Постанова
Іменем України
10 травня 2022 року
м. Київ
справа № 473/1343/18
провадження № 61-827 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Южноукраїнський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Южноукраїнській міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про виключення запису як батька з актового запису про народження дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 13 серпня 1988 року до 13 лютого 1996 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3
22 вересня 2004 року він та ОСОБА_3 удруге зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 24 липня 2007 року у справі № 2-589/2007.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дитина ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом у Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 27 вересня 2002 року № 243. Оскільки вони на час народження дитини, ОСОБА_4 , у шлюбі не перебували, запис про батька дитини вчинений на підставі акта про встановлення батьківства від 27 вересня 2002 року № 21 згідно зі спільною заявою його та ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу у 2007 році змінила прізвище на ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина ОСОБА_7 , що підтверджується актовим записом у Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 22 вересня 2004 року № 290.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області
від 05 листопада 2009 року задоволено позов ОСОБА_3 , стягнуто
з нього аліменти на утримання дітей на користь ОСОБА_3 .
Позивач указував про те, що між ним та відповідачкою існувала домовленість щодо сплати аліментів, зокрема у зв`язку з тим, що з 2011 року, зі згоди ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні у зв`язку з навчанням.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 перешкоджала йому у спілкуванні із дитиною - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вважала його поганим батьком.
Вказана поведінка відповідача викликала у нього підозри, що він не є біологічним батьком дітей і він замовив генетичне дослідження щодо дитини - ОСОБА_4 , яке підтвердило відсутність у них біологічної спорідненості.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 , подавши 23 січня 2019 року заяву про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду позовом, просив суд виключити запис про нього як батька дітей з актових записів у Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 27 вересня 2002 року № 243 - про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та від 22 вересня 2004 року № 290 - про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 26 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, позовні вимоги у частині виключення позивача як батька дитини з актового запису про народження сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено без розгляду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 26 вересня 2019 року у складі судді Ротар М. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час народження дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_4 позивачу було відомо, що остання є його дочкою, а тому в актовому записі про народження дитини він записаний як батько.
Оскільки оспорюваний позивачем запис у Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області № 243 вчинено 27 вересня 2002 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення КпШС України.
Непроведення судово-генетичної експертизи через неявку відповідача з дитиною до експертної установи не є правовою підставою для виключення запису позивача як батька з актового запису про народження дитини, оскільки проведення судово-генетичної експертизи відповідно до КпШС України при вирішенні цієї справи не вимагалося. Інші докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_4 позивач не надав.
Наданий позивачем результат аналізу ДНК № 16734 медико-генетичного центру товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа», згідно з яким вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 визначена як 0 %, не є належним та допустимим доказом, як зазначає сама експертна установа, оскільки зразки ДНК не були отримані відповідно зі встановленою юридичною процедурою.
Позивач у визначений законом строк не оспорив вчинений запис у книзі записів актів громадського стану про нього як про батька ОСОБА_4 , а вказаний результат аналізу ДНК № 16734 не можна вважати належним доказом.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-4092 св 20).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-9344 св 21).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Виключено ОСОБА_1 з актового запису від 27 вересня 2002 року № 243 в Книзі записів актів громадського стану про народження відділу реєстрації актів громадського стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області як батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини встановлені статтею 56 КпШС України, який він просив поновити, є поважними, так як протягом тривалого часу він не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_4 не є його дитиною, що також заперечувалося відповідачкою.
Відповідачка неодноразово ухилялася від проведення судово-генетичної експертизи, оскільки не з`являлася разом з дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів, тому апеляційний суд визнав факт того, що позивач не знаходиться у прямій біологічній спорідненості з дитиною - ОСОБА_4 (стаття 109 ЦПК України).
Не є належним доказом аналіз ДНК № 16734 медико-генетичного центру товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа», згідно з яким вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 визначена як 0 %, оскільки зразки ДНК не були отримані відповідно до встановленої юридичної процедури.
Згідно з висновком експертного молекулярно-генетичного дослідження Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13 січня 2020 року № 12п біологічна спорідненість ОСОБА_1 і дитини - ОСОБА_4 виключається. Відповідачкою вказаний висновок експертного молекулярно-генетичного дослідження Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13 січня 2020 року № 12п належними доказами не спростовано.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що посилання відповідачки на необхідність закриття провадження у справі на підставі частини третьої статті 136 СК України, тому що дитина ОСОБА_4 досягла повноліття, на увагу не заслуговують, так як у клопотанні від 16 листопада 2020 року ОСОБА_3 просила не закрити провадження у справі, а залишити позов без задоволення. Проте, оскільки розгляд справи здійснюється не на підставі положень СК України, а на час виникнення спірних правовідносин діяв КпШС України, тому стаття 136 СК України не підлягає застосуванню при розгляді цієї справи.
Крім того, позивач звернувся до суду з цим позовом до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 473/1343/18 з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що з 2002 року позивач знав про те, що його зазначено в оспорюваному актовому записі, як батька ОСОБА_4 , тому ним пропущено встановлений положеннями статті 56 КпШС України строк на звернення до суду з відповідними вимогами, який поновленню не підлягає.
Відповідачка намагалася забезпечити проведення експертного молекулярно-генетичного дослідження, оскільки ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_1 , проте саме дитина відмовлялася від проведення відповідної експертизи.
Апеляційним судом безпідставно враховано висновок експертного молекулярно-генетичного дослідження Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13 січня 2020 року № 12п, оскільки він зроблений не на виконання ухвали суду, а з ініціативи позивача.
Дитина - ОСОБА_4 набула повноліття, унаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю відповідно до положень частини третьої статті 136 СК України, проте апеляційний суд безпідставно не врахував цих обставин.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13 серпня 1988 року до 13 лютого 1996 року.
22 вересня 2004 року сторони вдруге зареєстрували шлюб, який розірвано
на підставі рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області
від 24 липня 2007 рокуу справі № 2-589/2007.
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом у Книзі записів актів громадянського стану про народження відділу реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 27 вересня 2002 року № 243 (а.с. 38, т. 1).
Відповідно до вказаного актового запису про народження ОСОБА_4 від 27 вересня 2002 року № 243, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, батьком дитини записаний ОСОБА_1 . Оскільки сторони на час народження дитини у шлюбі не перебували, запис про батька дитини вчинений на підставі акта про встановлення батьківства від 27 вересня 2002 року № 21 згідно зі спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка після розірвання шлюбу у 2007 році змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Позивачем подано до суду експертний висновок про біологічне батьківство
№ 16734, складений 07 лютого 2018 року фахівцями медико-генетичного центру товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Папа», який виконано на його замовлення, відповідно до якого вірогідність батьківства ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_4 визначено як 0 % (а.с. 8-9, т. 1).
Крім того, позивачем було подано до суду висновок експертного молекулярно-генетичного дослідження Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13 січня 2020 року № 12п, який виконано на його замовлення, згідно з яким біологічна спорідненість ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виключається (а.с. 3-13, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.