ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 травня 2022 року
Київ
справа №815/2613/18
адміністративне провадження № К/9901/2937/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (суддя Андрухів В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (колегія суддів: Шевчук О.А., Бойко А.В., Осіпов Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, третя особа - Бросківська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,
УСТАНОВИВ:
В червні 2018 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в листі від 12.04.2018 №М-3357/0-2424/0/37-18 "Про надання відповіді", про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є законною та обґрунтованою, оскільки остання не була у визначеному відповідачем переліку. Вказує, що зобов`язуючи надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суди втрутилися в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.
Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2019 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належать 1/1 частки на нежитлові будівлі тваринницького комплексу на праві приватної власності, загальною площею 3104,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
15.03.2018 позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (на безконкурсних засадах) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з клопотанням, як додатки, позивачем було подано: копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного номеру; викопіювання з плану землекористування Бросківської сільської ради; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; нотаріально посвідчену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За результатами розгляду вказаного клопотання позивача від 15.03.2018, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №М-3357/0-2424/0/37-18 від 12.04.2018 року надано відповідь, у якій зазначено, що з метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим, а також до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації. Перелік таких земельних ділянок висвітлено на сайті Головного управління в розділі перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність.
Враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність бажаної земельної ділянки в наведеному переліку, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило позивачу у передачі земельної ділянки у власність.
Також відповідач у листі зазначив, що при формуванні відповідного переліку на послідуючий квартал, Головним управлінням буде опрацьовано можливість включення до нього даної земельної ділянки.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач жодним чином не вказав про будь-яку невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів чи інших нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а також суд зазначив, що відповідач не вирішив в передбачений законом спосіб питання про надання дозволу на розробку відповідних проектів землеустрою.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.