ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 808/2099/17
адміністративне провадження № К/9901/58478/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №808/2099/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІЛОВИЙ СЕРВІС ПЛЮС до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2018 (суддя Садовий І.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 (головуючий суддя Білак С.В., судді: Юрко І.В., Шальєва В.А.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ДІЛОВИЙ СЕРВІС ПЛЮС звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018, прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
Крім того, Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подало клопотання про заміну сторони у справі її правонаступником.
Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №808/2099/17.
Ухвалою суду від 16.05.2022 розгляд справи призначено попередньому судовому засіданні на 17.05.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статтей 180, 185, 186, 190, 198 Податкового кодексу України, а також положенням Кодексу адміністративного судочинства України. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.
Заявник касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку доводам податкового орану щодо дослідження під час перевірки первинних документів та діяльності контрагентів, а також зазначає правові висновки Верховного Суду, викладені за наслідками судового розгляду у подібних спорах.
Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
З урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку задовольнити клопотання представника відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ДІЛОВИЙ СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39599093) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 26.04.2017 №234/08-01-14-02/39599093 (а.с. 34-57, т.1).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, як наслідок підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 1 979 272 грн.;
п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 1 293 189 грн., та завищення суми від`ємного значення (по рядку р.21 податкових декларацій з ПДВ), на загальну суму всього на 906 003 грн.
ТОВ "ДІЛОВИЙ СЕРВІС ПЛЮС" оскаржило висновки акту документальної виїзної перевірки в адміністративному порядку (заперечення від 15.05.2017 №29) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (а.с.58-60, т.1).
Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.05.2017 №5657/10/08-01-14-06-06 висновки акту перевірки від 26.04.017 залишені без змін (а.с.61-64, т.1).
На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:
№0006711406 від 26.05.2017 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 906003грн.;
№0006721406 від 26.05.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1616486грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1293189грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 323297грн.;
№0006731406 від 26.05.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2474090грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 1979272грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 494818грн. (а.с.27-32, т.1).
Не погодившись із висновками контролюючого органу, ТОВ "ДІЛОВИЙ СЕРВІС ПЛЮС" звернулось з позовом до суду про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обгрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, не доведено у відповідності до норм статті 70 КАС України правомірності підстав формування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як вказано судами, порушення виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ТОВ "ДІЛОВИЙ СЕРВІС ПЛЮС" з ТОВ Аверс Буд Груп (код ЄДРПОУ 40625655), ТОВ Інта Буд Трейдінг (код ЄДРПОУ 40626397), ТОВ Техпроммонтаж (код ЄДРПОУ 13605791), ТОВ Ондіонс (код ЄДРПОУ 40393049) та ТОВ Ліагро Сервіс Груп (код ЄДРПОУ 40331223).