ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа №280/988/19
адміністративне провадження № К/9901/48691/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у касаційному порядку у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Група Науково-промислових досліджень» до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою приватного підприємства «Група Науково-промислових досліджень» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., Сафронової С.В. від 30 листопада 2021 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року приватне підприємство «Група Науково-промислових досліджень» (далі - позивач, ПП «Група Науково-промислових досліджень») звернулося до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач, Держрибагентство), в якому просило визнати незаконним (протиправним) та скасувати припис б/н від 5 лютого 2019 року, винесений позивачу головним інспектором ВРП № 1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В., про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики) «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та «Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік».
2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що станом на дату винесення припису про заборону добування водних біоресурсів підприємство має діючий дозвіл від 28 грудня 2018 року № 87 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, який є дійсним до 28 грудня 2023 року та містить чіткі вказівки щодо обмеження після розподілу лімітів з посиланням на наказ добування водних біоресурсів, а тому вважає такий припис незаконним та таким, що обмежує позивача у його правах.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позов задоволено.
4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
5. Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року касаційну скаргу ПП «Група Науково-промислових досліджень» задоволено частково, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що Третій апеляційний адміністративний суд порушив норми процесуального права, а саме - ним не надано оцінки доводам позивача щодо того, що дозволом від 28 грудня 2018 року № 87 (з терміном дії до 28 грудня 2023 року) встановлене обмеження лише щодо вилову бичка; щодо інших видів водних біоресурсів частки не встановлені, з посиланням на положення абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», згідно з яким спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв`язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об`єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються; судом апеляційної інстанції не перевірено, чи поширюються зазначені положення абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» на спірні правовідносини.
7. Крім цього, Верховний Суд вказав, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам позивача, що його діяльність здійснювалася згідно з Тимчасовими правилами промислового рибальства в басейні Азовського моря, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 року № 172, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 січня 2000 року № 43/4264; також судом апеляційної інстанції не перевірено та не надано оцінки доводам позивача щодо того, що, приймаючи оскаржуваний припис, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння його майном та порушив статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод.
8. За результатом нового розгляду постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу Держрибагентства задоволено, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ПП «Група Науково-промислових досліджень» залишено без задоволення.
9. Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що лише за умови наявності у користувача як дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, так і визначення уповноваженим державним органом лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову, а також визначення видів біоресурсів, стосовно яких не установлюються ліміти та не визначається прогноз допустимого вилову, у користувача виникає право на спеціальне використання водних біоресурсів.
10. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що спеціальне використання водних біоресурсів конкретним суб`єктом господарювання поставлене в залежність не тільки від факту отримання дозволу у галузі рибного господарства, а ще й щорічними законодавчими обмеженнями щодо встановлення лімітів промислового вилову та прогнозів допустимого вилову, розподілу квот тощо, а тому немає підстав вважати, що у цьому випадку відповідачем було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПП «Група Науково-промислових досліджень» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. У касаційній скарзі ПП «Група Науково-промислових досліджень» зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 9, 10, 27 та 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», пунктів 2, 4 та 33 Порядку здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх водогосподарських об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній морській (економічній) зоні та на континентальному шельфі України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 992 (далі - Порядок № 992), внаслідок чого дійшов необґрунтованого, на думку скаржника, висновку про те, що для виникнення права на видобування водних біоресурсів, крім отримання дозволу, необхідно також встановлення ліміту на видобування водних біоресурсів, а також про те, що інспектор Держрибагентства має право давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
13. Скаржник зауважує, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень вищенаведених правових норм.
14. Поміж іншого, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував правової позиції Верховного Суду, що міститься у постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 808/1277/18 (про те, що дозвільні документи можуть визнаватися «активами» та охоплюються поняттям «майна») та від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 (про те, що принципи регулювання приватноправових відносин відрізняються від принципів, які застосовуються у публічних відносинах; якщо у цивільних відносинах діє принцип «дозволено все, що не заборонено», то у відносинах з органами державної влади можливість альтернативної поведінки без прямого дозволу в законі заборонена).
