Постанова
17 травня 2022 року
м. Київ
справа №1-1/12
провадження № 51-1444ск22
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Антонюк Н. О. розглянула касаційну скаргу захисника Краснюка Валентина Васильовича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2013 року, постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2022 року і
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 222 КК у виді штрафу в розмірі 17000 грн в дохід держави з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки;
за ч. 1 ст. 190 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік;
за ч. 3 ст. 358 КК (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину) у виді обмеження волі на строк 1 рік 3 місяці;
за ч. 2 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
за ч. 2 ст. 358 КК (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину) у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, за виключенням житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, за виключенням житла, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінально-процесуальним законодавством.
Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2022 року відмовлено захиснику Краснюку В. В. у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного вироку місцевого суду та визнано подану ним апеляційну скаргу такою, що не підлягає розгляду.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2022 року зазначену постанову місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд у касаційному порядку одночасно постанови Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2022 року та ухвали Чернівецького апеляційного суду від 15 березня 2022 року, а також вироку Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2013 року, який ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 09 липня 2013 року був скасований в частині вирішення цивільного позову і направлений на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в іншій частині залишений без змін, що суперечить положенням кримінально-процесуального закону.
Крім того, захиснику необхідно врахувати й те, що вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2013 року набрав законної сили 09 липня 2013 року, у зв`язку з чим минув встановлений у ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року трьохмісячний строк на його касаційне оскарження.
Також відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК України 1960 року.