ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2022 року
Київ
справа №240/16158/21
адміністративне провадження № К/9901/40704/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Біла Л.М., Курко О. П.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - комісія) від 08.07.2021 №47232 про відповідність підприємця критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ДПС) виключити його (ФОП ОСОБА_1 ) із переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію рішення комісії №47232.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що рішення комісії про його включення до переліку ризикових платників впливає не тільки на його ділову репутацію як підприємця та господарську діяльність в цілому, а й на суб`єктів господарювання, які співпрацюють з ним. Внаслідок таких обставин строк реєстрації податкових накладних збільшується, у зв`язку з чим його контрагенти не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена; контрагенти припиняють співпрацю з ним та не купують товар. З огляду на вказане підприємець не отримує прибуток і невжиття заходів забезпечення позову, на його переконання, може взагалі спричинити припинення його діяльності.
Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.07.2021, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021, заяву про забезпечення позову задовольнив: зупинив дію рішення комісії ГУ ДПС від 08.07.2021 №47232 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що такий захід забезпечення позову як зупинення дії рішення комісії є заходом, направленим на захист майнових прав підприємця. Невжиття заходів забезпечення позову з високою вірогідністю призведе до негативних наслідків для позивача і, у випадку ухвалення рішення на його користь, може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зокрема без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №420/7063/20 та від 25.02.2021 у справі №380/5012/20.
Верховний Суд ухвалою від 21.12.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 150 КАС.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Позивач також заявив клопотання про передачу справи на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду з метою відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №380/5012/20, від 08.10.2020 у справі №280/2284/20, від 03.12.2020 у справі №140/8457/20 та від 18.02.2021 у справі №420/7063/20, в тому числі на які посилалось ГУ ДПС у касаційній скарзі.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача у відзиві на скаргу, правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга ГУ ДПС підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Перелік заходів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 151 КАС, є вичерпний. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами і адміністративний суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, але з урахуванням в обов`язковому порядку співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (положення частини другої статті 151 КАС).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.