Постанова
Іменем України
16 травня 2022 року
м. Київ
справа № 638/3904/20
провадження № 61-20252 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Іванової Наталії Олександрівни, на рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 10 червня 2021 року у складі судді Шишкіна О. В.
та постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що їх батько - ОСОБА_4
на підставі ордера на жиле приміщення № 129 серії И (обмін), виданого
10 жовтня 1994 року, отримав на сім`ю із чотирьох осіб право на зайняття жилого приміщення - квартири площею 29 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . У заяві по обміну жилого приміщення їх батько просив оформити обмін однокімнатної ізольованої квартири, в якій вони проживали разом із батьком, на окрему квартиру
у місті Харкові, видати ордер на його ім`я, а також включити у склад родини його дружину - ОСОБА_3 , сина - ОСОБА_2 та доньку - ОСОБА_1 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ). Всі члени родини були зареєстровані та проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Через деякий час між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано шлюб й остання переїхала в інше житлове приміщення, однак у квартирі залишено одну вільну кімнату на випадок, якщо вона виявить бажання використовувати жиле приміщення, у якому вона зареєстрована. Ані їх батько, ані вони не створювали жодних перешкод у здійсненні ОСОБА_3 права користування цим приміщенням.
ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батько ОСОБА_4 помер.
Вказують, що вони не можуть вільно користуватися квартирою, виконувати ремонтні роботи в необхідному для підтримання житлового стану квартири обсязі. На даний момент квартира потребує капітального ремонту, здійснення переобладнання для проживання там дитини та зміни основного наймача, що можливо лише за згоди всіх осіб, які зареєстровані
у приміщенні.
Факт тривалої відсутності відповідачки (більше десяти років) у спірній квартирі підтверджується фотографіями її кімнати, будинку з фасадної частини, на якій відображено ушкоджений фасад та розбите вікно, квитанції про сплату комунальних платежів, з яких убачається, що у квартирі електроенергія та газ не використовується.
Оскільки відповідачка до вказаної квартири не повертається, комунальні платежі не сплачує, бажання користуватися цим приміщенням
не висловлює, вона є такою, що втратила право користування вказаним приміщенням.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня
2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належних, допустимих
та достатніх доказів на підтвердження непроживання відповідачки у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців поспіль позивачами
не надано. Судом не взято до уваги надані позивачами фотокартки, на яких зображено загальний вигляд будинку та частина кімнати, а також копії квитанцій про оплату ОСОБА_4 (покійним батьком позивачів) комунальних послуг за вказаною адресою. Крім того, заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 , вказувала, що після смерті ОСОБА_4 між нею та позивачами виникли конфлікти щодо використання квартири, приведення її до умов, достатніх для проживання, зміни позивачами замків у вхідних дверях квартири; вона завжди користувалася даною квартирою
і добровільно ніколи її не залишала.
Районний суд урахував надані відповідачкою фотографії вхідних дверей спірної квартири та зображений на них навісний замок, до якого не був наданий їй ключ, а також копію заяви ОСОБА_3 від 15 травня
2021 року на ім`я начальника Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області, з якої вбачається, що вона зверталася до правоохоронних органів за фактом виявлення нового замка на вхідних дверях, внаслідок чого не змогла потрапити до квартири.
Відхиляючи твердження позивачів стосовно того, що відповідачка
не сплачує комунальні платежі, районний суд зауважив, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес)
до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше
не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки,
яка припадає на нього (частина четверта статті 544 ЦК України).
Крім того, суд указав, що задоволення позовних вимог призведе
до порушення прав відповідачки на житло, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом першої інстанції враховано відповідну судову практику
Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Іванової Н. О., залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 червня 2021 року - залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Позивачами не доведено факт непроживання відповідачки у спірній квартирі саме без поважних причин. Колегія суддів уважала поважними причини її не проживання у спірній квартирі, оскільки вона не придатна для проживання (відсутнє опалення та газопостачання), при чому
ОСОБА_1 ці обставини не заперечувала, навпаки вказувала,
що у квартирі не проживала, а після смерті батька на двері повісила замок для запобігання крадіжкам.
Крім того, надані позивачами фотокартки та квитанції про сплату комунальних послуг не є достатніми доказами у розумінні статей 77,
80 ЦПК України для встановлення факту відсутності відповідачки у спірній квартирі понад встановлений термін без поважних причин.
Також апеляційний суд указав, що позивачами не доведено,
що відповідачка має інше постійне місце реєстрації та проживання, окрім спірного, а тому задоволення позовних вимог покладе на останню надмірний тягар.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного
цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Іванова Н. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження заявниця зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 638/3904/20 із Дзержинського районного суду м. Харкова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -
адвоката Іванової Н. О., мотивована тим, що положеннями статті 64
ЖК України передбачено, що до членів сім`ї наймача належить, у тому числі дружина наймача. Якщо особи перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї. У даному випадку, відповідачка втратила права та обов`язки наймача, коли припинила проживати в спірному приміщенні.
Посилання відповідачки про те, що вона не проживає у спірній квартирі, оскільки приміщення знаходиться у непридатному для проживання стані,
не можуть визнаватися поважними причинами її відсутності. При чому непридатність квартири для проживання не підтверджена жодними доказами.
Вказує, що доказів існування поважних причин непроживання
ОСОБА_3 у спірній квартирі не надано, тоді як обов`язок доведення наявності таких обставин покладено саме на відповідачку.
ОСОБА_1 є користувачем квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , разом із двома малолітніми дітьми, та на відмінну від відповідача, яка була дружиною основного наймача ( ОСОБА_4 ) двадцять шість років тому й після розлучення не проживала у цій квартирі, позивачі є дітьми ОСОБА_4 , проживали у квартирі разом із покійним батьком і продовжують використовувати її після його смерті.
Зауважує, що фактичне виселення у цій справі і не потребується, оскільки відповідачка лише зареєстрована у спірній квартирі, фактично не проживає у ній з 1995 року.
Судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки тому, чи є для відповідачки спірна квартира житлом та чи є законні та суспільно значимі підстави для зняття її з реєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження
№ 14-181цс18, та постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року
у справі № 654/761/15-ц, провадження № 61-3963св18).
Також указує на суттєві порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яким апеляційним судом не надано належної оцінки, зокрема, прийняття відзиву на позовну заяву, поданого з порушенням строку та порядку його подання (не було надіслано позивачам). Тобто, районний суд узяв до уваги докази, які були одержані з порушенням порядку, встановленого статтею 178 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3 , у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а також із повним дослідженням доказів, які містяться у матеріалах справи, тому просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Жодних доказів щодо здійснення дій по забезпеченню спірного майна
та сплати комунальних послуг позивачами не надано. На теперішній час
у квартирі відрізано газопостачання, відсутні нарахування
за електроенергію. При вирішенні спору судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку поданим учасниками справи доказам,
а також ураховано наявність конфлікту між сторонами, який полягає у її добровільному знятті з реєстраційного обліку з метою приватизації позивачами квартири без її участі. Наразі квартира знаходиться
на її утриманні.
Крім того, до смерті її колишнього чоловіка - ОСОБА_4 , у спірній квартирі ніхто не мешкав, її використовували для зберігання речей,
але фактично через аварійний стан квартири ніхто там не мешкав.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду