Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 182/3449/19
провадження № 61-21073св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом
до акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»), акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») про вирішення трудового спору.
Позовна заява мотивована тим, що 29 березня 2017 року між нею та публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»), яке перейменовано у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», було укладено договір, відповідно до умов якого її було прийнято на роботу на посаду оператора колл-центру, де вона працювала до 31 жовтня 2017 року.
01 листопада 2017 року між нею та публічним акціонерним товариством «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»), яке перейменовано у АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», було укладено договір № 92, відповідно до умов якого її було прийнято на роботу на посаду оператора колл-центру, де вона працювала до 04 листопада 2018 року.
01 серпня 2018 року між нею та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» було укладено договір № 2713-ДОЭ, відповідно до умов якого її було прийнято на роботу на посаду оператора колл-центру, де вона працювала до 02 лютого 2019 року.
02 листопада 2018 року між нею та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»
було укладено договір № 2962-ДОЭ, відповідно до умов якого її прийнято
на роботу на посаду оператора колл-центру, де вона працювала до
03 листопада 2019 року.
14 січня 2019 року між нею та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»
було укладено договір № 5249-ДнОЭ, відповідно до умов якого її прийнято на роботу на посаду оператора колл-центру, де вона працювала до
15 листопада 2019 року.
Вказувала, що додатковою угодою від 26 березня 2019 року до договору від 14 січня 2019 року № 5249-ДнОЭ останній було розірвано за взаємною згодою сторін з 27 березня 2019 року.
Зазначала, що після розірвання договору та звільнення їй стало відомо, що в її трудовій книжці відсутні записи щодо перебування у трудових відносинах з відповідачами.
Вказувала, що договір від 02 листопада 2018 року № 2962-ДОЭ, укладений між нею та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», розірвано не було, вимоги, передбачені статтею 47 КЗпП України, відповідачем не виконано, тому вона не має можливості звернутися до центру зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю.
Вважала відмову відповідачів належним чином оформити із нею трудові відносини незаконною та такою, що суперечить вимогам статті 48 КЗпП України.
На її звернення до Нікопольського відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у м. Нікополі Головного управління Державної інспекції України з питань праці
в Дніпропетровській області вона отримала відповідь, що між нею та відповідачами були не трудові, а цивільні правовідносини.
Вказувала, що відповідно до частини четвертої статті 24 КЗпП України, фактичний допуск її до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо така робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Вважала, що між нею та відповідачами існували саме трудові відносини, оскільки вона отримувала заробітну плату за відпрацьовані зміни, підпорядковувалася безпосередньо начальнику колл-центру, під час роботи дотримувалася графіку внутрішнього трудового розпорядку, мала перепустку та територію колл-центру, чітке визначення робочого місця. При цьому відповідачами провадилась оплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідні періоди.
Факт перебування у трудових відносинах з відповідачами, на її думку, підтверджується, зокрема, укладеними договорами, актами приймання наданих послуг, табелями виходів на роботу.
Вказувала, що встановлення факту перебування у трудових відносинах з відповідачами необхідне їй для правильного нарахування трудового стажу, оформлення трудових відносин, соціального страхування та пенсійного забезпечення.
Оскільки 27 березня 2019 року по закінченню дії договору їй належним чином не було оформлено трудову книжку, з відповідачів на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу
з 28 березня 2019 року орієнтовно у розмірі 54 тис. грн, виходячи з розміру середньої заробітної плати оператора колл-центру у розмірі 9 тис. грн за
6 місяців.
Також зазначала, що у порушення частини першої статті 74 КЗпП України їй не надавалася щорічна відпустка, при звільненні не було виплачено грошової компенсації за всі невикористані нею дні щорічної відпустки, що дорівнює 18 тис. грн (по 9 тис. грн за 2 місяці).
