ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2022 року
м. Київ
справа №460/9345/20
адміністративне провадження № К/9901/27140/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 (ухвалена в складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьмича С. М., суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, починаючи з 01.07.2002, крім періоду з 10.09.2010 по 22.07.2011;
-зобов`язати ГУ ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.07.2002, крім періоду з 10.09.2010 по 22.07.2011.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликалась на те, що вона є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. У зв`язку з набуттям статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи набула право на отримання згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії у зв`язку з проживанням на території радіоактивного забруднення, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Разом з тим, нарахування та виплату вказаних підвищення та пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством. Положення законів України, якими обмежувалася дія норм статей 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту призначення їй виплат, встановлених вказаними нормами, були визнані неконституційними. З огляду на зазначене, у спірний період відповідач мав нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії у зв`язку з проживанням на території радіоактивного забруднення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не встановлених Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за періоди з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2017 по 02.08.2014 та з 17.07.2018, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за періоди з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за періоди з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 та з 17.07.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити позивачці перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за періоди з 01.07.2002 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваний період відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачці доплату пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Одночасно, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду, пославшись на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24.04.2018 в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.06.2021 скасував рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, позов ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримання позивачкою листа у відповідь на її звернення щодо встановлення підвищення пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону №796- XII не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти більш ніж через 19 років після отримання пенсії за липень 2002 року - моменту, коли вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення Восьмим апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.06.2021, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційним судом не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У зв`язку з обранням судді Желєзного І. В. до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І., скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою від 18.05.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Позивачка проживає в селі Корост Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених статтями 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами права.
Листом від 03.12.2020 за № 9233-9051/Б-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивачці про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України.
ОСОБА_2 , вважаючи такі дії відповідача протиправними, у грудні 2020 року звернулася до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому заявила вимоги про захист своїх прав з 2002 року.
Станом на 2002 рік законом, що визначав строки звернення до суду був Цивільний процесуальний кодекс України, відповідно до статті 248-1 якого передбачалось, що право на звернення із скаргою до суду громадянин має право звернутися до суду (військовослужбовець - до військового суду) зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.