ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа №826/6958/17
адміністративне провадження № К/9901/17208/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року (колегія у складі суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., Грибан І.О.)
у справі № 826/6958/17
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик",
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про зобов`язання вчинити дії.
УСТАНОВИВ:
1. 29.05.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича (далі - Уповноважена особа Фонду), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його рахунку до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО);
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, стосовно включення його рахунку до цього переліку з метою виплати гарантованої суми відшкодування у розмірі 200 000,00 грн.
2. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 25.07.2018 відмовив у задоволенні позову.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2018 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2018, ухвалив нове рішення про задоволення позову.
4. 20.12.2018 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з Уповноваженої особи Фонду відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 109 200,00 грн.
5. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2019 задовольнив цю заяву.
6. Уповноважена особа Фонду оскаржила зазначене судове рішення в касаційному порядку.
7. Верховний Суд постановою від 19.03.2021 скасував ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, справу в частині розгляду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8. Шостий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 08.04.2021 задовольнив частково заяву: стягнув з ФГВФО на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 200,00 грн.
9. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася адвокатом у часовому вимірі протягом 12 годин, та відхилив аргументи сторони позивача про необхідність відшкодування витрат на підготовку та надання до суду відповідних процесуальних документів.
10. 06.05.2021 ФГВФО подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, із посиланням на порушення судоми апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
11. Верховний Суд ухвалою від 21.05.2021 відкрив касаційне провадження.
12. Позивач 27.05.2021 отримав копію зазначеної ухвали Суду, проте не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
13. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
14. ФГВФО у касаційній скарзі покликається на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання судових витрат не врахував висновки, викладені:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 щодо критерію реальності адвокатських витрат;
- у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19 щодо відсутності у суду обов`язку присуджувати нерозмірні витрати на адвоката;
- у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 щодо потреби визначення розумно необхідного розміру витрат на професійну правничу допомогу;
- у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справах № 545/2432/16-а щодо доказів, які можуть підтверджувати виконання адвокатом робіт із попереднього опрацювання матеріалів, законодавчої бази;
- у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19 щодо дій адвоката, які не можуть вважатися самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги;
- у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 щодо необхідності надання адвокатом книги обліку доходів та витрат, затверджених наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481;
- у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 810/851/17 щодо співмірності витрат адвоката.
15. У цій справі адвокат позивача необґрунтовано, безпідставно та умисно завищив вартість годин роботи за технічні процедурні дії (пересилання поштового відправлення, підтвердження позиції клієнта). При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції не виходив із критеріїв необхідності та розумності витрат, співмірністю зі складністю справи, характеру та обсягу виконаних адвокатом робіт, ціни позову (200 000,00 грн). Про вирішення судом апеляційної інстанції питання ухвалення додаткової постанови Фонд повідомили за 2 дні до засідання, що позбавило його можливості надати свою позицію щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Позивач не надав до суду доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».
16. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов таких висновків.