у складі суддів Ількова В.В., Голобутовського Р.З., Царікової О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (колегія у складі суддів Дадим Ю.М., Богданенка І.Ю., Уханенка С.А.)
у справі № 804/3938/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області протиправною, яка виявилась в ухиленні від прийняття рішення з розгляду заяв щодо виплати одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", скласти відповідний висновок та звернутися з ним до Міністерства внутрішніх справ України про виплату;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення за результатами його розгляду.
2. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено частково:
- зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2016 про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2016 про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
3. 30.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Міністерство внутрішніх справ України просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2017 касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без руху.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
6. Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та наказом ГУМВС від 18.03.2014 № 61 о/с звільнений у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
8. Відповідно до акту про нещасний випадок №1/11 від 16.05.2011 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26.04.2011, колишній начальник сектору пожежотехнічних досліджень відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області підполковник міліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді різаної рани правої надбрівної дуги та верхньої повіки справа, гематома повік правого ока, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Нещасний випадок, відповідно до зазначеного акту визнано таким, що стався під час проходження служби при виконанні службових обов`язків.
9. Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії від 13.02.2014 серії АГ №0000857 ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності - 15% на підставі свідоцтва про хворобу № 858 від 06.12.2013, виданого військово-лікарською комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області та акту про нещасний випадок №1/11 від 16.05.2011.
10. Відповідно до висновку від 14.05.2014 про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно Закону України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" ГУМВС України в Дніпропетровській області подано матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
11. Платіжним дорученням від 23.06.2014 №1761 ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 2988,90 гривень.
12. Відповідно до довідок медико-соціальної експертної комісії від 02.07.2014 серії АВ № 0249265 та серії АГ № 0000860 ОСОБА_1 встановлено з 12.06.2014 III групу інвалідності та на підставі свідоцтва про хворобу від 06.12.2013 № 858 встановлено втрату професійної працездатності - 35%.
13. 04.08.2014 позивачем подано начальнику НДСКУ при ГУМВС України в Дніпропетровській області заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та 35% втрати працездатності під час проходження служби.
14. 10.10.2014 № 5706 позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 18205,56 гривень.
15. 10.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області та Міністерства внутрішніх справ України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМ України від 25.12.2013 №975, у якій просив прийняти рішення щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до статей 16 та 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
16. Листом від 02.11.2016 за №15/2-1-2060 департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України та листом від 08.11.2016 ГУМВС у Дніпропетровській області за №1/Л-9048/Бр повідомлено ОСОБА_1 про те, що вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 здійснюються військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
17. Не погодившись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідачами протиправно не було прийнято будь-яких рішень щодо його звернень про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
19. Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність їх дій.