ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 826/13250/18
адміністративне провадження № К/9901/2464/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві (процесуальний правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2018 ( ОСОБА_1 ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Карпушова О.В.) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Державного підприємства ``Київський механічний завод Міністерства оборони України`` про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДФС) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України ``Київський механічний завод Міністерства оборони України`` (далі - відповідач, ДП ``КМЗ МОУ``) про стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та за рахунок готівки на суму податкового боргу 6'809'632,22 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 21.09.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, позовну заяву повернув, оскільки позивач не усунув її недоліки щодо сплати судового збору, на які вказав суд. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про продовження встановленого судом процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви з тих підстав, що таке клопотання підписано особою, повноваження якої щодо його підписання не підтверджені належним чином.
На зазначені судові рішення у цій справі позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наголошує, що видані уповноваженими особами ГУ ДФС довіреності підтверджують повноваження їх представників на вчинення дій від імені довірителя, що передбачені нормами статей 44, 47, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), тому у суду не було підстав для повернення позовної заяви.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
На стадії підготовки справи до касаційного розгляду Верховним Судом здійснено заміну позивача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС, на Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС).
Касаційний перегляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Як установлено матеріалами справи, з підстави несплати позивачем судового збору за подання позову у встановленому законом розмірі (102'144,48 грн) суд першої інстанції ухвалою від 23.08.2018 позовну заяву ГУ ДФС залишив без руху. Цією ж ухвалою суд встановив позивачу десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви, на який вказав в ухвалі.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 01.09.2018, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до справи (а.с. 10 т. І). Отже, останнім днем наданого для усунення недоліку позовної заяви строку було 11.09.2018. Однак, у цей день (11.09.2018) до суду надійшло клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви, обґрунтоване процедурними обставинами складання, передачі платіжного доручення про сплату судового збору до органу казначейської служби та його повернення до контролюючого органу після проведення платежу щодо сплати судового збору.
Повертаючи позовну заяву про стягнення податкового боргу згідно з ухвалою від 21.09.2018, суд першої інстанції застосував процесуальні наслідки, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС. Суд виходив з того, що, отримавши копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху - 01.09.2018, у позивача було достатньо часу для усунення недоліку позовної заяви, однак станом на день постановлення ухвали про повернення позовної заяви (21.09.2018) її недолік, на який вказав суд, позивач не усунув. Наявність підстав для продовження строку для усунення недоліку позовної заяви, залишеної без руху, за клопотанням позивача суд не знайшов, оскільки вказане клопотання підписано особою (представником позивача Фіщук В.С.), право якої на вчинення таких дій не підтверджено (до клопотання не долучено оригінал документа, що посвідчує право представника на вчинення такої дії, а долучена копія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку, а саме: копія довіреності, надана суду, не засвідчена посадовою особою, яка видала довіреність).
Так, вимоги до форми і змісту позовної заяви передбачені у статтях 160, 161 КАС (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви; далі - так само).
Частиною третьою статті 161 КАС передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами частин першої, другої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частина перша статті 118 КАС встановлює, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню з підстав, передбачених частиною першою статті 169 КАС, за двох умов: не усунення недоліків позовної заяви, на які вказав суд; закінчення встановленого судом відповідно до вимог норм процесуального права строку для їх усунення.
У цій справі позовна заява ГУ ДФС була повернута судом першої інстанції за наявності двох із зазначених умов.
Доводи ГУ ДФС в касаційній скарзі, що до закінчення встановленого судом процесуального строку для усунення недоліку позовної заяви позивач подав клопотання про продовження цього строку, підписане його уповноваженим представником, не спростовують цих обставин.
Інших доводів щодо цього позивач не наводить.
Своєю чергою відповідно до частин першої та третьої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.