ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 814/2395/17
адміністративне провадження № К/9901/58139/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №814/2395/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 (суддя Мельник О.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді: Бойко А.В., Єщенко О.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод звернулось до адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Миколаївська митниця Державної фіскальної служби 31.07.2018 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС у справі №814/2395/17.
Ухвалою суду від 16.05.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 17.05.2022.
В обґрунтування своїх вимог митний орган посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, а тому судові рішення є незаконними та необґрунтованими. На переконання відповідача, скасування судом рішення про коригування митної вартості не є безумовною підставою для повернення коштів, сплачених відповідно до таких рішень, вказані позивачем сума за даними інформаційних систем не обліковується, як помилково та/або надміру сплачена, декларант має право звернутись до митного органу для внесення відповідних змін до декларації. Після оформлення аркушу коригування, повернення надмірно сплачених коштів здійснюється за відповідною заявою. Декларант у даному випадку змін до декларації не вносив. Зазначені відповідачем доводи касаційної скарги перекликаються з доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що касаційна скарга не спростовує рішень судів попередніх інстанцій, які по суті є законними, обґрунтованими та правомірними, такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановами Миколаївського окружного адміністративного суду по справах №814/487/17, №814/1213/16, №814/190/16, №814/4203/15, №814/1044/16 визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару, заявленої до випуску у вільний обіг Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод». За результатами апеляційного розгляду рішення суду першої інстанції залишені без змін та набрали законної сили.
В результаті прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товару позивачем було надмірно сплачені митні платежі в сумі 10211906,01 грн., з яких 8154781,32 грн. - податок на додану вартість, 1334141,37 грн. - мито, 722983,32 грн.- додатковий імпортний збір, а саме по рішенням №504010000/2015/000005/1 від 16.10.2015, №504000006/2015/000026/2 від 08.12.2015, №504000006/2016/000004/2 від 16.01.2016, №504000006/2016/000006/2 від 09.02.2016, №504000006/2016/000010/2 від 06.05.2016.
Позивач надав суду копії митних декларацій та аркушів коригування, згідно яких позивачем надмірно сплачені митні платежі зазначені у графах 47, як суми гарантії (спосіб платежу 55) МД про випуск товарів під гарантійні зобов`язання, у зв`язку з прийняттям митницею рішень про коригування митної вартості товарів.
У графі № 44 митних декларацій наданих позивачем під кодом 1501 міститься посилання на рішення про коригування митної вартості товарів, у графі 48 зазначається кінцевий термін дії гарантії, у графі 47 під кодом 55 зазначається різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом і митною вартістю, визначеною митним органом.
Таким чином, в результаті прийняття митницею рішень, які визнані протиправними та скасовані позивачем надмірно сплачено податків та мита на суму 10211906,01 грн.
04.10.2017 позивач звернуся до митниці з заявою № 01-17-753 про повернення надмірно сплачених митних платежів, в яких просило митницю скласти на надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області висновок про повернення ТОВ «МГЗ» надмірно сплачених митних платежів.
16.05.2017 та 13.06.2017 відповідачем надавалися відповіді, якими було фактично відмовлено товариству у поверненні надмірно сплачених ними коштів, оскільки ці вимоги про повернення митницею надмірно сплачених коштів у зв`язку із ухваленими судовими рішеннями є передчасними.
Товариство просить зобов`язати Миколаївську митницю ДФС скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надмірно сплачених митних платежів в сумі 10211906,01 грн., в тому числі 8154781,32 грн.- ПДВ, 1334141,37 грн. - мита, 722983,32 грн. додаткового імпортного збору шляхом їх перерахвання на поточний рахунок ТОВ "МГЗ" 26006003276300 в ПрАТ "ІНГ Банк Україна" м. Київ, код банку 300539, код ЄДРПОУ 33133003, яку прийнято судом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанції виходили з того, що оскільки позивач звернувся до митного органу із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів та виконав всі передбачені законодавством дії для повернення надмірно сплачених коштів, то зобов`язання митного органу надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області щодо повернення надмірно сплачених митних платежів є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до частина першої статті 72 Кодекс адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною п`ятою статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Стаття 255 КАС України визначає, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) вказує. що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (частина перша статті 301 МК України).
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина третя статті 301 МК України).
Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку (частина четверта статті 301 МК України).
Відповідно до норм Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (Пункт 43.1 статті 43).
Згідно з пунктом 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 ПК України).
Відповідно до пункту 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Пункт 43.5 статті 43 ПК України визначає, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.