Вказувала, що незаконними діями відповідачів їй також було завдано моральну шкоду, розмір якої вона оцінює у 72 тис. грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування її у трудових відносинах: з ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді оператора колл-центру у період з 29 березня 2017 року по 31 жовтня 2017 року; з ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» на посаді оператора колл-центру
у період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року; з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на посаді оператора колл-центру у період
з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року; з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на посаді оператора колл-центру у період з 01 січня
2019 року по 27 березня 2019 року; зобов`язати АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» внести запис до її трудової книжки про прийняття її на роботу на посаду оператора колл-центру у період з 29 березня 2017 року
по 31 жовтня 2017 року; зобов`язати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» внести запис до її трудової книжки про прийняття її на роботу на посаду оператора колл-центру у період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня
2018 року; зобов`язати АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» внести запис
до її трудової книжки про прийняття її на роботу на посаду оператора
колл-центру у період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року; зобов`язати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» внести запис до її трудової книжки про прийняття її на роботу на посаду оператора колл-центру у період з 01 січня 2019 року по 27 березня 2019 року та запис про звільнення із займаної посади відповідно пункту 1 частини першої
статті 36 КЗпП України за угодою сторін; зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити їй, як працівнику, заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідні періоди без урахування фактично виплаченої заробітної плати, згідно доданого розрахунку у наступному розмірі: за роботу у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за період з
29 березня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01 листопада 2018 року
по 31 грудня 2018 року у сумі 32 685 грн; за роботу у АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 січня 2019 року по 27 березня 2019 року у сумі 28 060 грн; зобов`язати відповідачів нарахувати та сплатити їй компенсацію за невикористану відпустку у сумі 18 тис. грн за періоди роботи у АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з 29 березня 2017 року по 31 жовтня 2017 року та з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року у сумі 6 750 грн, а також за періоди роботи у АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з 01 листопада
2017 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 січня 2019 року по 27 березня
2019 року у сумі 11 250 грн; зобов`язати відповідачів солідарно нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказані періоди роботи; стягнути солідарно з відповідачів
на її користь середній заробіток, виходячи з середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у розмірі 9 тис. грн на місяць, за затримку оформлення трудової книжки з 28 березня 2019 року, всього орієнтовно 54 тис. грн; стягнути солідарно з відповідачів на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 72 тис. грн; допустити до негайного виконання рішення суду в межах середньомісячного заробітку у розмірі 9 тис. грн та стягнути солідарно з відповідачів на її користь судові витрати у справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року у складі судді Рунчевої О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами фактично існували цивільно-правові, а не трудові відносини, що підтверджується укладеними між ними договорами про надання послуг, з умовами
яких позивачка погодилася, підписавши їх, усвідомлюючи характер взаємовідносин з відповідачами.
Належних та допустимих доказів звернення позивачки до відповідачів
із заявами про укладення трудового договору, оформлення наказу (розпорядження) про прийняття її на роботу, допущення до роботи, ознайомлення з правилами трудового розпорядку з визначенням робочого місця, дотримання позивачем правил охорони праці, суду не надано. Також відсутні докази нарахування та виплати заробітної плати позивачці
за трудовим договором протягом спірних періодів, а надані позивачкою акти приймання наданих послуг, складені та підписані сторонами на виконання умов укладених договорів, свідчать про те, що сторони погодили обсяг та вартість наданих позивачем послуг саме за цивільно-правовими договорами. Судом враховано, що акти приймання наданих послуг
з позивачкою підписувалися не щомісячно, що свідчить про відсутність системності надання її послуг. Крім того, судом встановлено, що згідно з актів приймання наданих послуг, позивачкою надавалися послуги протягом різної тривалості часу, що було обумовлено договорами, при цьому такі послуги оплачувалися у чіткій відповідності до умов договору. Табелі обліку робочого часу щодо позивачки не велись, що підтверджується довідкою
від 19 липня 2019 року № 337, складеною начальником відділу по підбору та адмініструванню персоналу, копіями табелів використаного робочого часу за січень 2017 року та листопад 2018 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 20 листопада 2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 07 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня
2020 року скасовано, а справу передано новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8622св20).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 20 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» про вирішення трудового спору відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»
про вирішення трудового спору задоволено частково. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» у період з 22 лютого 2019 року по 27 березня 2019 року. Зобов`язано АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття її на роботу на посаду оператора колл-центру з 22 лютого 2019 року та внести запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 27 березня 2019 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Зобов`язано АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 22 лютого 2019 року по 27 березня 2019 року у розмірі 4 тис. грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відмовлено.
Рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допущено до нега йного виконання.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між позивачкою та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» і АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» існували саметрудові відносини, оскільки відповідно до умов укладених між сторонами договорів позивачка повинна була систематично, протягом тривалого часу виконувати певні функції на підприємстві відповідно до визначеного виду надання послуг та у встановлений строк, оплата яких згідно з умов договорів проводилася на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі. Умовами цих договорів не встановлено обсяг надання послуг у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання,
а також не визначено переліку завдань, кількісних і якісних характеристик послуг. При цьому позивачка систематично отримувала заробітну плату
за відпрацьовану роботу на банківську карту, виконувала роботу центру за конкретно визначеним робочим місцем і під контролем начальника колл-центру, дотримувалася графіку внутрішнього трудового розпорядку та мала службове посвідчення.
Разом з тим, строк дії останнього договору, що був укладений між позивачкою та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» закінчився 31 грудня 2018 року, тоді як до суду з позовними вимогами про вирішення трудового спору до вказаного підприємства позивачка звернулася 22 травня
2019 року, тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог.
Щодо позовних вимог до АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», то з урахуванням положень частини першої статті 233 КЗпП України та дати звернення позивачки до суду підлягають задоволенню її вимоги в частині: встановлення факту перебування у трудових відносинах з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на посаді оператора колл-центру у період часу з 22 лютого 2019 року по 27 березня 2019 року; зобов`язання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» внести запис до трудової книжки позивачки про прийняття її на роботу на посаду оператора колл-центру у період
з 22 лютого 2019 року по 27 березня 2019 року; зобов`язання АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» нарахувати та виплатити їй, як працівнику, заробітну плату за вказаний період. Водночас вимога про нарахування
та сплату компенсацію за невикористану відпустку за період 22 лютого
2019 року по 27 березня 2019 року, тобто за період, у який підтверджується перебування позивачки у трудових відносинах із АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», не підлягають задоволенню з огляду на встановлений нетривалий час перебування у трудових відносинах з відповідачем (1 місяць 5 днів).
Враховуючи неправомірні дії АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню вимоги позивачки щодо відшкодування їй завданої моральної шкоди у розмірі 2 тис. грн.
Вимоги позивачки про стягнення суми понесених судових витрат у зв`язку із розглядом справи у сумі 11 536, 80 грн є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного
суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі», АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» про вирішення трудового спору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 листопада 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не виконав вказівки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при попередньому розгляді справи у касаційному порядку, оскільки не врахував, що факт перебування її у трудових відносинах з відповідачами підтверджується укладеними договорами, актами приймання наданих послуг, табелями виходів на роботу, перепусткою на територію колл-центру. Вважає, що між нею та відповідачами існували саме трудові відносини, оскільки вона отримувала заробітну плату за відпрацьовані зміни, підпорядковувалася безпосередньо начальнику колл-центру, під час роботи дотримувалася графіку внутрішнього трудового розпорядку, мала чітко вказане робоче місце. Таким чином, між нею та відповідачами існували саме трудові, а не цивільно-правові відносини. Апеляційний суд невірно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 233 КЗпП України, оскільки нею взагалі не пропущено строк для звернення до суду для вирішення трудового спору. При цьому суд неправильно визначив дату, з якого вона дізналася про порушення своїх прав.