15. Від Держрибагентства надійшов відзив на касаційну скаргу ПП «Група Науково-промислових досліджень», в якому зазначається, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки суд дійшов правильного висновку про те, що для виникнення права на видобування водних біоресурсів, крім отримання дозволу, необхідно також дотримуватися інших вимог, зокрема, щодо встановлення ліміту на видобування водних біоресурсів. Представник відповідача зазначає, що відповідний наказ Мінагрополітики набув чинності 5 березня 2021 року, та з цієї дати припинив діяти оскаржуваний у цій справі припис про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів.
16. Відповідач також наголошує, що твердження скаржника про те, що окремі види біоресурсів, зокрема, ті, на видобування яких позивач має дозвіл, не відносяться до лімітованих у силу своїх особливостей просторового розподілу у водному об`єкті, не відповідає дійсності та спростовується положеннями статей 9, 28 та 29 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», а також таблицею, що є додатком до наказу Мінагрополітики № 56 від 14 лютого 2019 року, в якій чітко прописано види водних біоресурсів, на які встановлюється ліміт і ті, що не лімітуються.
17. Представник Держрибагентства також вважає необґрунтованими доводи скаржника про відсутність у інспектора Держрибагентства права виносити спірний припис, оскільки таке повноваження визначене статтею 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», статтями 59 та 60 Закону України «Про тваринний світ», пунктом 6.5 Положення про органи рибоохорони Держрибагентства, затвердженого наказом Мінагрополітики від 19 січня 2012 року № 26 (далі - Положення № 26), пунктами 6.1 та 6.14 Тимчасових правил рибальства в басейні Азовського моря, затверджених наказом Держкомрибгоспу від 31 грудня 1999 року № 172 (далі - Тимчасові правила).
18. З огляду на вищезазначене, представник відповідача просить касаційну скаргу ПП «Група Науково-промислових досліджень» залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
19. Касаційну скаргу подано до суду 24 грудня 2021 року.
20. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 280/988/19, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПП «Група Науково-промислових досліджень».
21. Представником позивача заявлено клопотання про забезпечення його участі під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
22. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану з виловом водних біоресурсів.
23. 28 грудня 2018 року Державним агентством рибного господарства видано позивачу дозвіл № 87 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) строком дії з 28 грудня 2018 року по 28 грудня 2023 року.
24. У цьому дозволі зазначено, зокрема: «(…) Дозволені для вилучення види водних біоресурсів та обсяги вилучення (з посиланням на наказ Мінагрополітики) наказ «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загально-державного значення у 2018 році» від 4 січня 2018 року № 2, зареєстрований в Мін`юсті 15 січня 2018 року № 58/31510, хамса азовська, тюлька - добування здійснюється за рахунок загального басейнового обсягу (ліміту) добування без його розподілу на національні обсяги добування (ліміти); калкан азовський - спеціалізований промисел з використанням сіток заборонено, вилучається тільки як прилов; піленгас - спеціалізований промисел з використанням сіток, кошільних та кільцевих неводів заборонено, вилучається тільки як прилов; бички - 195,920 т; інші види риб - за винятком тих, на які встановлено ліміти, а також занесених до Червоної книги України, добуваються як прилов і не лімітуються; кефалеві, креветки, глоса - добуваються в межах загального ліміту або в межах прогнозу допустимого вилову; атерина - добувається без лімітування та квотування …».
25. 5 лютого 2019 року головним державним інспектором ВРП № 1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В. на адресу позивача видано припис, яким підприємство зобов`язано не здійснювати промисловий вилов водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та «Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік».
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
31. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Статтею 13 Основного Закону України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
33. Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
34. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
35. Одним з доводів касаційної скарги є неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 9 та 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого, на думку скаржника, висновку про те, що інспектор Держрибагентства має право давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
36. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
37. Статтею 6 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» передбачено, що державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства є Державне агентство рибного господарства України.
38. Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» до повноваження Державного агентства рибного господарства України як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, серед іншого, належить затвердження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів.
39. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, відповідно до покладених на нього завдань належать, зокрема: вжиття заходів щодо забезпечення збереження запасів анадромних видів риб у виключній (морській) економічній зоні України; здійснення державного нагляду (контролю) у галузі охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України, територіальному морі, внутрішніх водоймах України та у водах за межами юрисдикції України щодо рибальських суден, що плавають під Державним Прапором України, відповідно до міжнародних договорів України; здійснення контролю за дотриманням лімітів і нормативів використання водних біоресурсів.
40. Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження, зокрема: давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
41. Аналогічні повноваження визначені статтями 59 та 60 Закону України «Про тваринний світ».
42. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Державне агентство рибного господарства України, що діє відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 895 (далі - Положення № 895).
43. Згідно з підпунктами 6 та 47 пункту 4 Положення № 895 Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за дотриманням лімітів і нормативів використання водних біоресурсів та здійснює розподіл лімітів спеціального використання водних біоресурсів на квоти добування.
44. Крім того, відповідно до пункту 1 Положення № 26 органи рибоохорони - Головне управління охорони водних біоресурсів у м. Києві, управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в області, басейнові управління, басейновий відділ (далі - Управління) - є територіальними органами Державного агентства рибного господарства України, які діють у складі Держрибагентства України і йому підпорядковуються.
45. Пунктом 6.5 Положення № 26 передбачено, що Управління має право, зокрема, давати обов`язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Державні органи рибоохорони мають право:
46. Відповідно до пунктів 6.1 та 6.14 Тимчасових правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державні органи рибоохорони мають право, зокрема: у разі виявлення фактів порушення цих Правил і чинного законодавства вживати заходів щодо обмеження або повного припинення робіт, а також призупиняти роботи, під час проведення яких систематично порушуються ці Правила, норми та інші вимоги щодо охорони водних живих ресурсів, навколишнього середовища, умов розмноження й шляхів міграції, аж до усунення порушень.
47. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що органи Держрибагентства та його посадові особи з метою виконання покладених на них завдань щодо здійснення контролю за дотриманням лімітів і нормативів використання водних біоресурсів та розподілу лімітів спеціального використання водних біоресурсів на квоти добування, уповноважені, зокрема, виносити обов`язкові для виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, у тому числі про обмеження або повне припинення робіт щодо такого видобування.
48. Вищенаведене спростовує доводи скаржника про відсутність у інспектора Держрибагентства повноважень щодо винесення спірного припису, а також підтверджує необґрунтованість посилання на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, що міститься у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 (про те, що принципи регулювання приватноправових відносин відрізняються від принципів, які застосовуються у публічних відносинах; якщо у цивільних відносинах діє принцип «дозволено все, що не заборонено», то у відносинах з органами державної влади можливість альтернативної поведінки без прямого дозволу в законі заборонена).
49. Стосовно доводів скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 27 та 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та пунктів 2, 3 та 4 Порядку № 992 та, як наслідок, зроблено необґрунтований, на думку скаржника, висновок про те, що у спірних правовідносинах для виникнення права на видобування водних біоресурсів, крім отримання дозволу, необхідно також встановлення ліміту на видобування водних біоресурсів, колегія судів зазначає наступне.
50. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» охорона водних біоресурсів Азово-Чорноморського басейну здійснюється з урахуванням необхідності створення сприятливих умов для відтворення та збільшення запасів осетрових та інших видів водних біоресурсів шляхом обмеження кількості знарядь лову, плавзасобів, а також потужності плавзасобів, заборони застосування певних видів знарядь лову та припинення їх спеціального використання з урахуванням положень міжнародних договорів України.
51. У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що:
ліміт спеціального використання водних біоресурсів (загальнодопустимий улов) - обсяг вилучення з природного середовища (вилову, добування, збирання) конкретних видів водних біоресурсів на конкретному водному об`єкті, встановлений на певний проміжок часу з метою попередження перевищення прогнозу допустимого вилову;
прогноз допустимого вилову - можливий обсяг вилову водних біоресурсів у рибогосподарському водному об`єкті або районі промислу на промисловий сезон, що визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі науково-біологічних обґрунтувань та може змінюватися (уточнюватися) під час здійснення промислу на основі результатів нових наукових досліджень про стан запасів водних біоресурсів;